Розвиток підприємництва як фактор росту національної економіки

ОСНОВНІ ПЕРЕШКОДИ ТА КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Дмитро Абакумов — 2023-12-26

Розвиток підприємництва в Україні є важливою складовою економічної динаміки країни. Незважаючи на потенціал та талант українських підприємців, їхня діяльність часто стримується різноманітними факторами, які потребують уваги та системних рішень. Перешкоди, з якими стикаються підприємці в Україні, варіюються від бюрократичних труднощів, фінансових обмежень та нестабільності у правовій сфері до воєнного стану, внаслідок повномасштабного вторгнення рф.

Умови військових дій в Україні призвели до різкого спаду економіки та підприємницької активності. Однак завдяки допомозі зі сторони держави та європейських країн вдалося відновити та зберегти функціонування бізнесу навіть під час війни. Публічна підтримка спрямовувалася на створення умов для підприємництва, сприяючи зниженню податкового тиску та спрощенню митних процедур. Залучення іноземних інвестицій для фінансування різноманітних проектів сприяло збереженню малого та середнього бізнесу, а також забезпеченню робочих місць для населення [2].

Однією з основних перешкод для здійснення та розвитку підприємництва стало зниження платоспроможності клієнтів як серед підприємств, так і серед населення. Економічна ситуація на внутрішньому та зовнішньому ринках ускладнилася через проведення бойових дій та загальну непередбачуваність ситуації, що впливає не лише на економіку, а й на військовий стан. Пошкодження майна та використання ресурсів для невідкладних потреб призвели до відсутності достатнього капіталу для підприємств [1].

До інших проблем, які менш негативно впливають на стан підприємництва, але залишаються серед актуальних перешкод для бізнесу належать: розрив ланцюжків постачання, брак робочої сили як наслідок масової міграції, брак палива, руйнування виробничих можливостей, пошкодження майна у результаті активних бойових дій, корупція [3]. Для розвитку підприємництва необхідним є переосмислення територіального простору для вивчення досвіду інших країн, проведення якісного та кількісного аналізу їх стану, використання проектів з побудови безпечних міст. Це вимагає встановлення пріоритетів для кожної конкретної території з урахуванням її потенціалу, а також створення сучасних екологічно чистих міст. Важливим є застосування стратегічного підходу, який передбачає ретельне планування інвестицій для відновлення, врахування європейських підходів до розвитку регіонів та економіки, а також визначення конкурентних переваг [2].

Отже, підприємництво в Україні стикається з рядом системних проблем, включаючи низьку платоспроможність клієнтів, економічну нестабільність через воєнні події, обмежений доступ до капіталу та нестабільність у бізнес-середовищі. Ці проблеми ускладнюють розвиток підприємництва та вимагають комплексних стратегій, спрямованих на пошук шляхів адаптації, збереження фінансової стійкості та стимулювання інновацій, щоб забезпечити сталий розвиток бізнесу в Україні.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОЇ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Поліна Атаманець — 2023-12-26

Війна призвела до великих людських втрат та гуманітарної кризи, посилення фінансової нестабільності, уповільнення економічного зростання, прискорення інфляції, припинення інвестицій у сталий розвиток, реконфігурації глобального ланцюга поставок, зростання цін на продукти харчування, паливо тощо.

Щоденні витрати України з державного бюджету, пов’язані з повноцінною війною з Росією, становлять близько 2 млрд грн, а загальні щоденні втрати, пов’язані з руйнуванням інфраструктури та втратою економічного потенціалу становить майже 4 мільярди доларів.

Зупинка підприємств через активні бойові дії в більшості міст, через пошкодження або руйнування цілих заводів та інфраструктури, створила величезний дефіцит українського бюджету. Рекламна діяльність в умовах війни відрізняється від звичайних мирних умов тим, що вона стає більш складною та вимагає обережного підходу. У військовий період реклама може бути використана для різних цілей, таких як підтримка морального духу військових та цивільного населення, збільшення підтримки громадськості, мобілізації ресурсів чи залучення іноземних союзників.

Однак рекламна кампанія в умовах війни повинна дотримуватися деяких принципів та етичних норм це інформаційна достовірність, тобто рекламні матеріали повинні бути правдивими та надійними, розповсюдження неправдивої інформації може спричинити паніку серед населення або відчуття обману; збереження гідності, реклама повинна бути поважною до усіх груп населення, не заохочувати ненависть або дискримінацію; cприяння моралі, реклама може підтримувати моральний дух військових та цивільного населення, висвітлюючи героїчні вчинки, підтримку ветеранів та учасників бойових дій та підтримка гуманітарних зусиль, рекламна діяльність може сприяти залученню гуманітарної допомоги для постраждалих внаслідок війни. Усі ці принципи спрямовані на забезпечення того, щоб рекламна діяльність в умовах війни була відповідальною, гуманною та допомагала покращити ситуацію в країні в цей тяжкий період.

Невизначеність є однією з перешкод для відновлення бізнесу та реклманої діяльності в Україні. Значна частка (39,8 %) компаній не в змозі передбачити можливість відновлення до довоєнного рівня або переконані, що підприємтсво взагалі не зможе відновитися. В результаті деякі компанії почали втрачати клієнтів, або клієнти відмовляються наймати українських спеціалістів через страх нестабільності. Крім того, падіння доходів торкнулося підприємств, орієнтований на внутрішній ринок України. Наприклад, найбільший в Україні маркетплейс “Розетка” припинив співпрацю з більшістю IT-фахівці (через неможливість виплати зарплати).

Діяльність маркетологів у воєнний час повинна включати такі етапи, як побудова сценарного плану, змінна стратегії, зміщення акценту зі стратегії на тактичні дії, при необхідності коригування цільового сегмента та опис нового портрету цільової аудиторії. Ці кроки забезпечать ефективну рекламну діяльність. Умови війни створюють складний контекст для рекламної діяльності, де підприємства та організації повинні бути особливо обережними та відповідальними у своїх комунікаціях. Важливо дотримуватися принципів інформаційної достовірності, збереження гідності та сприяння моралі в усіх рекламних матеріалах.

РОЗРОБКА ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Ігор Беркій — 2023-12-26

Сучасні умови господарювання вимагають від підприємств постійного вдосконалення систем управління та підвищення ефективності праці. Одним із ключових аспектів цього процесу є мотивація працівників, що визначає їхню продуктивність та відданість компанії. Розробка інноваційних підходів до мотивації праці стає актуальною задачею для підприємств у сучасному бізнес-середовищі.

Умови глобалізації, швидкі технологічні зміни та зростання конкуренції вимагають від підприємств постійного аналізу та вдосконалення своїх стратегій та методів управління.

Мотивація праці визначається як сукупність факторів, які стимулюють працівників до досягнення поставлених цілей. Вона може бути внутрішньою (особисті цілі, задоволення від роботи) та зовнішньою (заробітна плата, бонуси). Неодноразово виникає проблема неефективності традиційних методів мотивації, таких як фіксована зарплата та стандартні бонуси. Зміна ринкових умов вимагає нових підходів для підтримки та розвитку персоналу.

Інноваційними підходами до мотивації праці можуть бути: гнучкі системи компенсації, тобто розробка та впровадження гнучких систем оплати праці, які враховують індивідуальний внесок кожного працівника, стимулюють до досягнення високих результатів та активної участі у розвитку компанії; системи винагород та вдосконалення тобто застосування інноваційних систем винагород, таких як надання акцій компанії, навчання за рахунок роботодавця та інші форми винагород, що мотивують працівників до довгострокової відданості та високих результатів та розвиток корпоративної культури це є створення та підтримка позитивної корпоративної культури, яка сприяє взаєморозумінню та співпраці, є ключовим фактором для підвищення мотивації працівників.

Всі технології, пов'язані з управлінням персоналом, можна розділити на такі категорії як технології управління трудовими відносинами, навчальні технології для розвитку співробітників, технології підбору та найму персоналу, інструменти для підвищення продуктивності роботи персоналу, засоби контролю за трудовою діяльністю персоналу, а також інформаційні технології, пов'язані з управлінням персоналом.

Отже, розробка інноваційних підходів до підвищення ефективності мотивації праці є важливим етапом у розвитку підприємств. Гнучкість, індивідуалізація та підтримка корпоративної культури стають основними принципами, які сприяють створенню стимулюючого середовища для працівників. При успішній реалізації таких підходів, підприємства зможуть досягти не лише підвищення продуктивності праці, а й залучення та утримання висококваліфікованих кадрів.

ВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Дар'я Бертман — 2023-12-26

У сучасному світі, де природні ресурси вичерпні, а необмежені людські потреби часто нехтують принципами раціонального їхнього використання, забруднення навколишнього середовища та екологічна криза є актуальними проблемами. Екологія країни чи окремого регіону нерозривно пов’язана з економікою, вона має свій вплив на суб’єкти усіх рівнів економічної діяльності. Забруднення навколишнього середовища знижує якість та об’єми економічних ресурсів, і відповідно потребує нових матеріальних затрат для усунення наслідків забруднення.

Обсяги утворення промислових відходів в Україні були колосальними і до повномасштабного вторгнення: за оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щороку їх нагромаджувалося близько 450 млн. тон, більшу частину яких становлять продукти від спалення вугілля та металургійні шлаки [1]. Відходи промислових підприємств становили більш як 90% від усього об’єму сміття.

Справи з екомодернізацією промисловості і виробництва в умовах війні ще більш складні. Ракетні обстріли та пошкодження міської та промислової інфраструктури унеможливлюють функціонування із повним навантаженням, контроль над великою кількістю підприємств та заводів взагалі втрачений. Постають нові проблеми: додаткові витрати на відновлювальні роботи, нестача кваліфікованих кадрів, неспроможність енергетичної інфраструктури задовільнити потреби споживачів в електроенергії. Компаніям довелося стикнутися з новими реаліями. В умовах дорожчання логістики та сировини, зменшення попиту на деякі види продукції, екологічна модернізація не може займати перше місце для предмету інвестицій. Передбачається, що така динаміка буде зберігатися і в подальшому етапі післявоєнного відновлення.

Водночас перехід на більш чисте виробництво залишається все ще актуальним питанням. Для того, аби зробити цей шлях якомога ефективним, необхідно розробити відповідну нормативно-правову базу, і перш за все це завдання лежить саме на органах виконавчої влади. Можливі для проведення заходи, з урахуванням нестабільної ситуації в країні будуть носити більш організаційний характер. На даному етапі першочергово необхідним є впровадження найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ), згідно з європейськими екологічними стандартами, та встановлення конкретних строків їх введення [2]. Екологізація процесу виробництва саме з технічного боку дасть змогу суттєво знизити рівень забруднення від підприємств.

На сьогоднішній день Україна далека від європейських норм ведення екологічно чистого бізнесу. За даними минулорічного опитування «Стан та потреби бізнесу для екологічного післявоєнного відновлення», не більш як 16% власників бізнесу та підприємств знають що таке НДТМ для їхньої сфери діяльності [3]. При цьому лише 10% з них провели необхідну оцінку відповідності НДТМ або ж планують її зробити. Більшою мірою це стосується підприємств сільськогосподарської сфери, машинобудування та телекомунікацій. Колосальне число тих, хто не планує відновлювати виробництво згідно з новими екологічними стандартами – більш як 42%.

Такі незадовільні результати можна пояснити декількома причинами. По-перше – недостатня ефективність інформаційних кампаній, які б мали змогу підвищити обізнаність у питанні впровадження НДТМ серед власників бізнесу. Окремою задачею стоїть також знаходження безпосередньо джерел і розробка механізмів фінансування. За даними експертів Європейської Бізнес Асоціації, на момент 2021 року вартість впровадження НДТМ у металургійному та паливно-енергетичному секторі становили 7 млрд. євро. Більш як 80% цих інвестицій в енергетиці планувалося здійснити протягом 2021-2027 років [2]. Однак з огляду на нові реалії дані плани потребують коригування з урахуванням складної економічної ситуації в країні. Наразі для того аби покрити усі потреби для відбудові і розвитку бізнесу необхідно близько $63 млрд [3]. При цьому ці кошти не враховують додаткові збитки через війну.

Незважаючи на вищевказані перешкоди, серед представників українського бізнесу можна знайти приклади успішної реалізації програм з впровадження найкращих доступних технологій. Тут можна виділити ТОВ «Кроноспан УА», агропромисловий холдинг «Астарта-Київ», промислову компанію «Інтертайп» та інші [3]. Завдяки інвестуванню в НДТМ змогли не тільки підвищити ефективність та потужність свого виробництва. Компанії також зменшили рівень викиду парникових газів, скоротили рівень споживання електроенергії, природного газу та технічної води. Під час модернізації процесу виробництва вони застосовували різні новітні технології, зокрема сучасні системи газоочищення, замкнений цикл споживання води, впроваджували ресурсоефективні технології. Це в свою чергу створило відчутний економічний ефект – підприємства змогли зекономити мільйони гривень на виробництві товарів, при цьому підвищуючи ефективність праці. Досвід цих компаній ще раз доводить не тільки необхідність, але й користь впровадження НДТМ.

Ведення екологічного підприємництва в умовах війни є складним та матеріаломістким процесом, проте це є важливою умовою європейської інтеграції нашої країни. Екологізація виробництва потребує врахування багатьох специфічних факторів, і стає доволі складною для досягнення метою, враховуючи які непоправні наслідки довкіллю України завдала війна. Незважаючи на це розвиток екологічного бізнесу потребує належної уваги і підтримки. На сьогоднішній день існує вкрай важлива потреба у вдосконаленні нормативно-правової бази щодо ведення екологічного підприємництва, системи пільг та податків для бізнесу. Створення відповідного стимулу для інвестування в екологічну модернізацію – це необхідний етап у процесі «зеленої» трансформації України. Ми всі маємо розуміти, що саме за екологічно чистими методами виробництва стоїть майбутнє не тільки економіки, а й усього природно-ресурсного потенціалу держави.

INCREASING THE EFFICIENCY OF THE PRODUCTION ACTIVITIES OF ENTERPRISES IN THE CONDITIONS OF WAR

M Boltryk — 2023-12-26

War is a destructive phenomenon for the economy of any country: logistics chains, production facilities are interrupted, infrastructure objects are destroyed, and this greatly complicates business activities. According to a survey by the European Business Association (EBA), 83% of member companies experienced a decline in business in 2022, 6% saw no change, and 11% increased revenues.

According to the results of a September survey by the Institute of Economic Research and Political Consultation (IED), entrepreneurs consider the rise in prices for raw materials and materials to be the main obstacles to doing business in the fall of 2023 - 46% of respondents, "it is dangerous to work" and power outages became an obstacle for 40% of those surveyed, 35% experienced problems with logistics, 30% were hindered by a labor shortage, and 37% were concerned about a decrease in demand for products.

Thus, the conditions of war lead to a change in approaches to production. One of the key strategies is the diversification of production, the expansion of the assortment and the entry of the enterprise into new markets - in this way, it is possible to ensure resistance to changes in market conditions.

It is also necessary to focus on increasing the efficiency of resource storage, since production in wartime often suffers from their shortage, and therefore it is important to improve technologies and processes in order to optimize the use of existing resources for their future use.

Risk management also becomes an important part of wartime survival strategy. Identification of possible threats and development of their management plans allows to ensure the stability of the production process.

Special attention should be paid to the support of employees. Ensuring their safety and health, as well as creating a conducive work environment, because it directly affects the productivity of employees.

In order to support and increase the production of TM "Morshinska" and "Myrhorodska" mineral waters at the Morshinsk Mineral Water Plant "Oscar" was stopped, the company needed a week to reorient business processes and resume product supplies to the market.

Due to problems with the supply of communal goods and the loss of several workshops in different parts of Ukraine, the company increased product stocks in warehouses and warehouses of partners to ensure public access to manufactured products and continued to update outdated equipment to improve and speed up production.

After the evacuation of workers in February 2022, ATZT "Myronivskyi Hliboprodukt" continued its transformation into a culinary company and began to actively implement the production of semi-finished products and relocated the business and introduced long-term planning instead of short-term. Also, "MHP" implemented digital planning of resources and work processes at the enterprise for quick change of plans in case of unforeseen situations.

Therefore, production in the conditions of war can be a challenge, but also an opportunity for rethinking and implementing new strategies. Increasing production efficiency in these conditions not only helps enterprises to withstand difficulties, but is also an important step on the way to economic recovery and sustainable development.

НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПІДПРИЄМНИЦТВІ

Наталія Бузовська — 2023-12-26

На сьогодні існує значна кількість визначень поняття «штучний інтелект». Однак, згідно з Концепцією розвитку штучного інтелекту в Україні [1], штучний інтелект (ШІ) – організована сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань. ШІ пройшов декілька етапів розвитку і зараз активно застосовується в різних сферах підприємницької діяльності.

У багатьох галузях промисловості ШІ застосовують для важкої або небезпечної для людей роботи, наприклад, в таких галузях як машинобудування, металургія, логістика, та харчова промисловість. На виробництві, ШІ може передбачити необхідну кількість ресурсів, виявляти дефекти на ранніх стадіях та перевіряти продукцію згідно стандартам якості. Також машини обладнані ШІ здатні здійснювати моніторинг технічного стану обладнання та планувати ремонтні заходи. Автоматичні промислові роботи на основі штучного інтелекту активно застосовуються на підприємствах BMW (Німеччина), Toyota (Японія) і GM [2]. ШІ також керує автомобільними інформаційно-розважальними системами, забезпечуючи навігацію, безпеку за допомогою біометричного розпізнавання та моніторингу процесу водіння. Підприємства сьогодні дедалі частіше використовують навіть найпростіші моделі штучного інтелекту. Задля автоматизації рутинної роботи можуть застосовуватися класифікатори електронних листів, здійснюватися прогнозування для різних видів даних, моніторинг та нагляд за безпекою інформації в цілому, ШІ може встановити автоматичний зв'язок з клієнтами за допомогою чат-ботів [2], які можуть відповідати на часті питання споживачів, та спроможні допомогти клієнту зробити вдалий вибір при покупці товару.

З появою таких інтелектуальних помічників підприємцям стало простіше планувати і здійснювати різні бізнес-процеси. Програми на основі ШІ дали змогу полегшити рутинні завдання такі як: планування зустрічей, нагадування про важливі події, швидкого пошуку потрібної інформації. Таким чином, інтелектуальні помічники дають змогу підприємцям сконцентруватись на стратегічних аспектах бізнесу та допомагати при прийнятті обґрунтованих рішень.

У маркетингу можливості ШІ безмежні, їх моделі активно застосовуються на всіх стадіях: ШІ допомагає аналізувати поведінку споживачів та потенційних покупців в соцмережах, ШІ дає змогу створювати креативні маркетингові стратегії і також вивчати вподобання споживачів та їх індивідуальний досвід [2]. Через розуміння точної поведінки споживачів ШІ дає змогу спеціалістам розробляти продукти, які отримають з більшою вірогідністю позитивний відгук від користувачів.

У фінансовій сфері ШІ є важливим помічником допомагаючи при прогнозуванні та управлінні ризиками. Застосування ШІ у фінансах може допомогти компаніям аналізувати шаблони з великих наборів даних, оптимізувати процеси, покращити процес прийняття рішень, запобігти шахрайству та підтримувати відповідність даних.

ФОРМУВАННЯ СКЛАДОВИХ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ АГРОПЕРЕРОБНОГО ПІДПРИЄМСТВА

В Буняк — 2023-12-26

Сьогодні важливим є дослідження особливостей комплексу маркетингу та процесу формування товарного асортименту підприємств. У ході наукового дослідження товарної політики виробничого підприємства доречно застосовувати такі загальнонаукові методи, як: аналіз і синтез, наукової абстракції, сходження від абстрактного до конкретного; методи логічного узагальнення; загальнонаукові методи: аналіз і синтез, наукової абстракції; методи логічного узагальнення та ін. Слід плекати формування на підприємстві товарного міксу, який слушно віддзеркалює інновацію, елімінацію та варіацію товару. Інноваційність та новизна товарного асортименту базується на тактичних і стратегічних прийомах та методах диференціації та диверсифікації товару. Євген Крикавський, Наталія Чухрай наголошують на доцільності формування ефективних методів і процедур управління товарним асортиментом промислового підприємства. Вони визначають товарний асортимент як змінний комплекс номенклатурних позицій товарів, які мають добрий попит на цільових ринках, що дозволяє досягати успішної маркетингової діяльності у довготривалому часі [2, c. 205, 206].

За кожною товарною одиницею у рамках асортиментного портфелю виокремлюються підходи до формування марочного найменування [1; 2]. При цьому слід ураховувати відмінності обсягу й структури споживчого попиту. Споживачі помічають та швидко реагують на інформацію, розміщену на упаковці товару. Під час просування асортиментної пропозиції агропереробного підприємства слід звертати увагу на залучення технік вдалого персонального продажу. Завдяки акцентуванні на добре визначених сегментах ринку вдається підтримувати лояльне коло постійних клієнтів. Високий ступінь зношеності сільськогосподарської техніки та зниження рівня оборотності оборотних активів чинить вплив на певне переформатування маркетингової товарної політики підприємства.

Під час організації пошукових досліджень, тестувань товарів доцільно підбирати 6-10 опитуваних споживачів продукції для участі у фокус-групі. У рамках методу фокусування відбувається діяльність цієї групи, яку має модерувати фаховий «медіатор», як правило психолог-маркетолог. До фокус-групи можуть залучатися люди із визначеної соціальної групи, «лідери думок», експерти. ТОВ «КЕРНЕЛ» є провідний у світі та найбільший в Україні виробник та експортер соняшникової олії. Цей економічний агент є важливим постачальником сільськогосподарської продукції на міжнародній арені. Фахівці відмічають, що акції підприємства котируються на провідних фондових майданчиках світу [3]. У рамках господарської діяльності ТОВ «КЕРНЕЛ» відбувається ефективне перерозподілення виробничих запасів поміж партнерськими олійно-екстракційними заводами.

ВПЛИВ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ НА ГЛОБАЛЬНІ ЛАНЦЮГИ ПОСТАЧАНЬ ТА ЛОГІСТИКУ ПІДПРИЄМСТВ

Вероніка Вощило — 2023-12-26

В умовах воєнного часу кожен бізнес стикається з багатьма проблемами – від складності у продажу свого продукту до різних викликів для ланцюгів постачань та логістики підприємств.

Логістика - це процес планування, організації та контролю руху товарів та послуг від постачальників до клієнтів. Вона включає в себе керування запасами, транспортування, зберігання та інші операції, які допомагають ефективно та вигідно транспортувати товари до місця призначення. Логістика відіграє вирішальну роль у бізнесі, оскільки вона сприяє оптимізації ланцюгів постачань, зменшенню витрат на зберігання та транспортування товарів, покращенню обслуговування клієнтів і забезпечує конкурентні переваги підприємству. Цей процес дозволяє підприємствам здійснювати більш ефективний та продуктивний контроль над рухом товарів, що в свою чергу сприяє зростанню прибутків та покращенню репутації на ринку.

Військові конфлікти на світовому рівні мають потенціал викликати серйозні та довготривалі наслідки для глобальних ланцюгів постачань та логістики. Однією з ключових проблем є руйнування інфраструктури внаслідок воєнних дій, що може викликати обмеження руху товарів та послуг. Інфраструктурні руйнації можуть включати пошкодження доріг, залізниць, портів, аеропортів та інших об'єктів, які є критичними для логістичних операцій. Обмеження вільного переміщення товарів та послуг може бути наслідком блокади територій, введення обмежень на міжнародну торгівлю, а також погіршення загальної безпеки на транспортних маршрутах. Це може призвести до затримок в поставках, збільшення витрат та нестабільності в ланцюгах постачань.

Під впливом військових конфліктів, підприємства стикаються з надзвичайними ситуаціями та загрозами безпеки. Забезпечення безпеки перевезень вантажів стає надзвичайно важливим завданням. Це може включати в себе заходи з мінімізації ризиків, які стосуються як персоналу, так і вантажу. До цього також входить оцінка безпеки маршрутів та вибір альтернативних шляхів для транспортування товарів у зони конфлікту.

Також збільшуються логістичні витрат, що обумовлене необхідністю збереження безпеки вантажів і персоналу під час транспортування. Умови воєнних конфліктів підвищують ризики крадіжок, втрат та пошкоджень вантажів, що вимагає додаткових фінансових вкладень. Підприємства також змушені укладати дорожчі страхові угоди для захисту від можливих фінансових збитків, пов'язаних з військовими конфліктами. Витрати на страхування зростають, оскільки збільшується ризик втрат і пошкоджень під час транспортування. Не менш важливо враховувати ризики для репутації підприємства. Участь у військових конфліктах або асоціація з умовами конфлікту може вплинути на сприйняття бренду підприємства серед клієнтів та інвесторів. Підприємства повинні бути готові ефективно управляти ризиками для їхньої репутації і створювати заходи для збереження довіри своїх партнерів.

Отже, військові конфлікти мають серйозний вплив на глобальні ланцюги постачань та логістику підприємств. Для підприємств, які працюють на глобальному ринку, важливо аналізувати ризики та розробляти стратегії, щоб протидіяти впливу військових конфліктів на їхні ланцюги постачань та логістику. Робота з різними сценаріями та співпраця з відповідними спеціалістами може допомогти підприємствам зберегти стійкість та конкурентну перевагу в умовах неспокою та військових конфліктів.

РОЛЬ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ У ДІЯЛЬНОСТІ ХІМІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Аніта Гарбарук — 2023-12-26

Корпоративна культура формується на підставі місії та стратегії розвитку компанії, забезпечує соціальну стабільність і сприяє позитивним стосункам співробітників. Структурований опис корпоративної культури формує систему ринкової лояльності до підприємства. Збільшення обсягу досліджень у сфері корпоративної культури не сформувало універсальної методології вивчення її впливу на ефективність і конкурентоспроможність компанії. Необхідність тривалих і трудомістких досліджень ставить під сумнів наявність точної оцінки впливу корпоративної культури на трудовий колектив компанії. Проте, на думку експертів, вона важлива для успішної роботи компанії.

Поняття культури було запропоновано Марком Тулієм Цицероном з метою визначення філософії як «вирощування розуму». Термін «культура» («cultura», латина) означає турбота, освіта, виховання, розвиток. На ранніх етапах промислового розвитку терміни «культура» і «клімат» активно застосовувалися на підприємствах і з 1980-х років поняття корпоративної культури стало домінувати у літературі з теорії бізнесу. Корпоративна культура підприємств - це система цінностей, вірувань, переконань, ідей, очікувань, символів, принципів ведення бізнесу, норм поведінки, традицій, ритуалів тощо, які відбувалися в організації або її підрозділах у часі і сприйняті більшістю співробітників.

На хімічну промисловість припадає приблизно 3% ВВП України, а в структурі промислового виробництва частка її у межах 9%...10% залежно від року. Хоча обсяг внутрішнього ринку хімічної продукції в Україні у 2020 році зріс до $10,6 млрд, приблизно 74% його -це імпорт. Україна є ринком збуту хімічної сировини та напівфабрикатів для Польщі, Китаю, Словаччини, Румунії, Ірану, Туреччини, ОАЕ, США, Саудівської Аравії. Взаємодія з іноземними партнерами активно впливає на формування внутрішньої культури вітчизняного виробництва. Політичні і економічні виклики формують нові ціннісні орієнтири: «корпоративний людський капітал», «корпоратизація трудового колективу». Але прикладом руху підприємств України таким шляхом є тільки підприємства рітейлу (корпоратизація трудового колективу компанії «Фора»). Промислові підприємства є здебільшого суб’єктами одноосібної приватної власності і тільки підходять до етапу корпоратизації. Основними завданнями хімічної промисловості України є розширення технологічних інновацій з обмеженою кількістю операцій і скороченням відходів, але формування системи саморозвитку трудового колективу до переліку основних завдань не належить. Особливістю хімічної промисловості є робота на межі шкідливих умов праці. Формування трудової відповідальності працівників пов’язане із гарантіями соціального захисту їх навіть після припинення трудової діяльності. Саме таке усвідомлення корпоративної етики дозволить оцінювати хімічні підприємства як інтелектуальні організації з активним саморозвитком. Демографічні тенденції в Україні ще більше акцентують увагу на оптимізації трудових процесів, збереженні працездатності персоналу і добровільній інтенсифікації праці.

Корпоративну культуру у хімічній промисловості України варто формувати на основі міжнародних стандартів. У таблиці автором дослідження систематизовано аспекти міжнародних стандартів корпоративної культури та визначено, як вони допоможуть вивести хімічну промисловість України з "партизанів" профільного ринку до більш ефективної участі.

Аспекти міжнародних стандартів корпоративної культури	Сутність	Доцільність впровадження в хімічній промисловості України
1. Екологічна відповідальність	хімічна промисловість повинна дотримуватися екологічних стандартів і зобов'язана зменшити вплив на навколишнє середовище.	корпоративна культура спрямовує персонал на мислення «зеленими концепціями», впровадження зелених технологій, зменшення викидів і формування соціально-сприятливого конкурентного образу
2. Безпека та здоров'я працівників	Збереження і ефективне відновлення кваліфікованої робочої сили.	Міжнародні стандарти, такі як ISO 45001, надають рамки для формування культури безпеки і зменшує соціально-демографічні ризики хімічного виробництва
3. Якість продукції	Відповідність якості продуктів і послуг міжнародним стандартам якості ISO 9001.	Формує економічну стабільність підприємства і лояльність ринку, збільшує конкурентоспроможність
4. Інновації і дослідження	Стимулювання пошуку альтернативних рішень у комплексі виробничих завдань, активне впровадження інновацій і досліджень у виробництво	Швидке реагування на ринкові зміни, прогнозування цих змін і формування потенційних змін.
5. Соціальна відповідальність	компанії зобов’язані формувати соціальний простір навколо підприємства.	Сприяє добровільному відновленню робочої сили у часі., прибирає протиріччя між групами кадрів підприємства
6. Глобальна співпраця і дотримання міжнародних норм	Є обов’язком при укладанні міжнародних угод	сприяє їх інтеграції в світовий ринок.

Для визначення рівня корпоративної культури застосовують методи: опитування працівників, фокус-групи (з представниками різних груп кадрів для визначення протиріч між цими групами), аналіз шляхів комунікацій та комунікаційних навичок (визначення рівня відкритості системи), аналіз внутрішніх документів (для визначення цінностей і підходів розвитку), спостереження за виробничими процесами (вплив культури на виробничу рутину), SWOT-аналіз ( для визначення точок росту). Як показали дослідження, корпоративна культура є фактором сталого розвитку підприємства і її варто розглядати як активний інструмент конкурентного позиціонування.

Хімічна промисловість України характеризується дискретністю виробничих процесів. Тому і корпоративна культура повинна розглядатися як система соціально-демографічних дій, виробничої культури окремих бізнес-процесів, індивідуальної культури працівників у взаємодії із фінансовими, економічними тенденціями і прагненнями. Оскільки між корпоративною культурою та конкурентоспроможністю підприємства існує позитивна кореляція, то корпоративна культура сприяє підвищенню ефективності трудового потенціалу. Але досі не визначений рівень взаємозв’язку між рівнем фінансової винагороди працівнику і його добровільним прагненням формувати і розвивати корпоративні цінності. Саме у цьому напрямі варто виконувати подальші дослідження у цій сфері.

ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ ВЕДЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Андрій Гребенніков — 2023-12-26

Ведення підприємницької діяльності в Україні з моменту отримання незалежності зіштовхувалося з такими проблемами, як інфляція, приватизація, монополії, вихід з радянської економічної системи, залежність від північного сусіда, вплив війни на економіку, спірні законопроєкти. На сьогоднішній день всі економічні законопроєкти приймає Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. Є декілька перешкод, що гальмують розвиток бізнесу.

По-перше, запровадження спеціального податкового режиму лише для ІТ-індустрії. Резиденти Дія City отримують особливий правовий статус, спеціальне оподаткування і лібералізовані трудові відносини. Інші бізнеси не мають подібних майданчиків, що б створював спрощенні податкові умови. До прикладу, ФОПи другої, третьої та четвертої групи спрощеної системи оподаткування зобов'язали проводити всі операції через реєстратор розрахункових операцій (РРО). Такі стратегічні галузі –воєнна промисловість, постачальники електричної енергії теж мали б отримати подібні податкові режими. По-друге, перенавантаження законодавчими та галузевими нормами, робить дуже складним стажування студентів вищих навчальних закладів та технікумів. Щоб взяти на стажування молодого випускника або студента, підприємству треба дотриматися всіх законодавчих та галузевих норм, виконання яких є складним і довгим. Більшість бізнесів відмовляються приймати молодиків на стажування, що викликає зменшення кількості кваліфікованих працівників. По-третє, закон про заборону програмного забезпечення код якого написано мовою країни агресора. Законопроєкт на перший погляд хороший, адже придбання програмного забезпечення написаного мовою країни агресора – підтримка ворога. З іншої сторони дев’яносто відсотків податкового та бухгалтерського обліку в країні ведеться в 1S, програмний код якої написаний російською. Альтернативою цій програмі є BAS бухгалтерія, однак втрати економіки під час переходу на нове програмне забезпечення будуть серйозні. Також не треба забувати про обхідні схеми та корупцію, через небажання власників змінювати, те що й так чудово працює.

По-четверте, блокування податкових накладних. Простими словами зашморг для будь-якого підприємства. Блокування податкових накладних - це фіскальний контроль за бізнесом. Воно гальмує збалансований розвиток бізнесу та призводить до збитків та банкрутства. Таким чином податкова впливає на підприємців і змушує їх шукати не зовсім законні методи порятунку бізнесу.

Вирішення наведених вище проблем у часи війни – запорука виживання економіки. Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики має зосередитися на цих проблемах, адже виживання малого та середнього бізнесу необхідно насамперед економіці, яка з виплачених податків фінансує найважливіші галузі країни. Наразі це одні з найголовніших причин, окрім війни, чому економіка слабо розвивається. Вирішення наведених проблем може допомогти у подальшому розвитку підприємництва. Податкова політика має значний вплив на розвиток економіки країни, може як привести країну до процвітання, так і ввести у економічну депресію.

WAYS TO INCREASE THE INVESTMENT ATTRACTIVENESS OF DOMESTIC ENTERPRISES

O Groshchenko — 2023-12-26

In the context of a full-scale war and, as a result, deepening socio-economic disparities across the country, domestic enterprises were forced to search for ways to increase their investment attractiveness that are consistent with the realities and challenges of the post-conflict revival. This, in particular, is evidenced by the dynamics of foreign direct investment in Ukraine (Fig. 1) [1].

Fig. 1 - Dynamics of foreign direct investment (FDI) in Ukraine, 2002-2022, based on data [1]

In 2023, the first two quarters saw a gradual intensification of FDI in Ukraine's economy [1]. At the same time, the possibilities of financing from the internal resources of the national economy are also being exhausted. Global practice demonstrates [2] that a significant reduction in FDI is also typical for the period after armed conflicts and requires many years of work to restore it to pre-war levels. In such circumstances, and against the backdrop of energy risks, the loss of some assets, export potential, psychological and physical trauma among the majority of the population, the outflow of highly skilled personnel, low business expectations, etc., among the strategic directions for restoring and increasing the investment attractiveness of enterprises, we see the use of practices for strategizing the process of their own development, a set of tools for flexible project and crisis management based on the principles of balancing the interests of stakeholders, using opportunities created by the state, municipal authorities, and foreign partners, in particular in terms of credit opportunities, fundraising and donations for business, strengthening the analytical basis for decision-making on the use of internal sources of development at the level of business entities.

Increasing the effectiveness of information campaigns on such opportunities, infrastructure support for business, continuing multilateral dialogue and engaging business experts in addressing common current and strategic issues to restore investment attractiveness, further stimulating the clustering of the economy and the formation of centres of innovative growth - at the level of government agencies and self-government of amalgamated territorial communities, business associations in systematic cooperation with the Civil Society Institute and international partners. It is important to emphasise the transparency and consistency of these processes, as well as the further improvement of property rights protection instruments. It will increase the level of trust of investors and partners in the long term and will also allow us to cover both hard and soft factors that determine the conditions of investment attractiveness.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА

Марта Дергалюк — 2023-12-26

У сучасному світі, коли відбувається розвиток технологій, цифровізація економіки відіграє важливу роль в економічному розвитку країни. Пандемія COVID-19 та військові дії на території України спонукають до ще більшого застосування цифрових технологій.

Поняття «цифровізація» більшість авторів ототожнює з «диджиталізацією» та «цифровою трансформацією». Цифровізація - це процес переходу до використання цифрових технологій у всіх сферах життя.

Застосування цифрових технологій сприяє зростанню виробничих можливостей, продуктивності праці та капіталовіддачі як цифрових компаній, так і підприємств нецифрової економіки з одночасною трансформацією. Впровадження цифрової економіки дає можливість підвищити продуктивність праці, конкурентоспроможність бізнесу та добробут громадян.

Цифровізація суттєво змінює спосіб взаємодії підприємств зі своїми клієнтами, використовуючи соціальні медіа, електронну пошту та месенджери для зв'язку та отримання зворотного зв'язку. Вона також дозволяє підприємствам розширювати географію своєї діяльності без значних інвестицій у фізичні ресурси. Онлайн-торгівля, віртуальні офіси та інші інструменти дистанційної роботи надають можливість співпрацювати з клієнтами та партнерами з усього світу. Цифровізація також дозволяє економити кошти на багатьох процесах, включаючи обробку документів, комунікацію та рекламу, шляхом використання електронних документів та онлайн-комунікаційних інструментів.

Незважаючи на складні сучасні умови, такі як війна в Україні, що впливає обмеженість ресурсів, зменшення кількості замовлень, проблеми з логістикою, нестачу кадрів, фінансів і сировини, важливо залишати цифрову трансформацію високим пріоритетом. Ця трансформація може раціоналізувати ділову активність в трьох ключових напрямках: у сфері документообігу, аналізу даних та організаційної діяльності. Така стратегія дозволяє підприємствам розширювати свій бізнес, ефективно використовувати обмежені ресурси та поліпшувати комунікацію з клієнтами.

Аналізуючи актуальні тенденції в цифровій трансформації, для українських підприємств можна пропонувати такі технології для обробки та аналізу даних: хмарні обчислення, промислові мережі, зберігання даних, системи автоматизації та управління виробництвом, ERP тощо. Серед інноваційних продуктів можна відзначити такі платформи, як Internet of Things (IoT), Digital Twins, віртуальна реальність/розширена реальність (VR/AR) та 3D друк.

Загалом, цифровізація має важливе місце в сучасній підприємницькій діяльності. Вона допомагає підприємствам оптимізувати операції, підвищувати конкурентоспроможність, покращувати взаємодію з клієнтами та захищати дані. Тому успішні компанії активно вкладають в цифрові технології та розробляють свою цифрову стратегію, щоб залишатися конкурентоспроможними на ринку.

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Марта Дергалюк — 2023-12-26

Вдосконалення - це процес, спрямований на постійне поліпшення, а ціллю будь якого покращення в роботі підприємства має бути певний результат – наприклад, у вигляді підвищення продуктивності, зменшення матеріалоємності продукції, тощо. У наш час важливість підвищення ефективності виробництва для компанії важко переоцінити, адже високий рівень конкуренції на ринку змушує більшість компаній займатися постійним пошуком можливостей до вдосконалення: шукають способи підвищити свою продуктивність, зменшити витрати та й зрештою, підвищити прибутковість. Удосконалення виробничих процесів відіграє життєво важливу роль у досягненні цілей підприємства, саме тому дана тема залишається актуальною для подальшого дослідження.

Отже, метою роботи є узагальнення поняття «виробнича діяльність підприємства», виділення та систематизація основних факторів впливу на неї і, відповідно, визначення шляхів удосконалення його роботи.

В загальному розумінні поняття, виробнича діяльність – сукупність цілеспрямованих процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці або природних процесів, у результаті яких предмети праці перетворюються в готову продукцію, змінюючи при цьому свій склад, стан, форму й одержуючи нові якості.

Перш за все варто зазначити, що факторів, які впливають на виробничу діяльність підприємства є безліч, для наочності їх можна розділити на: - зовнішні – на рівні підприємства це можуть бути відносини з споживачами або ж постачальниками, а на макрорівні – політичні, юридичні, соціальні, економічні, кліматичні та екологічні фактори, та багато інших; - внутрішні – виробничі, економічні, інноваційні, екологічні, організаційно-структурні фактори (стан матеріально-технічної бази, якість сировини, ефективність моделі управління, організаційно-правові засади, тощо).

Також фактори, що впливають на виробничу діяльність та її результати, можуть мати як прямий вплив, до прикладу, інфраструктура підприємства, його постачальники та конкуренти; так і опосередкований (непрямий) – міжнародні політичні події або ж глобальний науково-технічний прогрес.

Напрямки вдосконалення виробничої діяльності не є універсальними для кожного виробничого підприємства, заходи оптимізації обираються відповідно до проблем підприємства, та можуть різнитися для окремих галузей діяльності, але до основних заходів поліпшення роботи підприємства можна віднести такі рішення:

- модернізація обладнання;

- впровадження технологічних нововведень;

- вдосконалення систем управління на підприємстві;

- підвищення продуктивності праці;

- більш ефективне планування використання ресурсів підприємства (сировини, матеріалів, енергії, тощо);

- удосконалення технологій виробництва.

Підсумовуючи все вище згадане, покращення виробничої діяльності на підприємстві має вирішальне значення для досягнення стійкого зростання та стратегічних цілей підприємства. Інвестуючи у власне вдосконалення, підприємства можуть підвищити ефективність господарської діяльності і, зрештою, досягти більшої конкурентоспроможності та прибутковості на ринку.

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХНЬОГО ВИРІШЕННЯ

Олена Дорошенко — 2023-12-26

Формування інноваційно-інвестиційного потенціалу України є, безперечно, одним із найважливіших чинників для розвитку економіки країни, адже саме завдяки йому стає можливим активне залучення прямих іноземних інвестицій, розробка інновацій та їх подальше впровадження, підвищення конкурентоспроможності національної продукції. У сучасних реаліях, особливо з огляду на прагнення України стати членом ЄС, вивчення проблем та перспектив формування інноваційно-інвестиційного потенціалу є особливо актуальним.

Зазначимо визначення категорії «інноваційно-інвестиційний потенціал». Інноваційно-інвестиційний потенціал держави є системою інноваційно-інвестиційних ресурсів, факторів та умов, що створюють можливості для здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності, акумуляції та освоєння інвестиційних коштів з метою забезпечення динамічного розвитку і розширеного відтворення та досягнення конкурентоспроможності економіки [1]. Слід зауважити, що фундаментом інноваційно-інвестиційного потенціалу держави є потенціали усіх суб’єктів господарювання як структурних одиниць національної економіки країни.

На жаль, нинішній рівень інноваційно-інвестиційного потенціалу України не відповідає бажаному, через що ефективне використання ресурсів країни ускладнене, як і інвестиційна діяльність, уповільнюється економічний розвиток. Серед основних проблем формування інноваційно-інвестиційного потенціалу України виділяють такі, як [2, 3]: несправедлива конкуренція на ринках, труднощі в отриманні державної підтримки для розробки й впровадження інновацій, нестача джерел фінансування суб’єктів господарювання; відсутність належної інноваційної політики, неефективне галузеве регулювання; суперечлива нормативно-правова база у регулюванні питань інноваційного розвитку й інвестиційної діяльності; недовіра інвесторів через бюрократичні бар’єри, високий рівень корупції, нестабільну політичну ситуацію, незахищеність прав інвесторів тощо.

При цьому, варто зазначити, в Україні є великий природно-ресурсний і кадровий потенціали, вигідне географічне розташування (зокрема, територіальна наближеність держави до країн ЄС), наявність перспективних галузей.

Подолання згаданих вище проблем вимагає реалізації суттєвих змін, зокрема впровадження ефективного механізму захисту інвесторів та об’єктів права інтелектуальної власності на основі міжнародних стандартів, урізноманітнення форм ведення наукового підприємництва, залучення приватного сектору до участі у фінансуванні інноваційної діяльності за рахунок надання зазначеним суб’єктам господарювання пільг та/або квот, використання інноваційної продукції, розробленої вітчизняними суб’єктами, у практичній діяльності, усунення суперечностей і прогалин у законодавстві, проведення судової реформи для боротьби з корупцією й повернення довіри до судів.

Отже, вживання згаданих вище заходів є важливим для підвищення інноваційно-інвестиційного потенціалу України, забезпечення інвестиційної привабливості держави.

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Д Зінченко — 2023-12-26

В сучасних умовах ми живемо в епоху становлення інформаційного суспільства. І одним із актуальних питань, що залежить наразі від нас, є збагачення інформаційного поля якісним - креативно-інноваційним та соціально- орієнтованим наповненням, на основі якого за допомогою синергетичного ефекту створюватимуться якісно нові умови становлення інформаційної економіки. І насамперед– передумови для зростання економічної безпеки кожного її суб’єкта. Це зумовлює актуальність запропонованого дослідження.

Становлення інформаційного суспільства у всьому світі є перспективним напрямком його людиноорієнтованого загального розвитку. В Україні активізувались законотворчі та виконавчі державні заходи щодо підтримання становлення інформаційної економіки. Становлення інформаційної економіки об’єктивно стосується кожної країни і, безумовно, формує синергетичну єдність для світової спільноти на принципово нових засадах.

Нами запропоноване власне бачення сутності категорії «інформаційна економіка». Інформаційна економіка – це економічна категорія, що представляє собою збалансовану систему суспільно-економічних відносин, які за допомогою оптимального використання інформаційних, інноваційних, інтелектуально-креативних ресурсів створюють матеріальний продукт або послуги з метою створення передумов зростання безпеки та якості життя населення через: а) покращення добробуту людей та соціальної справедливості; б) підвищення екологічної, економічної та соціальної безпеки.

Активна та стрімка активізація інформатизації та діджиталізації економіки є не проявом поодиноких явищ, вона представляє собою ознаменування нової епохи розвитку суспільства та економіки – інформаційної. В таких умовах інформація за змістом, обсягом і швидкістю суттєво впливає на зміст економічного розвитку підприємств та їх економічної безпеки. Умови інформаційної економіки є базовими передумовами формування певних рівнів економічного розвитку підприємств (під впливом певної сукупності чинників, у тому числі інформаційного чинника), який, в свою чергу, є основою забезпечення економічної безпеки підприємств (при цьому інформація виступає у якості важливого забезпечуючого чинника). В інформаційній економіці інформація безумовно за змістом, обсягом та швидкістю суттєво впливає на зміст економічної безпеки підприємства, є її складовою та визначає її особливість.

Ми вважаємо, що з теоретико- методологічних позицій економічна безпека підприємства представляє собою економічну категорію, що характеризує економічний стан підприємства з позиції захищеності його діяльності в конкурентному ринковому середовищі. А з методико- прикладних позицій вона предсталяє собою складне і комплексне економічне явище, що характеризує такий стан підприємства, який: а) формується під впливом сукупності різноманітних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища; б) при якому підприємство має можливості реалізовувати визначену ринкову стратегію свого конкурентного розвитку; в) є керованим (підлягає ендогенним забезпечуючим впливам) та вимірюваним. З огляду на такі визначення, поняття забезпечення економічної безпеки підприємства представляє собою економічну категорію, що характеризує постійний всебічний і комплексний процес, пов’язаний з формуванням і підтриманням такого економічного стану підприємства, при якому воно функціонує на конкурентних засадах під впливом сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників.

Таким чином, визначені вище теоретичні передумови забезпечення економічнох безпеки підприємства слугуватимуть базою для проведення подальших досліджень даного питання в умовах становлення інформаційної економіки з метою удосконалення економічних систем підприємств.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ОПТИМІЗАЦІЇ ЙОГО ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

О Зінченко — 2023-12-24

На теперішній час під впливом турбулентних умов господарювання вітчизняних підприємств на перші щаблі виходять питання підтримання їх господарської життєздатності та конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємств залежить від значної кількості чинників та формується на основі широкого спектру економічних показників та характеристик. В першу чергу на конкурентоспроможність впливає рівень фінансових результатів підприємств. Це обґрунтовується тим, що фінансові результати діяльності підприємств є як ключовими результуючими показниками, так і фундаментом формування їх базового потенціалу економічного розвитку на перспективні періоди. Тому питання управління фінансовими результатами підприємств з метою підвищення їх поточної та перспективної конкурентоспроможності є надзвичайно актуальним.

Виокремлення конкурентоспроможності саме підприємств пов’язане з вирішальним ролі цієї стратегічно важливого для країни рівня економіки. Фінансові результати у вигляді прибутку підприємств є джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів. Прибуток формує фінансові масиви кожного підприємства. Найважливішим із основних важелів впливу на максимізацію фінансових результатів підприємств є використання значних резервів його підвищення. Тому оптимізація використання резервів збільшення прибутку повинна лежати в основі прийняття управлінських рішень у всіх ланках менеджменту на підприємствах. Важливим питанням, на нашу думку, є оптимізація операційного, інвестиційного та фінансового прибутку підприємства, які є основним джерелом фінансування його діяльності на основі системного використання взаємопов’язаних показників його оцінки. Завдяки ним можна виявити потенціал підвищення фінансових результатів підприємства, що відображає специфічні особливості конкретних підприємств. Підлягає удосконаленню також схема виявлення та використання резервів підвищення фінансових результатів підприємств. Вона базується на законодавчій базі та існуючих методологічно- теоретичних підходах щодо оцінки прибутку та включає в себе: загальний аналіз і оцінку прибутку, вибір оптимальних значень факторів та їх параметрів, встановлення найбільш впливових факторів збільшення прибутку, проектування заходів щодо використання резервів прибутку, аудит та оцінку прибутку за запланованими заходами за всім варіантами, вибір найбільш ефективного їх варіанту, впровадження заходів по підвищенню прибутку тощо. Не меншу увагу при пошуку резервів максимізації прибутку слід приділяти його розподілу. Розподіл прибутку в умовах ринку для кожного підприємства є специфічним та залежить від задач, пов’язаних з його поточним та перспективним розвитком. Розподіл прибутку може здійснюватися за двома напрямками: використання прибутку для збільшення майна підприємства або використання прибутку для споживання. Великим недоліком господарювання підприємств в сучасних умовах є перекоси розподілу прибутку у бік споживання. Пропорції, по яких розподіляється чистий прибуток між вищенаведеними двома напрямками не є стабільними. Вони встановлюються з урахуванням внутрішніх та зовнішніх умов розвитку підприємств, що є змінними. Недостатнім є також інвестування прибутку підприємствами у основний та оборотний капітал. У результаті існуючої фінансової політики суми власних оборотних засобів підприємств є недостатніми для їх стабільного функціонування. Оптимізація таких співвідношень повинна розраховуватись фінансовим шляхом з використанням алгоритмів максимізації фінансових результатів. Шляхом визначення оптимальних співвідношень між наведеними вище складовими в сучасних несприятливих умовах. Така оптимізація покликана сприяти підвищенню конкурентоспроможності підприємств у перспективі.

Таким чином, важливим результатом економічно обґрунтованого пошуку та використання механізмів оптимізації фінансових результатів на підприємствах слугуватиме підвищення їх прибутковості, продуктивності та інших видів результативності, на основі збільшення яких мають збільшуватися усі види їх конкурентоспроможності.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ОПТИМІЗАЦІЇ ЙОГО ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

О Зінченко

На теперішній час під впливом турбулентних умов господарювання вітчизняних підприємств на перші щаблі виходять питання підтримання їх господарської життєздатності та конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємств залежить від значної кількості чинників та формується на основі широкого спектру економічних показників та характеристик. В першу чергу на конкурентоспроможність впливає рівень фінансових результатів підприємств. Це обґрунтовується тим, що фінансові результати діяльності підприємств є як ключовими результуючими показниками, так і фундаментом формування їх базового потенціалу економічного розвитку на перспективні періоди. Тому питання управління фінансовими результатами підприємств з метою підвищення їх поточної та перспективної конкурентоспроможності є надзвичайно актуальним.

Виокремлення конкурентоспроможності саме підприємств пов’язане з вирішальним ролі цієї стратегічно важливого для країни рівня економіки. Фінансові результати у вигляді прибутку підприємств є джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів. Прибуток формує фінансові масиви кожного підприємства. Найважливішим із основних важелів впливу на максимізацію фінансових результатів підприємств є використання значних резервів його підвищення. Тому оптимізація використання резервів збільшення прибутку повинна лежати в основі прийняття управлінських рішень у всіх ланках менеджменту на підприємствах. Важливим питанням, на нашу думку, є оптимізація операційного, інвестиційного та фінансового прибутку підприємства, які є основним джерелом фінансування його діяльності на основі системного використання взаємопов’язаних показників його оцінки. Завдяки ним можна виявити потенціал підвищення фінансових результатів підприємства, що відображає специфічні особливості конкретних підприємств. Підлягає удосконаленню також схема виявлення та використання резервів підвищення фінансових результатів підприємств. Вона базується на законодавчій базі та існуючих методологічно- теоретичних підходах щодо оцінки прибутку та включає в себе: загальний аналіз і оцінку прибутку, вибір оптимальних значень факторів та їх параметрів, встановлення найбільш впливових факторів збільшення прибутку, проектування заходів щодо використання резервів прибутку, аудит та оцінку прибутку за запланованими заходами за всім варіантами, вибір найбільш ефективного їх варіанту, впровадження заходів по підвищенню прибутку тощо. Не меншу увагу при пошуку резервів максимізації прибутку слід приділяти його розподілу. Розподіл прибутку в умовах ринку для кожного підприємства є специфічним та залежить від задач, пов’язаних з його поточним та перспективним розвитком. Розподіл прибутку може здійснюватися за двома напрямками: використання прибутку для збільшення майна підприємства або використання прибутку для споживання. Великим недоліком господарювання підприємств в сучасних умовах є перекоси розподілу прибутку у бік споживання. Пропорції, по яких розподіляється чистий прибуток між вищенаведеними двома напрямками не є стабільними. Вони встановлюються з урахуванням внутрішніх та зовнішніх умов розвитку підприємств, що є змінними. Недостатнім є також інвестування прибутку підприємствами у основний та оборотний капітал. У результаті існуючої фінансової політики суми власних оборотних засобів підприємств є недостатніми для їх стабільного функціонування. Оптимізація таких співвідношень повинна розраховуватись фінансовим шляхом з використанням алгоритмів максимізації фінансових результатів. Шляхом визначення оптимальних співвідношень між наведеними вище складовими в сучасних несприятливих умовах. Така оптимізація покликана сприяти підвищенню конкурентоспроможності підприємств у перспективі.

Таким чином, важливим результатом економічно обґрунтованого пошуку та використання механізмів оптимізації фінансових результатів на підприємствах слугуватиме підвищення їх прибутковості, продуктивності та інших видів результативності, на основі збільшення яких мають збільшуватися усі види їх конкурентоспроможності.

СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Юрій Євтушенко — 2023-12-26

Функціонування суб’єктів господарювання не можливе без наявності необхідних фінансових ресурсів. В цілому всі економічні суб’єкти існують, розвиваються насамперед за допомогою використання власних або запозичених коштів. В сучасних умовах функціонування ринкового господарства важливість фінансової діяльності суб’єктів господарювання є не менш важливою, ніж операційна.

Дослідження фінансового забезпечення економічних суб’єктів сьогодні проводяться значною кількістю науковців у всьому світі, враховуючи важливість такого забезпечення для їх подальшого розвитку. Проте, вичерпної відповіді на питання, що таке фінансове забезпечення, в науковій літературі не існує. Велика кількість праць у даному напрямку фінансових досліджень сприяла формуванню значної кількості думок, науково обґрунтованих концепцій трактування сутності дефініції «фінансове забезпечення». Проте, складність розуміння змісту фінансового забезпечення, особливостей його формування в різних економічних системах (на макро-, мікро рівнях), в межах окремих типів економічних суб’єктів зумовлює актуальність проведення нових досліджень щодо конкретизації сутності такої категорії.

Проведемо дослідження змісту дефініції «фінансове забезпечення». Для цього проаналізуємо наявні в науковій літературі підходи щодо трактування цієї категорії, а саме:

1) «фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів на розв’язання окремих завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта» [1, с. 166];

2) фінансове забезпечення – «система джерел і форм фінансування розвитку економічної і соціальної сфер суспільства» [2, с. 7];

3) фінансове забезпечення – «узагальнюючий метод інвестування через фінансові форми як конкретні прояви категорій фінансової сфери, зовнішнього вияву механізму та його структурних елементів» [3];

4) фінансове забезпечення – «економічні відносини між державою і суб’єктами господарювання стосовно мобілізації фінансових ресурсів домогосподарств, фірм, держави та зовнішніх запозичень у процесі реалізації соціальних і економічних цілей розвитку суспільства» [4];

5) фінансове забезпечення – «система джерел і форм фінансування розвитку економічної та соціальної сфер суспільства, котре здійснюється в трьох формах: самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування» [5, с. 44];

6) фінансове забезпечення – «сукупність економічних відносин, що виникають із приводу пошуку, залучення й ефективного використання фінансових ресурсів та організаційно-управлінських принципів, методів і форм їх впливу на соціально-економічну діяльність територіальних одиниць та господарських суб'єктів» [6, с. 6];

7) фінансове забезпечення – «один із методів фінансового механізму, покликаного забезпечувати розподільчі та перерозподільчі процеси з метою утворення доходів і фондів коштів, або як структурна підсистема фінансово-кредитного механізму, система джерел і форм фінансування розвитку економічної та соціальної сфер суспільства» [7, с. 137].

Таким чином, представлені концепції розгляду сутності категорії «фінансове забезпечення» лише підтверджують твердження про значну кількість різних підходів до розгляду цієї дефініції. У переважній більшості випадків науковці розглядають таке забезпечення як систему, окремі з них стверджують, що це виключно відносини. Загалом, на наше переконання доцільно виділяти два підходи до конкретизації сутності фінансового забезпечення: насамперед, це сукупність відносин, які виникають між економічними суб’єктами в результаті руху фінансових ресурсів між ними, що дає можливість сформувати необхідні обсяги таких ресурсів для їх функціонування та розвитку; по друге це дійсно система і сукупність таких відносин можна розглядати як цілісний об’єкт пізнання, систему, якій притаманна своя структура, зв’язки між її компонентами, функції, принципи і т.д. Для більш чіткої конкретизації змісту категорії «фінансове забезпечення» доцільно також проаналізувати сутність таких категорій як «фінанси» і, відповідно, «забезпечення», що варто здійснити в нових, додаткових наукових дослідженнях.

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Дарʼя Еммас — 2023-12-26

Підприємства в ході своєї діяльності можуть мати різноманітні цілі, такі як максимізація прибутку, примноження майна, зростання курсової вартості акцій чи розширення ринків збуту продукції. Кожна група пов'язана з конкретним підприємством, очікує від нього реалізації своїх цілей: акціонери прагнуть збільшення дивідендів та частки власного капіталу, працівники − на підвищення і отримання більше замовлень, кредитори та інвестори − на рентабельність вкладень і ліквідність, а покупці і постачальники − на підтримку обсягів виробництва та платоспроможності. Фінансові менеджери повинні вирішувати різноманітні завдання і, очевидно, досягнення кожної з цілей можливе лише при тривалій діяльності підприємства та відсутності негайних ліквідацій чи реорганізацій.

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ступеня ефективності економічної діяльності підприємства і являє собою категорію, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу в певний момент часу та характеризує здатність підприємства до саморозвитку і самофінансування [1]. Також можна визначити його як здатність підприємства фінансувати свою діяльність, що відображається у показнику наявності фінансових ресурсів, а також у відповідності їх розміщення і ефективності використання. У той же час важливими є фінансові відносини з іншими юридичними та фізичними особами. Зазвичай потенціал підприємства визначається його фінансовим станом як у конкурентному (зовнішньому) середовищі, так і відображає рівень гарантії економічних інтересів, що відіграють значущу роль у питаннях ділового співробітництва [2].

Стабільний фінансовий стан − це результат компетентного, правильного управління всією сукупністю чинників, що розкривають результати господарської діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства включає такі напрямки: оцінку майна; аналіз платоспроможності та ліквідності; аналіз фінансової стійкості; аналіз ділової активності; аналіз прибутковості.

За даними напрямами оцінюється динаміка показників (горизонтальний аналіз), структура окремих елементів (вертикальний аналіз), розраховуються відносні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, проводиться їх порівняння з нормами, визначеними для цієї галузі та сфери діяльності, з аналогічними показниками інших підприємств; проводиться трендовий аналіз.

Процес комплексної оцінки фінансового стану підприємства включає наступні етапи: 1) оцінка фінансового становища підприємства з урахуванням комплексу фінансових індикаторів; 2) інтегральна оцінка фінансового стану на основі комплексного (інтегрального) показника; 3) формування комплексних висновків та рекомендацій за даними аналізу фінансового стану.

У сучасних кризових та водночас високо динамічних умовах господарювання підприємства повинні приділяти більше уваги постійному моніторингу фінансового стану та фінансової ефективності з метою оперативного реагування на зміни та прийняття обґрунтованих рішень у рамках фінансових стратегій та програм.

ПЕРСПЕКТИВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ДОСТАВКИ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ЗА ДОПОМОГОЮ БПЛА

Анна Зубкова — 2023-12-26

Сьогодні, питання розвитку підприємницької діяльності в України є одним з найважливіших, так як має прямий вплив на зростання економіки країни. Війна має значний негативний вплив на економіку України, основні проблеми з яких це зниження економічної активності, пошкодження інфраструктури та зменшення виробничих можливостей тощо. В таких умовах, тим не менш, можна виявити нові можливості для підприємців та дослідити новий ринок. В умовах війни напрям доставки гуманітарної допомоги за участі безпілотних літальних апаратів є перспективним, так як враховуючи зруйновані дороги та проблеми з транспортуванням гуманітарних вантажів питання безпечної доставки тим, хто цього потребує залишається відкритим, а отже потребує нових технологічних рішень. Безпілотні літальні апарати широко використовуються в воєнних цілях, однак вони також дозволяють швидко та ефективно доставити необхідні матеріали (іжу, ліки тощо) в важкодоступні регіони та області. Перевагами використання безпілотних літальних апаратів в гуманітарних цілям є швидкість та точність доставки, зменшення ризику для гуманітарних працівників, адже діяльність безпілотних апаратів усуне потребу в ризикованій присутності людей в небезпечних зонах. Також є економічна перевага – використання безпілотних літальних апаратів матиме можливість зменшення витрат на традиційне транспортування вантажів за допомогою такого транспорту, як авто та вантажівки. Зважаючи на активний розвиток ринку безпілотних літальних апаратів в Україні для підприємців є набагато менше перешкод для закупівлі та використання таких пристроїв сьогодні.

Говорячи про світові тенденції застосування безпілотних літальних апаратів в гуманітарних цілях слід сказати про американську компанію Zipline, яка успішно застосувала дрони в Руанді(Африка). Безпілотні літальні апарати Zipline доставляють лікарські засоби, кров та засоби першої необхідності у сільські клініки за запитом лікарів.

Якщо говорити про можливості та перспективи для підприємців варто зазначити, що цей ринок є новим та недослідженим для України. В першу чергу це одразу усуває проблеми конкуренції та дає можливість на певний час бути монополістом в сфері такого виду доставки. Адже саме питання конкуренції часто перешкоджає молодим підприємцям розвивати бізнес та мати «здорову» конкуренцію. Другою перспективою є розвиток та вдосконалення технологій безпілотних літальних апаратів в Україні, що допоможе збільшити науково-технічний потенціал нашої країни в тому числі. Варто зазначити, що ключовим моментом є першочергове залучення коштів в такий вид діяльності підприємства. Тут можна розглянути варіанти співпраці з міжнародними організаціями та фондами, які зможуть надавати фінансову підтримку для ініціатив, спрямованих на поліпшення систем доставки гуманітарної допомоги.

Складна економічна ситуація в країні сповільнює розвиток підприємництва, однак використання технологій безпілотних літальних апаратів може сприяти розвитку підприємницької діяльності в галузі доставки гуманітарних вантажів, при цьому зменшуючи ризики людських життів та маючи економічну перевагу.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Анастасія Канар — 2023-12-26

Через дії росії на території України, третина промислових підприємств припинила роботу. Зпочатку війни до вересня 2022 року понад 412 підприємств було пошкоджено чи зруйновано. Загальна сума збитків (за 2022 рік) – понад 13 млрд дол. США [1]. Відповідно для вітчизняних підприємств нагальною є потреба пошуку та напрацювання затребуваних часом або актуальних в умовах невизначеності та ризиків, що набувають системного характеру, підходів до підвищення прибутковості продукції підприємств, що виступає основою до забезпечення відновлення потенціалу їх розвитку.

Наразі з позицій підвищення прибутковості продукції слід реалізувати підходи, сконцентровані на переорієнтації на нові ринки збуту, підвищенні пізнаваності, просуванню продукції та забезпеченню зростання рентабельності продажів, аналітичному обґрунтуванні масштабів діяльності та географічного її розміщення, використанні обґрунтованих резервів зниження витрат й зростання якості. В їх основі лежить використання інструменти антикризового, ситуативного, процесного управління та менеджмент-маркетингу. Серед них, зокрема, зниження витрат шляхом автоматизації бізнес-процесів. Крім того, ефективним з позицій зниження витрат та оптимізації бізнес-процесів є використання енергозберігаючих технологій та інноваційних методів скорочення робочого часу персоналу, а також пошук нових енергоресурсів при нестабільній роботі електроенергетики. Підприємствам варто звернути увагу на альтернативну енергетику – гідроенергетику, сонячну та вітрову енергетику, що є можливим в кліматичних умовах України. Підприємства, у яких виробничі потужності знаходяться поблизу водойм, можна запропонувати перехід на гідроенергетику (для цього потрібні генератори, які встановлюються, наприклад, на річках, і працюють за рахунок природних течій). Вітрову енергетика підходить для підприємств, що розташовані на території України, де є «вітровий потенціал». Для отримання вітрової енергетики потрібні вітрогенератори («вітряки»). Сонячна енергетика являє собою використання сонячної енергії через сонячні електростанції. Такі електростанції дають можливість не лише задовольняти енергетичні потреби, але й продавати її за «зеленим тарифом» [2]. Фінансовий контролінг дає можливість виявити відхилення між плановими та фактичними результатами і сконцентрувати зусилля на дійсно важливих напрямках [3]. Поряд з традиційними його інструментами можна використовувати моделі «зрілості» контролінгу (анкетування менеджерів та власників). Для розширення ринків збуту чи переорієнтації на нові доцільно застосовувати сучасні маркетингові інструменти, серед яких дієвим є інтернет-маркетинг (SMM, SEO, контент-маркетинг, контекстна реклама, E-mail маркетинг). Інтернет-маркетинг сприяє підвищенню пізнаваності продукції підприємства, а вірно підібране позиціонування в мережі працює на збільшення кількості клієнтів, і, відповідно, прибутковості. У сукупності представлені підходи до управління та маркетингу, їх інструменти здатні забезпечити зростання прибутковості продукції вітчизняних підприємств в сучасних умовах.

АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ТА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «КОТЕ ЮНІОН»

С Касян — 2023-12-26

Проаналізуємо комплекс маркетингу 4Р ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» у 2023 р. Головний продукт компанії «Rebar» – це композитні матеріали, а саме: композитна арматура стандартного діаметру. Фасування бухтами 50 м. та 100 м., також за необхідності нарізка прутами необхідного розміру; композитна арматура не стандартного діаметру: композитна сітка стандартний розмір, композитна сітка не стандартного розміру [1].

Проаналізувавши ціновий сегмент конкурентів на ринку та включивши собівартість товарів чи послуг, встановлюємо класичну маркетингову цінову політику. При цьому встановлюються ціни на рівні конкурентів, що є на ринку України. Підприємство застосовує методи ціноутворення, що орієнтуються на попит; стратегії ціноутворення – слідування за лідером; існує широкий спектр знижок, що надаються [1]. Клієнт ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» може сплатити за товар трьома способами:

безготівковий розрахунок, за необхідності компанія може надати рахунок на компанію або юридичну особу, з урахуванням ПДВ та без ПДВ;
повна або часткова сплата на картку, клієнту відправляються усі необхідні реквізити до сплати , та всю інформацію про замовлення;
сплата накладним платежем. Невеликі замовлення за об’ємом – відправка здійснюється за рахунок Нової Пошти, клієнт має можливість сплатити замовлення після отримання товару.

Також діє система лояльності для гуртових замовлень від 4 км. ТОВ «КОТЕ ЮНІОН», виробництво якого розташоване за адресою: Дніпропетровська область, с. Сурсько-Литовське, вул. Нова 1. Продаж здійснюється з самого підприємства, якщо у клієнта є можливість приїхати та власноруч забрати товар [1]. Слушним є те, що основі продажі виконуються завдяки онлайн платформам:

офіційний сайт компанії;
маркетплейси (Епіцентр ; Розетка; OLX; Prom; Ibud).

Також продукція виробничого підприємства представлена в магазинах Епіцентр по усій Україні. Проведемо аналіз фінансових результатів ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» протягом останніх років, табл. 1.

Таблиця 1 – Порівняльна характеристика фінансових результатів ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» за 2021, 2022 рр., тис. грн [1]

Показники	2022 р.	2021 р.
1. Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	26929,50	5750,40
2. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	15108,50	3813,10
3. Інші операційні доходи	2934,10	10,50
4. Чистий прибуток (збиток)	694	58,60

Переглянувши таблицю 1 можемо зробити такі висновки. Порівнюючи фінансові звітності 2021 року та 2022 року, бачимо чистий дохід від реалізації продукції зріз майже в п’ять разів. Таке різке збільшення доходу свідчить про значне поліпшення фінансової продуктивності компанії.

УПРАВЛІННЯ ПРОСУВАННЯМ ПОСЛУГ КОМПАНІЇ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ У РАМКАХ ДІДЖИТАЛ-МАРКЕТИНГУ

С Касян — 2023-12-26

Сьогодні в умовах посилення інтерактивної маркетингової бізнес-взаємодії та геополітичних викликів значущим є дослідження основних підходів та інструментів просування у глобальних соціальних мережах. Доцільним є аналізування стратегій просування товарів та послуг у галузі громадського харчування. Об'єкт дослідження: процес управління маркетинговими комунікаціями компанії на ринку громадського харчування. Предмет дослідження: теоретико-методичні аспекти просування у соціальних мережах послуг компанії на ринку громадського харчування. Зараз доцільним є визначення ролі соціальних мереж у діджитал-маркетингу. Фахівці у сфері маркетингових комунікацій зараз порівнюють основні підходи й інструменти просування у соціальних мережах. У контексті цього слід проаналізувати стратегії просування товарів та послуг у галузі громадського харчування, провести маркетингові дослідження, спрямовані на виявлення споживчих медіа-переваг з урахування концепції сталого розвитку. Соціальні мережі як інструмент маркетингу: Ф. Котлер слушно визначає глобальні соціальні мережі як сучасний інтерактивний інструмент маркетингу, завдяки якому відбувається успішна комунікаційна взаємодія економічних і соціальних агентів у цифровому світі [1]. На нашу думку, Ф. Котлер комплексно й науково визначає соціальні мережі як потужний інструмент маркетингу. Успішне просування у соціальних мережах дозволяє компаніям створювати міцні й дружні спільноти навколо своїх брендів.

У зв’язку з цим доцільно проаналізувати фінансово-економічну і маркетингову діяльність ФОП «Шаурма від Дегтярьова»; оцінити зовнішнє середовище компанії завдяки проведенню PEST, EFAS, SWOT-аналізів, проаналізувати конкурентів та позиціонування на ринку громадського харчування. Задля поліпшення управління просуванням у соціальних мережах послуг компанії на ринку громадського харчування слід окреслити шляхи просування у соціальних мережах, розробити маркетингові заходи щодо просування послуг компанії ФОП «Шаурма від Дегтярьова». При цьому слушним буде обчислення показників економічної, соціальної та комунікативної ефективності проведених заходів.

Фахівці у сфері аналітичного маркетингу створюють конкретні методи та рекомендації, що комплексно спрямованих на підвищення ефективності й успішності маркетингової діяльності компанії ФОП «Шаурма від Дегтярьова» у соціальних мережах. При цьому з урахуванням ключових компетенцій підприємства формуються належні конкурентні переваги, що дає змогу досягти високих економічних результатів у сфері громадського харчування на українському ринку. Комплексне проведення окреслених наукових досліджень дозволить поліпшити присутність компаній у соціальних мережах, розширення клієнтської бази та збільшити свій бізнес.

СУСПІЛЬНО-ВИРОБНИЧА ПРОБЛЕМАТИКА ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

О Колот — 2023-12-26

Соціально-економічна практика успішних в технологічному вимірі країн світу підтверджує той факт, що саме розвиток підприємництва є одним із основних чинників забезпечення стабільності та гарантованої конкурентоздатності національної економіки у майбутньому. Але розвиток цієї сфери суттєво стримує нестача або недостатній рівень освітньо-кваліфікаційної підготовленості кадрів, що займаються підприємницькою діяльністю і, відповідно, негативно відображається як на суспільно-виробничій системі кожної країни так і на міжнародному ринку праці.

Відтак, без взаємодії освітніх інституцій та ринку праці неможливо проводити ефективну соціально-економічну політику, продуктивно здійснювати зайнятість населення, підготувати грамотного, конкурентоспроможного, затребуваного суспільством та суб’єктами господарювання фахівця.

В Україні, наразі, переважає невідповідність змісту освітньо-професійних програм запитам ринку праці, що в свою чергу спричиняє загострення низки проблем: низький рівень економічної активності та високий рівень безробіття; структурні невідповідності на ринку праці; несумісність якості підготовки спеціалістів запитам роботодавців. Основними проблемами персоналу є відсутність результативних методів передачі практичних навичок через проблеми з працевлаштуванням молодих фахівців (підприємства віддають перевагу тим, хто має досвід роботи). Крім того, в Україні не приділяють достатньої уваги постійному навчанню працівників. [1]

У серпні 2023 року «Work.ua» та «Education.ua» опитали роботодавців і спеціалістів, які шукають роботу та дослідили відповіді, які дають можливість зробити висновки щодо ролі вищої освіти та досвіду при працевлаштуванні тих, хто тільки закінчив навчальний заклад.

Відповідно до опитування, роботодавці одностайні у вимогах до досвіду: 46 % учасників визначають стажування в інших компаніях бажаною умовою для кандидатів без досвіду роботи. [2]

Також серед основних проблем варто виокремити недостатню якість освіти (застарілі навчальні програми), відсутність практичного досвіду (відсутність співпраці з підприємствами), недостатню кількість фахівців з конкретних галузей, великий відсоток відтоку молодих кадрів, проблеми з доступністю освіти (різниця в якості освіти між регіонами, недоступність вищої освіти).

Часто досвідчені фахівці вимушені залишати регіон проживання і навіть виїжджати з країни в пошуках більш привабливої заробітної плати. Доки хороші спеціалісти знаходять високооплачувану роботу за кордоном, віддалені райони стикаються із посиленням проблеми нестачі кадрового складу. Тому потрібно вибудовувати таку політику підприємництва, за якої працівники будуть вмотивовані працювати та розвиватися саме в цій галузі і саме в нашій країні. [3]

Саме ці аспекти безпосередньо є одними з ключових, які впливають на розвиток, результативність та економічне зростання підприємств.

Ці проблеми у сфері освіти та кадрового забезпечення є актуальними та досить складними для розв’язання і потребують комплексного підходу до їх вирішення. Цьому мають слугувати дієві взаємозв’язки між студентом, роботодавцем та закладом освіти. В цю взаємодію також треба включити й систему державного замовлення відповідних спеціалістів для конкретних ланок суспільно-виробничого процесу, який в межах національної економіки завжди має цілісний характер. [4]

Забезпеченню підготовки фахівців високої якості має сприяти інтеграція закладів освіти, промисловості, бізнесу. Особливого значення у цьому контексті має набувати впровадження у діяльність освітніх закладів інноваційних технологій. Адже в теперішній час освіта характеризується недостатнім рівнем інноваційної активності.

Роботодавцям також необхідно приділяти увагу забезпеченню підвищення кваліфікаційного рівня своїх працівників, застосовуючи на підприємствах інновації, що в свою чергу потребує проведення додаткового навчання кадрів для отримання знань і навичок у використанні інноваційного обладнання і технологій за рахунок семінарів, конференцій, тренінгів, відвідування виставок тощо.

Міцна конкурентоспроможна економіка може забезпечуватися лише згуртованим об’єднанням відповідальних громадян, активних і ініціативних. Саме таких громадян мають готувати освітні заклади. Зміст професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти має постійно оновлюватися з урахуванням потреб ринку праці як у національному, так і міжнародному вимірі, оскільки в глобальному світі тільки за дотримання цих правил можна сподіватись, що всі учасники цілісного суспільно-виробничого процесу будуть затребуваними.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ

Марія Коцюбайло — 2023-12-26

Сьогодні наслідки глобальних подій, таких як пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення росії в Україну, показали, як важливо підприємствам бути гнучкими та готовими до непередбачуваних викликів. Зокрема з початком повномасштабного вторгнення 39,9% підприємств зупинили або майже зупинили свою діяльність [1].

Одним із потужних стимулів до нарощування та розвитку виробничого потенціалу підприємства, а також для забезпечення достатнього рівня внутрішньої та зовнішньої ефективності, є розвиток його зовнішньоекономічної політики, що в свою чергу позитивно відображатиметься на покращенні соціально-економічної ситуації в державі. Під зовнішньоекономічною політикою підприємства розуміють систему стратегічних дій та підходів, які визначаються підприємством для ведення зовнішньоекономічної діяльності з метою досягнення своїх бізнес-цілей та оптимізації результатів на міжнародних ринках. При цьому метою зовнішньоекономічної діяльності є забезпечення сталого прибутку, а також розвитку підприємства та розширення географії його діяльності на світових ринках [2].

Для досягнення визначених цілей вітчизняні підприємства повинні комплексно використовувати заходи, спрямовані на створення та ефективне втілення своєї зовнішньоекономічної політики, щоб максимально розкрити свій потенціал. Однією з першочергових та ключових складових управління зовнішньоекономічною діяльністю є розробка і реалізація відповідних стратегій. В межах цього етапу підприємству необхідно визначити цілі на міжнародних ринках, обрати ринки та регіони, на яких воно буде здійснювати свою діяльність, визначити способи досягнення цілей та провести аналіз ризиків і можливостей. Під час розробки зовнішньоекономічної стратегії, підприємство повинно враховувати геополітичні, економічні та торговельні аспекти.

Наступним етапом є створення фінансового механізму забезпечення зовнішньоекономічної політики. Цей механізм включає в себе кілька ключових компонентів, які допомагають забезпечити ефективне втілення стратегії, максимізувати її позитивний вплив на підприємство та ефективно адмініструвати свої ресурси, зокрема: якісне бюджетування та фінансове планування, фінансовий контроль, фінансову транспарентність та інвестиції в розвиток. Цей етап є критичним для підприємства, оскільки від нього залежить його здатність досягати своїх стратегічних цілей та забезпечувати стійке зростання. Зважаючи на підвищення рівня конкуренції, оскільки наразі 38% бізнесу зорієнтовано на експорт, з яких всього 5,5% експортували ще до повномасштабної війни, якісне управління фінансовим механізмом дозволить підприємству витримувати навіть найважчі виклики глобального ринку і залишатися конкурентоспроможним та впливовим у світовому бізнесі [1]. Завершальним етапом є управління зовнішньоекономічною діяльністю, яке необхідно здійснювати на постійній основі шляхом моніторингу змін на міжнародних ринках, економічних тенденцій, управління ризиками та взаємодії з іноземними партнерами.

Таким чином, комплексний підхід до управління зовнішньоекономічною політикою підприємства є вагомим стимулом до розвитку та нарощування виробничих потужностей, що дозволить розкрити потенціал та забезпечить стійке зростання прибутку.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В СУЧАНИХ УМОВАХ

Олена Кривда — 2023-12-26

На сьогодні в Україні є багато проблем, які впливають на ефективне функціонування малих, середніх та великих підприємств. До таких проблем можна віднести: війну та окупацію частини територій Україні, зростання інфляції та відсоткових ставок на міжнародних ринках (що погіршує умови фінансування для України та викликає ряд інших проблем), недосконалість законодавчого та інституційного середовища, корупція та бюрократія. Пропонуємо розглянути вплив деяких з цих проблем на підприємницьку діяльність на прикладі одного з провідних виробників та найбільших експортерів соняшникової олії в Україні – ТОВ «Кернел-Трейд».

За останніми даними видно, що «Кернел» закінчив 2021/2022 маркетинговий рік (липень 2021 – червень 2022) зі збитком у 41 млн доларів. Це пов’язано з війною в Україні, збільшенням витрат на логістику та погіршенням умов на ринку олійних культур. Валовий прибуток підприємства склав 440 млн доларів, що на 42% менше, ніж у 2021 році, а прибуток до вирахування податків, відсотків і амортизаційних відрахувань (показник EBITDA) зменшився в 3,7 рази, або на 586 млн доларів.[1] В цілому подібна картина спостерігається майже на усіх українських підприємствах. Ці дані свідчать про таке: прибуток на підприємствах зменшився, а витрати, на вирішення цих проблем, збільшилися. Тобто, зменшився один із найважливіших показників ефективності функціонування підприємства – рентабельності. Одним із шляхів збільшення прибутку, а також зменшення витрат можна назвати диверсифікацію продукції. Це допоможе розширити ринки збуту, знизити витрати на логістику, зменшити витрати на виробництво. З прикладів можна згадати такі підприємства, як: «Агрофірма «Нива», яке здійснило вертикальну диверсифікацію продукції, створивши власне підприємство по переробці зерна, та підприємство БКK, яке здійснило горизонтальну диверсифікацію продукції, випустивши нову лінійку продукції під брендом «Київський десерт».[2] Також одним з шляхів підвищення рентабельності підприємства є використання ШІ (штучного інтелекту). Це допоможе оптимізувати виробничі процеси, зменшити кількість браку, простоїв, зайвих операцій та інших витрат. Звичайно, ця тема є досить новою і має як плюси, так і мінуси, але деякі світові компанії вже використовують штучний інтелект в своїх цілях. Наприклад, підприємство Lamborghini використовує ШІ для моніторингу, аналізу та звітування усіх аспектів виробництва.[3] Також, згідно з дослідженням Harvard Business Review, компанії, які використовують ШІ, можуть зменшити витрати на 40-60%.[4] Також популярним шляхом покращення рентабельності підприємства залишається використання енергоефективного обладнання та технологій. Такими технологіями можуть бути як банальні світлодіодні лампи, так і енергоефективні мотори, насоси, вентилятори, які споживають менше енергії, ніж звичайні.

Отже, незважаючи на важкі економічні виклики для підприємств, які є зараз і які будуть у майбутньому, завжди потрібно шукати шляхи рішення: експериментувати та дивитись на проблеми більш широко, залучати нові технології та покращувати старі. Буреломні важкі часи можуть стати стимулом для інновацій та вдосконалення для вітчизняних підприємств.

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Олена Кубліцька — 2023-12-26

Реалізація соціальної складової бізнесу є одним із ключових аспектів діяльності підприємств, що сприяє розвитку та підтримці суспільства. Дослідження ініціатив соціальної відповідальності вітчизняних підприємств електронної комерції в сучасних умовах є актуальним напрямком дослідження у зв’язку із епідемією Covid-19 та воєнними діями на території України.

Соціальна відповідальність підприємств електронної комерції передбачає «готовність брати до уваги та бути відповідальним за соціальні та екологічні фактори», реалізовані у внутрішньому та зовнішньому середовищах підприємства [1]. Серед ключових сфер реалізації соціальної відповідальності варто виділити: залучення та розвиток спільнот; права людини; трудові практики; навколишнє середовище; добросовісні практики роботи; проблеми споживачів та організаційне управління.

Поширення набуває реалізація соціальних ініціатив, спрямованих на боротьбу із наслідками війни в Україні. Підприємства електронної комерції ініціюють збір коштів у гуманітарні фонди, фонди адресної підтримки Збройних Сил України; а також виділення частини прибутку із продажу товарів та послуг на потреби армії; забезпечення допомоги цивільному населенню тощо. Згідно із даними Асоціації ритейлерів України, станом на 2022 рік вітчизняні підприємства у сфері рітейлу спрямували: 1227,5 млн. грн. у формі продовольчої та непродовольчої продукції для потреб армії та територіальної оборони; та 1052,9 млн. грн. гуманітарної допомоги населенню [2]. Значна кількість підприємств припинила реалізовувати товари російського походження, а також ініціювала кампанію стосовно введення ембарго на торгівлю із РФ. Поширення також набули волонтерські форми діяльності підприємств електронної комерції. Наприклад, вітчизняний маркетплейс Rozetka здійснював постачання товарів першої необхідності у якості гуманітарної допомоги у перші місяці війни. Підприємства здійснювали реалізацію товарів та послуг за зниженими цінами, або здійснювали підтримку довоєнної ціни, аби зберегти існуючий сегмент клієнтів. Розповсюдження набули спільні онлайн-платформи соціального призначення. Так, маркетплейс Prom.ua та Укроборонпром реалізували інтернет-магазин із товарами для волонтерів за цінами, близькими до собівартості.

Персонал є ключовим ресурсом підприємства, що забезпечує його виживання, розвиток та стійкість. Із початком воєнних дій діяльність значної кількості підприємств сфокусувалася на переміщенні працівників у більш безпечні райони країни, а також їхній підтримці. Падіння показників діяльності змусило підприємства скоротити штат працівників, проте із розвитком діяльності підприємства налаштовані на залучення персоналу.

Розвиток систем електронної комерції передбачає інтеграцію практик соціальної відповідальності в стратегію, тактику та організаційну культуру, платформи є необхідним кроком до формування сталого підприємства електронної комерції. Окрім отримання прибутку, підприємствам електронної комерції варто сфокусуватися на соціальній складовій бізнесу, адже спрямування зусиль у цьому напрямку сприятиме реалізації принципу «win-win» в контексті взаємовідносин «підприємство-суспільство».

МОНОПОЛІЗАЦІЯ РИНКУ ЦУКРУ ЯК ОБМЕЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРОМІСТКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Вікторія Лактіонова — 2023-12-26

Цукрова промисловість зазнала великих змін починаючи від становлення незалежності України. На початку 90-х років налічувалося 190 цукрових заводи, з кожним роком прослідковувався спад виробництва та скорочення діючих заводів, так у 2020-2021 роках працювало 33 заводи, у 2022 р. – лише 23. Більше того, скоротилися посівні площі з 1607 тис.га у 90-х роках до 173 тис.га у 2022 році.

Скорочення виробничих потужностей даної галузі супроводжувалось перманентною недобросовісною конкуренцією. Зокрема, наразі можемо виокремити 3 основних лідери, котрі охоплюють 65,6% національного виробництва. Так, у 2022 році було виготовлено сумарно 1,33 млн.т цукру, з них «Радехівський цукор» - 340 тис. т цукру; «Астарта-Київ» - 282 тис.т; «Укрпромінвест-Агро» - 250 тис.т, тому можемо стверджувати, що відповідно до ст. 12 ч.5 закону «Про захист економічної конкуренції» ці лідери займають монопольне становище на ринку (більше 50%).

Окрім цього, у 2023р. ТОВ «Радехівський цукор» намагався придбати вже 6-ий завод, але Антимонопольний комітет призупинив злиття, попросивши надати пропозиції покупця та учасників ринку з переробки цукрового буряку. Важливо зазначити, що дане підприємство вже мало прецеденти порушення монопольного законодавства. Придбавши активи Збаразького цукрового заводу влітку 2015 року, отримало штраф на 510 тис.грн, згодом ситуація повторювалась: придбання активів Козівського цукрового заводу у 2016 році - штраф на 510 тис.грн, за придбання Хоростківського цукрового заводу було накладено штраф у розмірі 68 млн. грн за порушення процедури концентрації та спроби уникнення отримання дозволу на купівлю від АМКУ.

У квітні 2021р. АМКУ розпочав справу проти групи компаній «Астарта» та ТОВ «Радехівський цукор» за ознаками антиконкурентних узгоджених дій на ринку первинної реалізації білого цукру. Комітетом досліджувалася ситуація, котра пов’язана з підвищенням цін на цукор. Встановлено, що з вересня 2020-го згадані вище суб’єкти підвищували оптово-відпускні ціни: протягом вересня-листопада підвищення склало, в середньому, на 48 %. [2]

Оскільки цукор є важливою складовою починаючи від молочної, кондитерської, тютюнової галузі закінчуючи фармацевтичною, важливо не допустити ще більшого домінуючого становища основних гравців ринку та диктування цін. Різке зростання витрат зазнала молочна промисловість, а саме у виробництві згущеного молока. Для виробництва 1 т згущеного молока потребується близько 0,45 т цукру, що займає 15-18 % прямих матеріальних витрат. Різке та необґрунтоване подорожчання основної сировини провокує зростання собівартості реалізації, зменшення прибутковості підприємств, можливе скорочення робочих місць, зростання інфляції, зменшення експорту згущеного молока.

Таким чином, дії основних цукрових заводів мають ретельно досліджуватися АМКУ, щоб не обмежувався розвиток молочної галузі, зокрема при виробництві молока згущеного, яке задовольняє внутрішні потреби споживачів та експортується у понад 40 країн, тим самим збільшуючи чистий експорт.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ІТ НА ОСНОВІ МЕТРИК ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Ілля Ласка — 2023-12-26

Організація планової діяльності підприємств сфери ІТ є однією з актуальних проблем управлінської діяльності сьогодення, даний факт пояснюється тим, що незважаючи на використання досліджуваними підприємствами комплексних методик організації робочого часу та планового навантаження на працівників, стратегічний горизонт їх планової діяльності відзначається ситуативністю та непослідовністю. Більш того, порушене питання лише ускладнюється в умовах воєнної економіки під впливом інтенсифікації фактору невизначеності та низького рівня прогнозованості впливу екзогенних факторів на ефективність підприємницької активності. В таких умовах, розвиток внутрішніх практик планування набуває особливої ваги у контексті поточної та перспективної стабілізації діяльності підприємства. Однією з прогресивних практик вдосконалення планової діяльності ІТ-підприємств є проведення підбору бажаних метрик на основі застосування електронних каталогів. Метрика як окрема категорія у частині створення програмного забезпечення представляє собою вимірюваний показник оцінювання різних функціональних граней процесу створення та підтримки програмного продукту на всіх етапах його життєвого циклу за критеріями робочої ефективності, якості та загальної складності. Дані показники застосовуються для процесного вимірювання та оцінювання конкретних функціональних аспектів розробки продукту, водночас, обрання таких метрик є комплексним завданням, що вимагає належного врахування альтернатив за відсутності відповідного структурованого каталогу. Таким чином, використання уніфікованого цифрового каталогу є перспективним рішенням щодо покращення планової діяльності підприємств сфери ІТ.

Узагальнюючи, можемо виокремити перспективні аспекти впровадження електронного каталогу метрик програмного забезпечення у планову діяльність ІТ-підприємств: вдосконалення якісних показників кінцевого продукту за рахунок покращення процесу трекінгу проблемних аспектів у процесі розробки, їх оперативного виявлення та усунення; зростання продуктивності праці за рахунок контролювання показників результативності працівників та ідентифікації відповідних резервних можливостей; індикація кількісних рівнів прогресу у досягнені поставлених завдань, що передбачає перманентний моніторинг ходу процесу розробки продукту та основних його етапів; забезпечення обґрунтованості прийнятих управлінських рішень, що досягається за рахунок використання конкретних аналітичних показників результативності; інтелектуалізація процесу планувальної діяльності, що дозволяє уникнути ситуативних рішень як щодо організації робочого процесу, забезпечення його структурованості та керованості основних елементів, так і щодо створення стратегічних рамок розвитку організації, об’єктивної оцінки його потенціалу та шляхів прогресивного зростання; спрощення комунікаційних взаємодій, що виявляється у вдосконаленні системи обміну інформацією між учасниками проєктної команди. Використання електронного каталогу метрик дає можливість поліпшення процесу вибору показників, що дозволить істотно покращити планову діяльність підприємств сфери ІТ у частині забезпечення вимірюваності, моніторингу, контролю продуктивності, розробки управлінських рішень у рамках загального процесу створення програмного забезпечення.

МАЙБУТНЄ ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ: ГЕНЕРАТИВНИЙ ПОШУК ЯК ПОТЕНЦІЙНИЙ ФАКТОР ЗМІН

Ігор Лисогор — 2023-12-26

«Люди часто переоцінюють те, що станеться в найближчі два роки, і недооцінюють те, що станеться через десять» - Білл Гейтс [1]. Дана цитата дуже точно ілюструє радикальність змін, які відбуваються в світі і охоплюють більшість сфер життя.

При розробці багаторічної стратегії розвитку торговельного підприємства необхідно передбачати потенційні зміни в навколишньому середовищі. З урахуванням того, що цифровий маркетинг став невід’ємною частиною більшості компаній, важливо враховувати сучасні тенденції та майбутні зміни даного напрямку. У цьому контексті міжнародні корпорації, такі як Google, Microsoft, Facebook, Amazon, виступають "законодавцями", контролюючи значну частку Інтернету.

Розвиток штучного інтелекту деталі частіше визначає майбутній напрямок руху інтернет-технологій. У 2023 році Microsoft запустив генеративний пошук на своєму сайті Bing, а Google запустив аналогічний сервіс у тестовому режимі під назвою Search Generative Experience (SGE). Працює дана технологія в режимі спілкування з ботом. Користувач задає запитання, пошукова система аналізує наявні сайти і на основі знайдених даних генерує відповідь. Посилання на інші веб сайти залишаються, але більшість інформації користувач може отримати від бота.

Генеративний пошук в майбутньому може призвести до суттєвих перетворень, а саме:

Збільшення відсотку нульових кліків. Тобто все більше користувачів будуть знаходити потрібну інформацію на сервісах Google або іншої пошукової системи. Як результат, зменшиться важливість звичайних сайтів та їх трафік.
Зміни в стратегіях пошукової оптимізації сайтів. Необхідно буде додатково враховувати алгоритми генеративного пошуку.
Зміст відповіді буде визначатися великою мірою алгоритмами штучного інтелекту. Для значної частки людей саме Google або Microsoft будуть визначати, що є правильною відповіддю.
Проблема авторських прав. Вже зараз The New York Times на своєму сайті у розділі «Умови використання» регулює питання взаємодії зі штучним інтелектом, забороняючи використання свого матеріалу без письмової згоди компанії [2].

Незважаючи на недоліки, які притаманні генеративному пошуку, такі, які низька швидкість відповіді та неточність, цей тренд може суттєво змінити методи цифрового маркетингу. Тому це необхідно враховувати в розробці та реалізації маркетингових стратегій компаній, які присутні в цифровому просторі. Незважаючи на те, що тренд ще новий, зміни можуть настати набагато швидше, ніж очікує суспільство та бізнес.

АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В Лопатюк — 2023-12-26

Сучасний розвиток глобальної економічної ситуації робить тиск на підприємства особливо серйозним. У суворих умовах світової економічної інтеграції для завоювання ринку необхідно провести комплексні поліпшення у всіх аспектах, особливо у розвитку навичок фінансового інвестиційного управління, що може ефективно підвищити ефективність функціонування підприємств та сприяти їхньому сталому розвитку. Зі зростанням конкуренції в економічному та соціальному аспектах функціонування підприємствам стає важливим удосконалювати фінансове інвестиційне управління як засіб сучасного комерційного розширення та довгострокового розвитку. Це є важливим способом підтримки сталого розвитку підприємств. На цій основі дана наукова робота розкриває поточний стан управління фінансовими інвестиціями в підприємствах та визначає стратегію управління фінансовими інвестиціями підприємства в нову епоху[1].

На сьогоднішній день і фінансування, і управління інвестиціями потребують реформ для підвищення економічної ефективності підприємств. На важливому етапі економічної трансформації підприємства все більше звертають увагу на фінансові інвестиції. Те, як забезпечити якісне виконання фінансових інвестицій, є актуальною проблемою для українських підприємств. У нових умовах економіки підприємства повинні впроваджувати управління фінансовими інвестиціями для досягнення кращих економічних результатів. Зараз фінансові інвестиції стали важливою частиною розвитку і реформ в Україні. При здійсненні фінансових інвестицій підприємство може проводити конкретні операції відповідно до поточної ситуації, розширювати масштаб підприємства та отримувати більше прибутку. Однак на сьогоднішній день багато підприємств ще мають численні проблеми в операціях та управлінні. Для досягнення більшого розвитку українських підприємств ці проблеми повинні бути вирішені невідкладно[2]

Основними інструментами фінансових інвестицій є акції, облігації, іноземна валюта і т. д. Фінансові інвестиції базуються на надлишковій вартості підприємства як доходу від інвестицій. Фінансові інвестиції призначені для вкладення залишкових коштів підприємства в інвестиції з метою отримання довгострокового, стабільного доходу та управління ринковими коливаннями. Крім того, підприємства можуть здійснювати операції з інвестиційними об'єктами, щоб розширити свій вплив на ринок. Все це пояснює необхідність фінансових інвестицій, і це також проблема, над якою кожне підприємство повинно серйозно задуматись в процесі розвитку. Однак фінансові інвестиції також несуть ризики, такі як ризик несплати, ризик зміни процентних ставок, ризик строку виконання та інші[3].

Економічне середовище стрімко змінюється, і підприємства повинні постійно адаптувати свої системи та стратегії щоб економічно та інноваційно розвиватися в своїй галузі. Успішне підприємство має мати довгострокову інвестиційну стратегію. На початковому етапі фінансових інвестицій слід проводити глибокий аналіз ринку та прогнозувати майбутні зміни. Таким чином, управління фінансовими інвестиціями є важливою частиною розвитку підприємства і важливим показником майбутнього розвитку підприємства[3].

Управління фінансовими інвестиціями розпочинається з внутрішнього налаштування, оптимізації внутрішньої структури, розроблення внутрішньої системи управління та активного впровадження її положень. Щоб підприємство реалізувало свою стратегію внутрішньої оптимізації, воно повинно проводити комплексне навчання внутрішніх менеджерів, постійно накопичувати знання та робити внесок у економічний розвиток підприємства. Якщо підприємство має достатньо мудрості та знань, щоб використовувати свої можливості фінансових інвестицій, воно може здобути значний капітал для свого розвитку.

В процесі управління фінансовими інвестиціями в умовах нової епохи підприємства стикаються з такими проблемами як відсутність аудиту та нагляду над фінансовими інвестиціями, суб'єктивність прийняття інвестиційних рішень, відсутність висококваліфікованих фахівців управління фінансовими інвестиціями в підприємствах та недостатнє загальне планування фінансових інвестицій. Тому що максимально знизити свої ризики підприємствам необхідно впроваджувати в свої процеси ефективні стратегії покращення управління своїми фінансовими інвестиціями. Такі стратегії мають включати наступні елементи[4]:

Створення та впровадження системи ефективного управління фінансовими інвестиціями. Загалом кажучи, управління фінансовими інвестиціями підприємств в умовах сучасності повинно включати п'ять аспектів: по-перше, розробка плану управління фінансовими інвестиціями; по-друге, аналіз та обговорення наукового характеру та доцільності фінансових інвестиційних проектів; по-третє, встановлення розумного розподілу активів; по-четверте, ефективна корекція портфеля цінних паперів; і, по-п'яте, оцінка економічних переваг проекту. Ризики в прийнятті рішень неминучі, і навіть невелика помилка може призвести до неоціненних економічних втрат або навіть банкрутства. Через науковий аналіз ризиків ринку можна підвищити ефективність фінансових інвестицій та мінімізувати ризики підприємств[4].
Розвиток команди фахівців, що здійснюють управління фінансовими інвестиціями. Розвиток підприємства далекий від того, щоб покладатися лише на одну особу, потрібна сильна, об’єднана команда, щоб забезпечити інвестиційне рішення підприємства. Особливо в сучасний час структура людських ресурсів підприємств ще досить слабка, і для підвищення можливостей підприємства необхідно посилити ефективність побудови команди фахівців, що здійснюють управління фінансовими інвестиціями[4].
Покращення оцінки потенційних ризиків. Оцінка фінансового ризику є важливою основою управління ризиками функціонування підприємств і є постійно оновлюваною проблемою. Тільки правильно і точно оцінюючи всі види фінансових ризиків, прихованих у зовнішньому середовищі, підприємства можуть уникати ризиків вчасно та ефективно, а також зменшувати втрати, які їх можуть призвести[4].

В сучасних умовах компанії повинні здійснювати фінансові інвестиції, якщо вони хочуть досягти подальшого зростання, але компанії, що займаються управлінням фінансовими інвестиціями, також стикаються з багатьма невизначеними ризиками. Управління фінансовими інвестиціями повинно базуватися поглибленні внутрішнього розуміння фінансових інвестицій, створенні системи ефективного управління фінансовими інвестиціями та посиленні оцінки ризиків. З плином часу, в процесі розвитку, підприємства стають учасниками нових історичних етапів розвитку, і характеристики та вимоги кожного етапу відрізняються. Тому компанія повинна посилювати свою здатність до саморегулювання для забезпечення стійкого та здорового розвитку компанії.

SOURCES OF FORMATION OF FINANCIAL RESOURCES OF THE BUSINESS ENTITY

А Lopukh — 2023-12-26

Today, a very important aspect for any enterprise is the ability to maintain financial stability and be competitive. First of all, the success of any enterprise depends on the correct formulation and use of sources of financial resources at the disposal of the enterprise.

There are two types of sources of formation of financial resources: own financial resources and borrowed ones. Each source from which financial resources are formed has its advantages and disadvantages, and this leads to different effects of own and borrowed funds on the functioning of the enterprise.

Own financial resources have a positive feature in that they ensure the financial stability of the enterprise, they can be attracted more easily and quickly, they do not require interest or dividends. This reduces the possibility of bankruptcy and the preservation of full management and control of the owner of the enterprise.

Also, the negative side of own financial resources is that the company may be limited by the volume of its own funds, and this may limit the possibilities of expansion and implementation of new investment projects. Also, the use of own funds can lead to a lack of cash to cover immediate financial obligations.

In contrast to own funds, borrowed funds are characterized by sufficiently wide possibilities of attracting volumes, which can contribute to the increase of assets and the development of the company's activities. However, when using loan funds, you should be thoughtful and careful, as this can lead to a decrease in the financial stability of the enterprise and an increase in the risk of insolvency. Also, it can create additional financial pressure and increase the costs of the enterprise. It is worth carefully choosing a loan that suits your business and using various alternative options.

There are several options for attracting loan funds, for example, taking a loan from a bank or receiving a grant. Grant funds do not need to be returned, they are irrevocable assistance to support the enterprise. However, the amount that will be provided by the grant may not be sufficient and the registration will take a lot of time. A bank loan provides an opportunity to obtain a sufficient amount of money quickly and easily, but it is issued against collateral and involves the payment of interest.

Also, you can use the state business support program - Available loans 5-7-9%. The final rate depended on the size of the business and the number of new jobs. Today, 42 banks participate in the program, including PrivatBank, Oschadbank and others.

Therefore, the choice between own and borrowed funds requires careful analysis and a balanced approach to achieve financial stability and the ability to repay obligations on time.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВІЙНИ

Софія Любежаніна — 2023-12-26

COVID-19, пандемія, економічна криза та повномасштабне вторгнення росії – це все має значний вплив на діяльність підприємства та конкурентоспроможність його продукції зокрема. Дослідження даного показника та можливих шляхів його оптимізації є досить актуальним сьогодні, адже дозволяє виявити слабкі та сильні сторони, нові можливості, ймовірні загрози та створити стратегію діяльності в умовах нестабільної політично-економічної ситуації.

Конкурентоспроможність продукції – це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників [1]. Конкурентоспроможність продукції є прямим результатом здатності підприємства реалізовувати ефективну виробничу, науково-технічну, економічну, організаційну та маркетингову стратегії. Для підтримки та підвищення рівня даного показника потрібно відслідковувати внутрішні та зовнішні зміни, які мають безпосередній влив на нього, та провадити необхідні трансформації в політиці діяльності підприємства. Такими трансформаціями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв [2].

Основними шляхами підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства є вивчення запитів споживачів та аналіз конкурентів, обґрунтована рекламна політика, впровадження нових інноваційних технологій, підвищення організаційно-технічного рівня виробництва, розвиток тактичного маркетингу тощо. Для отримання найкращого результату необхідно розробляти і впроваджувати комплексну систему заходів, спрямованих на забезпечення якості продукції, покращення сервісу та зниження цін, що є ключовим завданням.

Актуальним сьогодні є підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства шляхом впровадження правильної маркетингової політики. В умовах війни особливе значення має соціальна позиція підприємства. Зокрема впровадження програм соціального партнерства, мета яких полягає в наданні фінансової допомоги дітям із малозабезпечених сімей, пенсіонерам, інвалідам, хворим та сиротам, проектів підтримки талановитої молоді, акцій підтримки Збройних Сил України та екологічних ініціатив дозволяє покращити репутацію та імідж підприємства, що в свою чергу гарантує позитивне сприйняття його продукції.

З метою підвищення конкурентоспроможності продукції в умовах війни для України сьогодні, підприємствам необхідно активізувати свою соціальну відповідальність на ринку, організовувати збори для допомоги Збройним Силам України, підтримувати діяльність волонтерів та мотивувати споживачів долучатися до ряду благодійних ініціатив. Це дозволить покращити власну репутацію, залучити інвестиції, привернути увагу кваліфікованих працівників, посилити лояльність клієнтів та здійснити вагомий внесок для розвитку та відновлення країни.

THE ROLE OF INNOVATIVE ACTIVITIES OF THE ENTERPRISE IN ENSURING ECONOMIC SECURITY

V Malysh — 2023-12-26

In the modern global market environment, innovation is a key factor in ensuring the economic security of industrial enterprises, which is manifested in constant improvement and adaptation to new conditions and challenges [1, 2]. Innovations contribute not only to the survival of the enterprise on the market, but also are the basis of their successful development. It should also be noted that innovations contribute to increasing production efficiency and reducing costs. Thanks to the implementation of innovative technologies, processes and management methods, enterprises increase the level of productivity and profitability. Innovative activity hardens the enterprise and makes it more resistant to the negative effects of external factors, promotes flexibility and quick response to changing market conditions.

Therefore, outlining the role of innovations in ensuring the economic security of industrial enterprises, it is appropriate to highlight the following:

- increase in competitiveness - due to the creation of innovative products, the attractiveness of the enterprise for consumers and a leading position in the market are ensured;

- cost reduction - due to the optimization of production processes, the introduction of new technologies and management methods, which leads to a reduction in production costs and an increase in the efficiency of operations;

- improving the quality of products, because innovations are aimed at improving products with the aim of maximally meeting the needs of customers and increasing the level of trust;

- expansion of sales markets, which is achieved by creating new products that meet the needs of new segments or markets;

- attraction of investments - innovative products attract the attention of investors, which provides the enterprise with financial stability and economic security;

- ensuring resistance to changes - innovations contribute to the adaptation of enterprises to changes in the external environment, modern challenges and risks;

- development of intellectual capital - due to the accumulation of knowledge and experience, which makes the enterprise more competitive and able to quickly respond to changes;

- the development of new skills and competencies, because the introduction of innovations is accompanied by the need to develop new skills and competencies among employees, which increases their value on the labor market;

- increasing attractiveness for talented employees, as successful innovative enterprises attract the attention of talented specialists and make them want to join the team of employees.

Therefore, the introduction of innovations is an undeniable factor that ensures the economic security of industrial enterprises. That is why it is necessary to pay significant attention to innovative processes at the enterprise, stimulate creativity and initiative of employees, and create a favorable culture of innovative environment. This will contribute to the stable success of the enterprise on the market in conditions of constantly growing competition and ensure its economic security.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ СПОЖИВЧОЮ ЦІННІСТЮ

Марія Матусевич — 2023-12-26

Актуальність стратегій управління споживчою цінності товару полягає в тому, що споживачі стають все більш вимогливими, під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Відповідно, існує необхідність адаптації до змін у споживчому середовищі, задоволенні споживацьких потреб і очікувань, а також в намаганні забезпечити конкурентну перевагу на ринку.

Термін "споживча цінність" був запропонований Філіпом Котлером у 1960-х роках. Коли Котлер вперше використав цей термін, він намагався відзначити той факт, що успішний маркетинг повинен зосереджуватися на споживчих перевагах та користі для клієнтів [1].

Для бізнесу поняття "споживчої цінності" вкрай важливе, оскільки воно допомагає [2]: залучити та утримати клієнтів, вирізнятися поміж конкурентів, збільшити лояльність клієнтів, збільшити обсяги продажу і т.д. Таким чином, поняття споживчої цінності є ключовим для розвитку та успіху сучасних підприємств, оскільки воно спрямовує увагу на задоволення потреб споживачів та створення взаємовигідних відносин між компанією і її клієнтами.

Далі, визначимо етапи, які слід пройти для формування та подальшого впровадження

стратегії управління споживчою цінністю (рис.1).

Аналіз ринку. Цей етап дозволить нам зрозуміти загальний тенденції ринку та його основні особливості. Аналіз цільової аудиторії. Далі аналіз потреб, очікувань, вимоги та самої поведінки споживачів, в тому є числі, визначаємо сегменти на які ми будемо орієнтуватись. Визначення характеристик відповідно до моделі Канно. Ідентифікуємо, які аспекти нашого бізнесу, можуть привернути увагу клієнтів та виділяти нас серед конкурентів. Розробка стратегії управління споживчої цінності. Стратегія включає в себе засоби підвищення якості продукції, інновації в області технологій та послуг, персоналізацію та індивідуальний підхід до клієнтів, а також систематичне вдосконалення та контроль якості. Й останні два етапи впровадження стратегії, що відбувається відповідно до розробленого плану в попередньому етапі; та оцінка ефективності (аналіз продажів, зростання кількості клієнтів) дозволяє нам коригувати стратегію та вдосконалювати її на основі отриманого досвіду та змін на ринку.

Отже, формування стратегії управління споживчою цінністю є критично важливою для успішного функціонування будь-якої компанії. Ця стратегія допомагає компаніям краще розуміти потреби й очікування своїх клієнтів, додатково залучаючи нових клієнтів, збільшити лояльність і стабілізувати прибуток. Вона допомагає створити конкурентні переваги, вирізняючись серед конкурентів за рахунок унікальних характеристик продуктів чи послуг, покращує задоволеність клієнтів, зменшує надмірні витрати та оптимізує ресурси, підвищує інноваційність та розширює ринкові можливості аналізованої компанії.

СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Світлана Наливайко — 2023-12-26

Бізнес в Україні, на сьогодні, переживає складні часи. Через повномасштабну війну та ведення бойових дій значну кількість підприємств було знищено чи пошкоджено, однак вдалося і релокувати частину на територію західної України. Вцілілі підприємства в умовах воєнного стану зіткнулися з масою проблем: пошкодження/зниження виробничих потужностей, зростання цін, втрата персоналу, постачальників, ринків збуту. Релоковані підприємства мають вирішувати ці проблеми та враховувати діяльність нових конкурентів. Слід підкреслити, що конкурентоспроможність впливає як на розвиток ринку, так і на підприємства, стимулюючи їх до вдосконалення власного функціонування. При цьому, компанії, щоб мати подальший успіх та можливість конкурувати, мають працювати над пошуком та розробленням стратегій, які дозволять цілеспрямовано та економно вдовольняти запити клієнтів. Отож, наразі актуальним є питання пошуку стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах воєнного стану.

Дж. Манзелла [2], виділяє такі важливі стратегії конкурентоспроможності підприємств: вихід за межі внутрішнього ринку; орієнтація на клієнта; зменшення витрат; залучення та утримування кваліфікованих працівників; зосередження на основних компетенціях підприємства.

На думку Н. Сапотніцької та В. Козак [1], до стратегій підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств під час дії воєнного стану доцільно віднести коопераційні, адже наразі зафіксовано плідну співпрацю підприємств з конкурентами, органами державно влади, військовими формуваннями. Така співпраця спрямована на виготовлення тих товарів, якій вкрай потрібні у військовий час. Окрім цього, слід застосовувати фокусування та диференціацію. Щодо стратегії диференціації, то враховуючи аспекти воєнного стану, вітчизняним підприємствам доцільно змінити напрям їхньої діяльності, або ж звузити асортимент продукції. Так, швейні підприємства можуть шити необхідний одяг, бронежилети, термобілизну для військових. Продуктовий бізнес може займатись виготовленням сухпайків, консерв для ЗСУ. Косметичні компанії можуть виготовляти сухі душі, хімічні грілки, знезаражувальні засоби, гігієнічні набори. Стратегія фокусування передбачає передання виведення з діяльності затратних процесів або ж передачу аутсорсинговим компаніям.

Також підприємствам доцільно застосовувати з-поміж стратегій забезпечення конкурентоспроможності: ринково-ресурсну, товарно-ринкову, технологічну, соціальну. Варто відзначити, що ці стратегії спрямовані на співпрацю та взаємодію між суб’єктами господарювання, які також зіткнулися з жахливими реаліями війни для бізнесу: відсутність електроенергії та закупівля генераторів, постійне зростання цін на паливо, пошкодження логістичних маршрутів, відсутність достатньої кількості транспорту, пошкодження складських приміщень, відтермінування оплати продукції, проблеми при перетині кордону тощо. Таким чином, взаєморозуміння та взаємопідтримка між суб’єктами бізнесу дозволять досягти синергетичного ефекту від співпраці у надскладних воєнних умовах.

ІМПОРТ ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Назар Невмержицький — 2023-12-26

Повномасштабна війна суттєво змінила обсяги і структуру імпортних операцій України, шляхи поставок. Виробники хімічної продукції змушені адаптуватися до нових реалій. До 24 лютого минулого року частка хімпрому становила десь 3% ВВП, на початок 2022 року в Україні було близько 4 тис. підприємств хімічної галузі. У період повномасштабного вторгнення хімічна галузь втратила близько 5-6 млрд дол. тільки від падіння виробництва і продажів, майже 600 млн дол. прибутків і близько 2 млрд дол. - вартість виробничих потужностей. Як наслідок - наразі 78% усієї хімії, яку споживає Україна - це імпортна продукція. Частка регіонального хімічного імпорту з країн ЄАЕС зменшилася до 3,5%, а експорту - до 4% за підсумками березня-грудня 2022 року. Протягом квітня-вересня 2022 року, національні товаровиробники та трейдери хімічної продукції мінімізували зовнішньоторговельний обіг з Росією та Білорусією, заміщаючи їхні поставки із інших країн, таких як Польща, Румунія, Туреччина, Китай, Литва та інші.

Незважаючи на це хімічна промисловість України продемонструвала стійкість завдяки широкій товарній диверсифікації, секторальній диференціації та високій структурній частці хімічних виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок і відповідальні за задоволення потреб військово-промислового комплексу та Збройних Сил України. Багато підприємств успішно пристосували свій менеджмент до нових умов функціонування в умовах війни та військових дій. Проте внутрішнє товарне виробництво хімічної продукції у січні-вересні 2023 року продовжує функціонувати в обмеженому та нестабільному форматі. Частина виробників хімічної продукції змінює свою стратегію, спрямовуючи увагу на імпортну сировину та напівфабрикати, що призводить до збільшення сировинної імпортозалежності у деяких секторах. На більшості економічно активних хімічних підприємствах стабільність товарного виробництва залишається непостійною. Спостерігається поглиблення сировинної імпортозалежності в галузях з вищою доданою вартістю та виробництва кінцевої товарної продукції, хоча частково відбувається адаптація національних виробників до цієї ситуації. Важливою проблемою стало погіршення експортних показників хімічної продукції. У лінійному періоді (з березня по вересень 2023 року в порівнянні з відповідним періодом 2022 року) спостерігалося зменшення експортних поставок на 20%, що свідчить про негативний тренд. Зміни у географії та серед споживачів на зовнішніх ринках хімічної продукції стають характерними, що може мати довгострокові наслідки для національної хімічної промисловості.

Зростання собівартості виробництва та критичне зменшення фінансових можливостей виробників хімічної продукції стали серйозними викликами, навіть при певному ціновому рості. Загалом, прогнозування розвитку ситуації в хімічній промисловості України до кінця 2023 року ускладнене через багато невизначених факторів.

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАРУБІЖНОМУ РИНКУ

Богдан Новицький — 2023-12-26

Актуальність теми, полягає в тому, що у сучасному бізнес-середовищі висока конкуренція, швидкі технологічні зміни та динамічні ринкові вимоги роблять необхідним ефективне формування конкурентних переваг для успішного виживання та розвитку підприємств. Основний напрям спрямований на дослідження сутності та технологій формування конкурентних переваг, що важливо для бізнесу у мінливому середовищі. Вивчення конкурентних стратегій та методів аналізу конкурентоспроможності допомагає компаніям краще розуміти свої конкурентні переваги та недоліки. Для покращення конкурентоспроможності компанії оптимізують витрати, використовують різноманітні методи та шукають кращі пропозиції, тому підвищення конкурентоспроможності через ефективні проекти та операції є одним із основних напрямків розвитку багатьох підприємств, відповідаючи сучасним вимогам української економіки, орієнтованої на розвиток ринкових відносин та появу нових конкуруючих компаній. Мета – розробка та застосування ефективної стратегії формування конкурентних переваг (КП) для компаній, що оцінюють майно та бізнес. Тобто основна мета – підвищення конкурентоспроможності компаній на динамічному ринку, забезпечуючи виділення серед конкурентів, залучення клієнтів та стійкий успіх.

Підприємства, займаючись оцінкою майна та бізнесу, у сучасному конкурентному середовищі, повинні зосередитися на створенні та підтримці конкурентних переваг. Технологія формування конкурентних переваг включає етапи локалізації пошуку, визначення можливостей зростання та аналіз причин виникнення переваг. Локалізація процесу пошуку важлива для зрозуміння, де саме шукати конкурентні переваги. Це може включати вивчення географічних особливостей ринку та доступності засобів комунікації. Формування списку конкурентів допомагає визначити основних суперників, а діагностика цілей конкурентів дозволяє розуміти, які цілі переслідують конкуренти та які дії планують зробити на ринку. Отримані дані використовуються для виділення ключових конкурентних переваг на ринку оціночних послуг. Це включає аспекти, такі як географічні особливості, фінансова потужність та стратегічні плани конкурентів. Ефективне використання цієї технології допомагає підприємствам не тільки виділитися серед конкурентів, але й зміцнити свої позиції, залучаючи більше клієнтів та підвищуючи прибутковість. Однак, існує ризик поширених помилок у процесі формування конкурентних переваг, таких як непорозуміння, відсутність доказів тверджень та недостатня оригінальність у комунікаціях. Ці помилки можуть призвести до втрати довіри, погіршення репутації, втрати клієнтів та фінансових втрат. Дослідження, яке було проведено, сприяє покращенню позиції компаній на ринку оцінки майна та бізнесу та підвищенню їхньої конкурентоспроможності. Використання технології формування конкурентних переваг дозволяє компаніям виживати та процвітати в умовах високої конкуренції та постійних змін на ринку. Важливою є постійна адаптація стратегій та уникання поширених помилок, таких як втрата довіри та погана репутація.

STRATEGIC ENTERPRISE MANAGEMENT IN THE CONDITIONS OF DIGITALIZATION

I Olyfirenko — 2023-12-26

The digital transformation of society contributes to the development of the digital economy - a special type of economy in which the production, exchange and consumption of goods and services takes place thanks to the Internet. This necessitates the search (development) and implementation of qualitatively new enterprise management methods, in particular, strategic management systems.

The digital transformation of the enterprise consists in the implementation of modern technologies in its business processes. This process also requires fundamental changes in management approaches, personnel development, and external communications. Information technologies play the role of drivers of progress in the production of goods and services, forming a single digital model of the enterprise, which consists of the integration of the management system, organizational and economic relations, technical means and software [2].

Strategic management of the enterprise in the conditions of digitalization consists in transforming it into a digital one, where digital communication ensures the interaction of a business organization with its customers, individualized and personalized product/service offers, decision-making based on data, under the influence of changes in the external and internal environment of the company . Digital strategy is strategies for digital operations, use of cloud technologies, application management. Digital strategy builds business relationships through digital networks supported by enterprise-class technology platforms used by the business organization to support critical business functions and services.

The pace of transformations inherent in the digital economy, the availability and openness of data require speed in decision-making, high flexibility and adaptability to the conditions of the external environment. This is what causes complexity in the process of strategic management, which is designed for a rather long period of time. In such conditions, strategic planning and the goals and tasks set during it may lose their relevance even at the development stage. The selection and management of the company's personnel is also a certain challenge, since the search, training and retraining also take some time.

Regardless of certain disadvantages and threats that the process of digital transformation of the enterprise carries, and its impact on strategic management, the advantages that digitalization gives are much higher - increasing the quality of products, improving the production process, automating business processes, creating new professions and specialties, as well as improving the qualifications of employees, etc. That is why digital leaps, which are now the new kind of norm, require business organizations to constantly change, evolve and innovate, which significantly affects both internal and external strategic factors.

ВПЛИВ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Катерина Онищенко — 2023-12-26

На сьогодні термін "виробничий потенціал підприємства" залишається однією з найбільш актуальних тем для дослідження з урахуванням його тлумачення.

Виробничий потенціал підприємства характеризує його виробничі можливості, внутрішні джерела майбутнього розвитку, наявні фінансові ресурси та, що використовуються для досягнення певних економічних цілей у відповідних умовах господарювання.

Актуальність підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства в сучасних умовах полягає в тому, що сучасний бізнес став висококонкурентним, і лише ефективні підприємства можуть вижити в такому середовищі. Крім того, підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства також може мати позитивний екологічний ефект. Знизити негативний вплив підприємств на навколишнє середовище можуть більш ефективні процеси виробництва та використання нових технологій.

У наш час інноваційна здатність стала важливим показником для вимірювання життєздатності та конкурентоспроможності підприємств. Тільки інноваційні підприємства в умовах розвитку сучасного ринку можуть бути конкурентоспроможними, а отже, успішними. Тому інноваційне наповнення конкурентоспроможного потенціалу підприємств є необхідною умовою для ефективності виробничого потенціалу підприємства.

Кінцевою метою інноваційно-виробничої діяльності є підвищення конкурентоспроможності виробничого підприємства на відповідному сегменті ринку шляхом підвищення продуктивності праці та покращення якості продукції. Впровадження сучасних інноваційних технологій є позитивним кроком для підприємств. Ефективна інформатизація інноваційних технологій суттєво підвищує макроекономічні показники та процеси соціально-економічного розвитку підприємства, що призводить до підвищення якості та рівня управлінських рішень, ефективності інформаційних процесів і послуг.

Термін «інновація» спочатку походить із «Теорії економічного розвитку» Шумпетера в 1912 році, тоді як інновації підприємства були гарячою темою в академічних колах останнього десятиліття, включаючи, але не обмежуючись, інновації продуктів і технологій. Дослідження інноваційної діяльності підприємства в основному поділяються на мотивацію інноваційної діяльності підприємства, фактори впливу та економічні наслідки.[2]

Розвиток інноваційної діяльності підприємств у нашій країні тісно пов’язаний з розвитком малого бізнесу та приватного підприємництва. Саме через розвиток цього сектору в нашій країні формується суспільний прошарок, який зацікавлений у соціально-економічній стабільності та є активною рушійною силою розвитку та демократичних змін.

Отже, використання інноваційних технологій в сучасному бізнес-середовищі є ключовим фактором для підвищення ефективності виробничого потенціалу підприємства.

У підсумку, вивчення впливу інноваційних технологій на ефективність виробничого потенціалу підприємства свідчить про необхідність постійного вдосконалення та адаптації до вимог сучасного ринку через впровадження новаторських рішень.

ВПЛИВ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПРИБУТКОВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Олександра Очеретяна — 2023-11-22

Корпоративна соціальна відповідальність стала ключовою складовою стратегії для багатьох підприємств у сучасному бізнес-середовищі. Ця стратегія включає в себе відповідальність підприємства перед суспільством і навколишнім середовищем, окрім звичайної економічної діяльності.

У сучасному конкурентному ринку впровадження корпоративної соціальної відповідальності є невід’ємною частиною ефективного функціонування будь-якої компанії [1]. Основна мета КСВ – сприяти набуттю підприємством конкурентних позицій на ринку, закріпленню його позитивного іміджу, підвищенню лояльності споживачів і, як наслідок, економічному росту та збільшенню прибутку компанії [1].

На думку деяких підприємців здійснення КСВ може здаватися витратою ресурсів та часу без явних економічних вигід. Проте, дослідження та реальний досвід свідчать про те, що ця стратегія може мати значний позитивний вплив на прибутковість підприємства у довгостроковій перспективі.

По-перше, КСВ сприяє збереженню репутації компанії. Позитивна репутація приваблює більше клієнтів та інвесторів. Це може призвести до збільшення обсягів продажів та капіталу. Також задоволені споживачі та інвестори схильні бути лояльними та довіряти компанії, що допомагає зміцнити позиції на ринку. Звідси, підприємства, що здійснюють свою діяльність як і з економічної, так і з соціальної та екологічної точки зору, отримують значно більшу підтримку в усіх аспектах, ніж інші бізнес-одиниці [2].

По-друге, здійснення КСВ може знизити витрати підприємства. Наприклад, застосування екологічно чистіших технологій може зменшити витрати на енергію та ресурси, а покращення умов праці може знизити витрати на медичну допомогу та зменшити відсоток втрат від відсутності на роботі. Зменшення кількості непотрібних роздруківок є ще одним прикладом того, як захист навколишнього середовища та економія коштів можуть ідеально доповнювати одне одного [2].

По-третє, КСВ може залучити талановитих співробітників. Молоде покоління більше цінує підприємства, які прагнуть бути суспільно відповідальними. Такі компанії можуть привернути увагу висококваліфікованих працівників, що сприятиме розвитку бізнесу та підвищить продуктивність. Особливо в невеликих організаціях мотивація працівників є важливим фактором прихильності КСВ [2].

У підсумку, корпоративна соціальна відповідальність може впливати на прибутковість підприємства через збереження репутації, зниження витрат, залучення талантів та інші чинники. Хоча результати не завжди можна побачити негайно, ця стратегія сприяє стійкому та сталому розвитку компанії, що є ключовим фактором у сучасному бізнес-середовищі.

ПЕРФОМАНС МАРКЕТИНГ У КОНТЕКСТІ БРЕНД-МЕНЕДЖМЕНТУ

О Паун — 2023-12-26

Функціонування в умовах загострення конкуренції вимагає від підприємств підвищеної уваги до вибору відповідних концепцій діяльності та розроблення ефективних інструментів маркетингу. Однак, відомо, що складною для вирішення проблемою у «доцифрову» епоху був розрахунок ефективності коштів, які витрачалися на маркетингові комунікації. Проблема відслідковування ефективності маркетингових комунікацій значною мірою була вирішена завдяки виникненню діджитал-середовища та інструментів просування у ньому. Саме активний розвиток інформаційних технологій створив умови для збору та аналізу великих масивів даних, що у свою чергу стало підставою для формування концепції перфоманс-маркетингу – форми цифрового маркетингу, за якої бренди платять постачальникам маркетингових послуг тільки після досягнення їх бізнес-цілей. Під бізнес-цілями можуть розуміти заздалегідь обумовлені певні результати діяльності або дії відвідувачів інтернет-ресурсів, зокрема, клік, перехід за посиланням, час перебування на сайті і т.д. Інакше кажучи, перфоманс маркетинг – це маркетинг, заснований на результатах.

Серед важливих результатів одне з чільних місць належить досягненню показників розвитку бренду підприємства чи його продукції, з чого випливає необхідність виведення управління брендом на новий рівень. Управління брендом або бренд-менеджмент – це стратегічний процес, спрямований на підвищення вартості товарних марок. Крім того, управління брендом може включати в себе команду, яка відповідає за створення та збереження унікальних характеристик бренда, їх зміну для досягнення максимальної ефективності, а також розробку планів антикризового управління брендом у випадку потреби [2]. Проблематика двох зазначених концепцій полягає у конфлікті їхніх сутностей: перфоманс маркетинг є короткостроковою інвестицію, у той час як бренд-менеджмент вимагає довгострокових інвестицій. Звідси випливає, що фокусування виключно на перфоманс маркетингу містить у собі великий рівень ризику виникнення дисбалансу у маркетинговій стратегії підприємства.

Вирішенням вказаного конфлікту має бути досягнення синергії від застосування обох концепцій. Перфоманс маркетинг та бренд-менеджмент можна успішно поєднувати за допомогою інтегрованої стратегії, узгодженої з ширшими бізнес-цілями. Використовуючи підхід, заснований на масиві даних, маркетологи можуть оптимізувати витрати і повідомлення у різних каналах, щоб досягти як прямого відгуку, так і ключових показників ефективності для побудови бренду. Маркетингові кампанії мають бути розроблені таким чином, щоб посилити ідентичність і капітал бренду, водночас конвертуючи клієнтів на всіх етапах купівельної воронки. Щоб поєднати концепції, компанії повинні створити показники, які вимірюють вплив обох типів інвестицій на єдиний показник: капітал бренду. Цей показник пов'язується з конкретними фінансовими результатами, такими як дохід, акціонерна вартість і рентабельність інвестицій, і використовується як ключовий показник ефективності як для створення бренду, так і для перфоманс маркетингу. Таким чином, компанії мають змогу приймати рішення, які посилюють фінансовий внесок обох концепцій і покращують їхній спільний вплив.

NECESSITY OF IMPLEMENTING THE CIRCULAR ECONOMY AT ENTERPRISES IN WAR CONDITIONS

Anna Pohrebniak — 2023-12-26

The circular economy aims to enable companies to overcome the risks of resource depletion and identify new opportunities for sustainable development. The examples presented in this study demonstrate how companies in the EU are implementing circular business models in order to achieve economic growth, increase competitiveness and prevent risks at all stages of the production cycle.

In Ukraine, there is an unstable dynamics of waste management, statistical data show that a small part of waste goes tosecondary processing, the rest are subject to disposal, a large part is burned or transferred to specially designated places.

Household waste management in Ukraine needs to increase the rate of industry reform. After all, out of 400 million tons of waste generated annually in Ukraine, only ≈ 6% is processed. This percentage is almost 7 times less than the average rate of recycling in the EU, which is 40%. At the same time, in 2022, the gap increased, because significant volumes of waste caused by the war were added to those millions of tons.

The global waste management market was valued at over $420 billion in 2021, with global market researchers predicting it to grow by another 5% by 2026. But the highest growth rates are provided by the segment of secondary processing.

This situation is further complicated by the consequences of the military actions of the Russian Federation against Ukraine. Before the offensive of the Russian troops, there were 17 waste paper processing enterprises in Ukraine, 39 - polymers, 19 - PET raw materials (plastic bottles), 16 - broken glass (according to PwC research), in particular in the following cities: Kyiv, Lviv, Poltava, Odesa. The same enterprises existed in Mykolaiv, Kharkiv and Mariupol. Glassware was headed to the Gostomel glass factory, waste paper to the Zmiiv factory in the Kharkiv region. Since the beginning of the war, these regions have suffered significant destruction and are under constant shelling, Gostomel was under occupation, Mariupol is still a city not controlled by Ukraine. This led to a reduction in the capacity of household waste processing by about 30–35%. If we talk about the losses suffered by business entities in the field of waste disposal, the direct losses amount to 95.36 million dollars. USA, and the loss of profits – 11.9 million dollars. USA. These indicators were evaluated in separate regions: Donetsk, Luhansk, Kharkiv, Chernihiv and Kyiv regions.

One of the biggest problems is waste from damage or destruction of infrastructure facilities. Since the beginning of the full-scale war in Ukraine, about 120,000 private households and more than 20,000 multi-story buildings have been destroyed. In Kyiv region, Chernihiv region and Sumy region, the amount of construction waste is about 15.2 billion tons. Some construction waste is subject to further processing, but before that, building debris must pass a laboratory test for the content of certain substances, which is an additional cost to the state. However, a significant share is heat-deformed debris, or those containing asbestos (minerals from the silicate group), which will not be reused.

The war on the territory of Ukraine caused significant damage to the environment, slowed down the process of introducing the circular economy at domestic enterprises, and provoked the large-scale generation of waste, most of which is dangerous and cannot be processed, restored or reused. Nevertheless, the generation of such a large amount of waste requires strategic decisions regarding their effective management using circular economy models.

The circular economy is a way to clean up the country and reduce the accumulation of garbage, as well as saving costs for their removal and storage at landfills, since the process of processing secondary raw materials is cheaper and opens up new potentials for the development of enterprises.

Of course, war brings destruction and puts most innovative projects on hold. However, now, more than ever, it is important to quickly and profitably eliminate the consequences of military actions, so on the other hand, this is a potential for the development of a circular economy in Ukraine.

ПРИНЦИПИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У БІЗНЕС-ПРОЦЕСИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Наталія Покровська — 2023-12-26

Важливою ознакою сучасної успішної економіки є стрімке розповсюдження цифрових технологій. Проте це може складати небезпеку для більшості країн, що розвиваються. Саме до них відноситься Україна. Для будь-якої галузі виробничий потенціал і підтримка свого належного технологічного рівня є вкрай важливим національним пріоритетом для розвитку як певної промисловості, так і національної економіки в цілому. На початку Індустрії 4.0 зниження витрат вважалося однією з ключових переваг цифровізації. Тим не менш, промислові підприємства європейського простору відійшли від цього і отримали вигоду з цифровізації не лише за рахунок зниження витрат, а й за рахунок електронних мереж (53%) та клієнтоорієнтованості (51%), що є необхідним для розвитку сталого бізнесу у важкі часи ковідної кризи [1]. По суті, йдеться про орієнтовану на клієнта стратегічну трансформацію підприємства, яка потребує змін та впровадження цифрових технологій. Проводячи цифрову трансформацію промисловим підприємств, потрібно користуватися наступними принципами, щоб уникнути у майбутньому незлагодженості організаційних структур підприємства(рис1).

Рис.1 Принципи впровадження цифрових технологій у бізнес-процеси промислового підприємства.

Швидкість і складність цифровізації підприємств можуть розмити межі міжнародних кордонів та переплетені кордони між державним і приватним підприємствами, підсилюючі національні регулятори. Це може упередити породження унікальних викликів при управлінням підприємствами. Щоб уникнути ризиків потрібно при плануванні, ще на стадії впровадження цифрових продуктів дотримуватися основних принципів, використовуючи досвід підприємств у європейському союзі. Отож, пропонуємо врахувати наступні принципи підбору цифрових продуктів: достовірність, сумісність, стійкість, надійність та безпека, всеосяжність, міжнародна співпраця, конфіденційність даних.

АНАЛІЗ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Ярослав Полгороднік — 2023-12-26

Стратегічне управління можна характеризувати як багатоплановий управлінський процес, який допомагає формувати і виконувати ефективні стратегії, що сприяють формуванню відносин між підприємством та зовнішнім середовищем, а також досягненню поставлених цілей [1].

Стратегічне управління розвитком підприємства описують як цілісну систему п'яти інтегрованих процесів управління, які постійно розвиваються та взаємодіють між собою. Дані процеси є складовою єдиного апарату, де конкретні процеси впливають на функціонування один одного. У рамках управління стратегічним розвитком підприємства виокремлюють ключові ступені та цілі. Першою важливою стадією є стратегічний аналіз чи аналіз середовища, оскільки він становить фундамент для інших кроків. До цих кроків відноситься встановлення місії підприємства, постановка довгострокових цілей, розробка і подальше впровадження стратегії, оцінка результатів діяльності підприємства та внесення потрібних корекцій. Ключові складові стратегічного управління включають:

1) аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища;

2) формулювання основної місія підприємства;

3) формування стратегії;

4) реалізація стратегії;

5) оцінка та контроль виконання стратегії.

У керівництві підприємством аналіз середовища є стартовою точкою для ряду ключових процесів. Він надає фундаментальну базу для встановлення місії компанії, формування важливих довгострокових цілей, розробки і впровадження стратегії, для аналізу діяльності підприємства та коректування даного процесу. План розвитку компанії має бути розроблений на основі зовнішніх та внутрішніх факторів, які впливають на її функціонування.

Стратегічний аналіз, одна з основних складових стратегічного управління в цілому, включає в себе аналіз як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства, оцінку наявних ресурсів та можливостей. Він служить основою для створення місії та стратегічних цілей компанії, які є ключовим фактором для вибору стратегії розвитку. Місія - це основна ціль, ради якої функціонує організація, вона відображає філософію та бачення її ніші у сфері бізнесу. Формування місії неможливе без попереднього проведення аналізу середовища (стратегічного аналізу). Обрання стратегії включає в себе ретельну оцінку даних, що демонструє стратегічний аналіз, і обрання необхідного варіанта стратегії, який фіксується у плані виконання стратегії. Останнім кроком стратегічного процесу являється виконання стратегії. Цей етап передбачає впровадження змін в організаційній структурі підприємства та кваліфіковане управління засобами та діями.

ЗІСТАВЛЕННЯ ПРОГНОЗНИХ ОЦІНОК ЩОДО ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХІМПРОМУ У 2021-2023 РОКАХ

Діана Поляруш — 2023-12-26

Хімічна промисловість України є однією з провідних галузей промисловості країни. У 2021 році її частка у промисловому виробництві становила 10,3%. [1] У 2022 році розвиток хімічної промисловості України був суттєво ускладнений внаслідок російської агресії. Багато виробничих потужностей було пошкоджено або зруйновано, а частина сировини та напівсировини стала недоступною через війну та санкції. У 2023 році хімічна промисловість України продовжує відновлюватися, але темпи відновлення надто повільні. Частка імпортної сировини та напівсировини в хімічному виробництві зросла, а частка внутрішнього виробництва хімічної продукції на внутрішньому ринку зменшилася. Експортні поставки хімічної продукції зросли, але все ще залишалися нижчими, ніж до війни.

Структура виробництва хімічної продукції в Україні у 2021-2023 роках залишалася відносно стабільною. Проте відбулись певні зміни в структурі та прогнози експертів хімічної промисловості не завжди здійснювались. У 2022 році експерти прогнозували, що хімічна промисловість України скоротиться на 20-25%. Однак, реальне скорочення виявилося меншим, і становило 10-15%, деякі хімічні підприємства продовжували працювати, хоча й з обмеженою потужністю. У 2023 році очікували відновлення хімічної промисловості країни на 5-10%, реальні цифри становлять 2-3%, хімічні підприємства продовжують відчувати проблеми з доступом до сировини та напівсировини [5]. У 2023 році частка мінеральних добрив дещо зменшилася, а частка пластмас та полімерних матеріалів дещо збільшилася. Це пов'язано з тим, що війна в Україні призвела до зменшення посівних площ і, відповідно, до зменшення попиту на мінеральні добрива. Наразі частки виробництв хімічної продукції за даними Черкаського НДІТЕХІМ становлять: мінеральні добрива (35,2-32,5%); пластмаси та полімерні матеріали (20,2-22,5%); органічні хімічні сполуки (15,4-14,9%); гумові та пластмасові вироби (10,5-10,2%); фармацевтична промисловість (7,1-7,5%).

До основних факторів, які ускладнювали функціонування хімічної промисловості України у 2022-2023 роках, можна віднести: триваюча війна та окупація частини території України, зростання цін на енергоресурси та сировину, зміни в світовій економічній ситуації.

Отже, війна в Україні завдала значної шкоди хімічній промисловості України. Однак, у довгостроковій перспективі, хімічна промисловість України має потенціал для відновлення та зростання. Відновлення економіки України призведе до зростання попиту на хімічну продукцію, інвестування в інноваційні технології може допомогти хімічній промисловості України стати більш конкурентоспроможною на світовому ринку. Для відновлення хімічної промисловості України необхідно подолати низку ризиків та здійснити певні інвестиції. Серед основних заходів, які необхідно вжити, можна виділити: відновлення роботи стратегічно важливих хімічних підприємств, розширення кола постачальників сировини та напівсировини, інвестування в інноваційні технології та держпідтримка галузі.

РЕАЛІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ПРОЄКТІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Юлія Пономаренко — 2023-12-26

Міжнародне проєктування є важливим для українських підприємств, оскільки дозволяє їм залучати іноземні інвестиції, застосовувати нові технології та знання, а також зміцнити свої зв’язки з підприємствами зарубіжних країн.

Однак, війна є складним періодом для будь-якої країни, отже, Україна не є виключенням. У такий час підприємства стикаються з багатьма викликами та перешкодами, які можуть вплинути на їхню діяльність. Реалізація міжнародних проєктів особливо складна для українських підприємств у період воєнного стану.

Однією з головних перешкод для успішного застосування міжнародного проєктування є економічна нестабільність. Воєнний період, по-перше, призводить до зниження попиту на товари та послуги, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств. По-друге, призводить до зміни валютного курсу, що робить міжнародне проектування менш вигідним для українських підприємств [1].

Іншою перешкодою, на якій потрібно акцентувати увагу, є політична нестабільність. Воєнний стан призводить до зміни політичної ситуації в країні, що також впливає на реалізацію міжнародних проєктів. Наприклад, можуть з’явитися нові обмеження на експорт та імпорт товарів, що ускладнює роботу українських підприємств.

Ще однією перешкодою є безпека. Період воєнного стану призводить до загострення безпекової ситуації в країні. Наприклад, з’являються нові обмеження на переміщення людей та товарів, що значною мірою впливає на роботу підприємств на території України.

Прикладом успішної реалізації міжнародних проєктів є компанія Onur Group [2], яка, не зважаючи на війну в Україні, інвестувала понад 500 млн доларів США в усі напрямки своєї діяльності на території країни. Не дивлячись на те, що з початком військових дій більшість проєктів було призупинено, Onur Group вдалося успішно реалізувати декілька з них. Це стосується будівництва вантового моста через ріки Дніпро та Старий Дніпро в Запоріжжі, ремонт траси Київ-Чоп. Наразі, компанія займається будівництвом кількох мостів у Львівській та Київській областях, серед яких і сумнозвісний Ірпінський міст. Варто зазначити, що цей проєкт фінансується британським експортно-кредитним агентством UK Export Finance [3].

Отже, міжнародне проєктування може бути складним для підприємств у період воєнного стану, але успішні приклади його реалізації свідчать про те, що з правильним плануванням та управлінням ризиками, підприємства можуть знайти шляхи для успішної роботи навіть у цей період.

MECHANISM OF THE INNOVATIVE STRATEGY FORMATION FOR THE INDUSTRY ENTERPRISES’ DEVELOPMENT

Ольга Попело — 2023-12-26

An innovative development strategy allows enterprises not only to respond to changes, but also to actively influence the market situation, creating competitive advantages and opening up new opportunities for growth [3]. This approach to management becomes strategically important for any enterprise that seeks to ensure its stability and advantages in the market. In general, the organizational and economic mechanism of the innovative strategy formation for the industrial enterprises’ development is important for the implementation of strategic goals and ensuring sustainable success in the conditions of a modern dynamic environment, which in its entirety actualizes the stated research problem.

For a deeper understanding of the role of the organizational-economic mechanism, it is also important to consider its main characteristics and features, among which it is appropriate to highlight the following:

– the organizational mechanism is a component of the economic management system, which in turn is a key part of the organizational-economic mechanism of business entities;

– the organizational-economic mechanism is integrated into the general management system and interacts with other mechanisms at the enterprise, forming a single functional system;

– production-technological, financial-economic, organizational-technical mechanisms are components of the organizational-economic mechanism;

– the organizational-economic mechanism includes the adoption of economic management decisions aimed at achieving the set goals of the business entity;

- one of the main goals of the organizational-economic mechanism is to increase economic efficiency, which is the ultimate goal, while the potential of the industry is the object of influence of this mechanism [2].

Based on the above, we agree with I. P. Sydorchuk that the organizational-economic mechanism of innovative development of an enterprise can be defined as "a system of interconnected actions within the functional subsystems of management, which are based on the analysis of the current state of the enterprise and the results of previous innovative changes, on the basis of which decisions are made regarding the choice of innovative development directions and the formation of the necessary tools for the implementation of relevant programs and projects, ensuring the systematicity, validity and complexity of innovative development strategies in various business contexts" [1, p. 241]. Thus, in the context of current conditions, the organizational-economic mechanism of the innovative strategy formation for the enterprises’ development is an important link that determines the competitiveness and sustainability of enterprises in the conditions of constant changes and challenges in the market.

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ВІДПОВІДНО ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ НА ПЕРІОД ДО 2030 РОКУ

Станіслав Салоїд — 2023-12-26

Національна економічна стратегія є надважливим чинником розвитку як економічної складової України, так і держави загалом. Відповідна стратегія затверджується постановою Кабінету Міністрів України і сприяє розвитку економічної сфери. Підприємство, як самостійний суб’єкт господарювання, а отже невід’ємна частина економіки, обов’язково регулюється і відповідним документом. Одним із ключових напрямків підприємницької діяльності, що регулює стратегія є «Напрям 4. Управління державною та комунальною власністю». Державні та комунальні підприємства України є менш ефективними, ніж українські приватні підприємства та державні підприємства в державах – членах ЄС. [1, с. 47]

Стратегія пояснює даний чинник тим, що прибутковість суб’єктів господарювання заснована на державній власності та комунальних підприємств є нижчою ніж приватного сектору. Відповідно до стандарту Організації економічного співробітництва та розвитку, членом якої Україна не є, але є кандидатом, державне підприємство має слідувати громадському інтересу.

Збитковість і неефективність великої кількості державних та комунальних підприємств створюють значне навантаження на державні та місцеві бюджети. [1, с.48]

Вирішення даної проблеми має брати свій початок з ліквідації або реструктуризації нефункціонуючих державних підприємств. Ключовим є змінна загальної ситуації надходження коштів та стабілізувати і покращити прибутковість підприємств, вийшовши на рівень перевищення доходів від державних підприємств над видатками. Фонду державного майна України бракує інституційної спроможності для ефективного виконання своїх функцій [1, с. 49].

Швидкість приватизації напряму залежить від роботи Фонду державного майна України, тому важливо підтримувати його ефективність. Невиконання показника надходжень від приватизації державного майна спричиняє заміщення ненадходжень від приватизації державного майна державним запозиченням. До шляхів вирішення проблеми можна віднести: пошук фінансових та кваліфікованих кадрових ресурсів та покращення технічної інфраструктури.

Децентралізоване управління державних підприємств не сприяє підвищенню ефективності та прозорості діяльності державних підприємств [1, с. 50]. Відповідно до практики європейських країн централізація управління державними підприємствами підвищує їх ефективність, координацію та прозорість діяльності. Зменшення в Україні суб'єктів управління державними підприємствами та зміна децентралізованої моделі сприятиме додержавнню головних принципів ведення діяльності державними підприємствами.

В результаті дослідження у сфері управління державною та комунальною власністю можна зробити наступний висновок: держава шляхом розробки Стратегії до 2030 року приділяє особливу увагу саме державної власності як важливої складової економічної системи країни, створює умови для розвитку цього сектору економіки, запобігає невиконанню плану прибутковості, доповнює розвиток європейськими стандартами та шукає наближену до ідеалу економічну систему для України.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ СФЕРИ ОБЛІКУ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Олександр Самойлович — 2023-12-26

Прискорення темпів економічного розвитку суспільства вимагає сприяє появі якісно нових методів ведення основних бізнес-процесів організації. Сфера обліку, на нашу думку, є однією із ключових на підприємстві, оскільки ефективне управління ресурсами є запорукою успіху. Саме тому цифровізація сфери обліку на підприємстві є одним із ключових елементів його цифрової трансформації.

Цифрова трансформація сфери обліку на підприємстві здебільшого пов'язана із впровадженням технологій та інструментів, направлених на усунення недоліків існуючої фінансової, бухгалтерської та облікової систем. А сам процес цифровізації системи обліку полягає у розробці та впровадженні таких процесів, як автоматизація введення, пошуку, обробки та зберігання інформації у режимі реального часу, обміну електронними даними, автоматизація формування звітів та полегшення їх аналізу за допомогою візуалізації, використання методів математичного моделювання для підвищення ефективності прийняття управлінських рішень, використання технологій блокчейну тощо.

Сфера інформаційних технологій пропонує широкий асортимент різноманітних програм обліку, серед яких: Acumatica, Epicor, IFS, Infor, Microsoft, Oracle NetSuite, Oracle, Priority, Sage, SAP тощо [3].

Зважаючи на переваги, які надає цифровізація сфери обліку (наприклад, автоматизація обробки даних, підвищення швидкості обробки та обміну інформацією, дистанційний доступ до даних, мінімізація помилок, контроль за виконанням завдань, автоматизація формування звітів тощо), варто також зазначити основні недоліки, які несе цей процес - а саме: витрати, пов’язані зі створенням цифрових робочих місць, висока вартість розробки власного програмного забезпечення або купівлі вже наявного на ринку та адаптація його під потреби підприємства, утримання технічних спеціалістів, наявність цифрових навичок у працівників, які безпосередньо братимуть участь у процесі, їх постійне навчання тощо. Не зважаючи на наявність певних загроз та недоліків цифрової трансформації сфери обліку, в майбутньому цей процес лише набиратиме обертів, оскільки застосування новітніх технологій дозволяє вирішувати якісно нові завдання, модернізувати процеси обробки, зберігання та передачі інформації, сприяє підвищенню ефективності процесів обліку, а отже сприяє підвищенню ефективності роботи організації.

Здатність фахівця оцінювати, аналізувати та синтезувати звіти і обробляти великі масиви даних стає новою компетенцією, необхідною для досягнення успіху. Тому впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення цифрової трансформації сфери обліку, а також адаптація організації для існування та розвитку в цифровому середовищі є одним із ключових факторів забезпечення конкурентоспроможності та успіху.

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА БІЗНЕСУ В УМОВАХ ВІЙНИ

Маргарита Тарічева — 2023-12-26

Пріоритетним економічним завданням будь-якої країни є формування сприятливого підприємницького клімату, який створює матеріальні та нематеріальні блага, сприяючи і задоволенню потреб споживачів, і формуванню податкових надходжень державного та місцевого бюджетів. Зазначимо, щороку Україна полегшує умови ведення бізнесу. Передусім це стосується спрощення архаїчних процедур реєстрації бізнесу. Впроваджена цифровізація послуг сприяє відкритості та прозорості процесів реєстрації та ведення бізнесу. Завдяки запровадженню порталу «Дія» відбулось спрощення адміністративних послуг, модернізація системи реєстрації бізнесу та оптимізація процедур отримання дозволів та ліцензій. Окрім цифровізації на рівні нашої країни, відбувся експорт Дії, і вже в Естонії працює державний застосунок mRiik [1].

Однак, нерозв’язаними проблемами при відкритті бізнесу в Україні дотепер залишаються бюрократія та породжена нею корупція, недосконалість податкового законодавства, а в умовах воєнного стану ще й загроза втрати виробничих потужностей, скорочення купівельної спроможності населення тощо. Наслідками означених проблем є існування тіньової економіки, яка за даними Мінекономіки у 2021 році склала 32% від обсягу офіційного ВВП. Отже, забезпечення державою сприятливого підприємницького клімату, культури в умовах воєнного стану є актуальним та сприятиме виходу багатьох підприємницьких суб’єктів з тіні. Незважаючи на воєнний стан, українці активно займаються підприємницькою діяльністю. За даними Опендатабот у вересні 2023 року було відкрито 35 тисяч нових ФОП, які були зареєстровані за спрощеною процедурою в межах електронної послуги «єДекларація». Перевагою останньої є можливість подачі декларації про провадження господарської діяльності без черги та загрози життю через повітряні тривоги. Одним із аспектів підтримки бізнесу державою є створення маркетплейсу фінансових можливостей, який сприяє залученню грантових можливостей для всіх категорій бізнесу, оскільки через переорієнтацію державних видатків на оборонні цілі суто державних програм фінансування виявляється недостатньо. В межах впровадженого маркетплейсу була запропонована програма EU4Business, яка фінансується Європейським Союзом і Урядом Німеччини. Грант сприяє розвитку малих підприємств – особливо значущих важелів економіки України, які в умовах військової агресії мають більше ризиків знищення та банкрутства, ніж великі підприємства. Метою такої фінансової підтримки є відновлення підприємницької діяльності та підприємницьких структур на територіях України, найбільше постраждали від бойових дій та були окуповані.

Водночас, метою ряду українських компаній є розв’язання нових актуальних завдань – вихід на міжнародні ринки та пошук партнерів за кордоном. У цьому зв’язку, позитивний досвід фінансової підтримки та економічного зростання польських компаній діючою в Республіці Польща програмою «Go to Brand» для їх участі у міжнародних виставках, ярмарках, місіях економічної дипломатії, інших заходах розширення експортних можливостей став прикладом вдосконалення підприємницької політики в Україні Так, для підтримки підприємств, які прагнуть вийти на міжнародні ринки та розширити власні експортні можливості, урядом запроваджені послуги ПрАТ «Експортно-кредитної агенції», яка стимулює експорт товарів українського виробництва та підтримує українських експортерів.

Таким чином, незважаючи на діючий воєнний стан, складне економічне становище національної економіки, уряд прагне підтримувати економічний фронт можливими, в даних умовах, методами та реагувати на потреби підприємців. А налагодження діалогу держави та бізнесу сприяє зростанню ділової економічної активності підприємницького сектору національної економіки, що, врешті, сприяє підвищенню інвестиційної привабливості країни.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тетяна Ткаченко — 2023-12-26

У сучасних умовах інноваційна діяльність є одним з ключових факторів економічного розвитку. Вона дозволяє підприємствам підвищувати конкурентоспроможність, створювати нові продукти та послуги, а також забезпечувати сталий розвиток. Однак, щоб інноваційна діяльність була ефективною, необхідно враховувати ряд факторів, які впливають на її результативність.

Найбільш важливими факторами, що впливають на ефективність формування інноваційної діяльності, є стратегічне бачення розвитку підприємства. Інноваційна діяльність повинна бути органічною частиною стратегії розвитку підприємства. Стратегія повинна визначати цілі, напрями та пріоритети інноваційної діяльності. Також для підвищення ефективності формування інноваційної діяльності підприємствам необхідно розробляти та впроваджувати заходи, спрямовані на:

Фінансування інновацій. Інноваційна діяльність вимагає значних фінансових ресурсів. Для фінансування інновацій підприємства можуть використовувати власні кошти, кредити, гранти та інші джерела. Для того, щоб фінансування було ефективним, воно повинно бути:
- Стабільне та достатнє для реалізації інноваційних проектів
- Ефективно розподілене між різними інноваційними проектами
- Забезпечене ефективним управлінням фінансовими ресурсами

Організаційне забезпечення інноваційної діяльності. На підприємстві повинна бути створена ефективна система управління інноваційною діяльністю. Ця система повинна включати в себе такі елементи: управління інноваційним процесом, управління інноваційним портфелем, управління інноваційними проектами. Для того, щоб система управління була ефективною, вона повинна бути:

Чіткою та зрозумілою для всіх працівників підприємства
Ефективною та результативною
Гнучкою та адаптованою до змін зовнішнього середовища

Розвиток кадрового потенціалу підприємства.Інноваційна діяльність вимагає висококваліфікованих кадрів. Для забезпечення ефективної інноваційної діяльності необхідно:

Розвивати кадровий потенціал підприємства
Створювати умови для професійного розвитку працівників
Забезпечувати мотивацію працівників до інноваційної діяльності

Отже ефективне формування інноваційної діяльності є важливим фактором успіху підприємства в сучасних умовах. Для підвищення ефективності формування інноваційної діяльності підприємствам необхідно враховувати фактори, на які вона впливає, та розробляти та впроваджувати рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності.

ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СКЛАДОВИХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Світлана Тульчинська — 2023-12-26

Активні процеси поглиблення кризових явищ зумовлених повномасштабною військовою агресією та інтенсифікація глобальних ознак перспективних рецесійних процесів зумовлює об’єктивне наростання фактору невизначеності і як наслідок спричиняє істотне розбалансування діяльності господарюючих суб’єктів, що виявляється як у прямих наслідках (падіння попиту, розрив логістичних ланцюгів, зниження платоспроможності), так і непрямих (зниження комерційної привабливості вітчизняного бізнес-сектору, трансформація структури споживчих потреб, необхідність селективності у виборі інструментів маркетингу тощо). Окремо слід зауважити вплив коронавірусної кризи на формування національних економічних політик, зокрема у частині подолання відповідних наслідків та протидії актуальним загрозам пандемічного характеру [1, с. 42].

Виходячи з цього, окреслена проблематика актуалізує питання поліпшення безпекової політики підприємства, що в умовах постіндустріальної парадигми економічного розвитку вимагає залучення інтелектуалізованих форм організаційно-управлінських заходів її забезпечення. Узагальнюючи, можна виділити наступні функціональні напрямки інтелектуального забезпечення економічної безпеки підприємницьких структур: Фінансова складова полягає в інтелектуалізованому підході до планування та обліку фінансових ресурсів, виявлення перспективних іммобілізованих резервів зростання, цифровізацію базових облікових операцій, оптимізації структури постачання та збуту. Інтелектуально-кадрова складова базується на використанні прогресивних форм кадрового аудиту та реалізації сучасних підходів до стимулювання інтелектуального розвитку персоналу, сприяння його ініціативній діяльності у сфері внутрішніх вдосконалень. Техніко-технологічна складова передбачає досягнення перманентності модернізаційних процесів виробничого потенціалу, реалізації поліпшувальних заходів різними ієрархічними рівнями, забезпечення ощадливості виробничого процесу. Інформаційна складова покликана на формування та постійне вдосконалення різнорідних форм внутрішнього та зовнішнього інформаційного захисту, відповідних цифрових систем з метою протидії актам кібертероризму та кібератак [2, с. 101]. Екологічна складова реалізує себе у практичній формалізації теоретичних засад сталості розвитку підприємницьких утворень у частині мінімізації токсичних викидів залишкових ресурсів та в цілому деструктивних зовнішніх впливів на природнє середовище. Силова складова полягає у якісному осучасненні політики забезпечення фізичної безпеки активів підприємства шляхом використання прогресивних технічних засобів відеофіксації та цифрового контролю, дотримуючись правового поля їх використання.

Таким чином, формування ефективних практик реалізації безпекової політики підприємницьких структур на основі інтелектуального підходу має базуватися на поліфункціональному розгляді відповідної проблематики з метою максимізації рівня залучення наявних інтелектуальних ресурсів та стимулювання їх розширеного відтворення.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Світлана Тульчинська — 2023-12-26

Дослідження проблематики управління забезпечення конкурентоспроможного функціонування підприємницьких структур, й зокрема випуску конкурентної продукції займає важливе місце серед загальних питань теорії управління підприємства в умовах домінуючої ринкової парадигми економічних відносин. Загалом, слід розуміти, що виключною особливістю конкурентоспроможності як категорії економічної науки є комплексність (охоплення широкого кола впливових чинників формування та забезпечення ендогенного та екзогенного походження), а також її безпосередній зв’язок з динамічними змінами кон’юнктурних умов ринку (співвідношення попиту та пропозиції, інтенсивність конкурентних взаємодій, особливості організації збуту та рекламної діяльності, притаманних конкретному ринку тощо). На сьогоднішній день, актуальність порушеного питання визначається перш за все поглибленням кризових процесів національного господарства та істотним скороченням економічного потенціалу підприємницького сектору, викликаних безпосередньо наслідками активних військових дій та переходом держави до економіки воєнного зразка. Згадані процеси вкрай негативно вплинули на внутрішній потенціал вітчизняних господарських одиниць до стійкого функціонування та розвитку конкурентного потенціалу продукції, що власне, і актуалізує проблематику якісної ідентифікації та конкретизації поточних проблем управління конкурентоспроможністю продукції, що складатиме первинну основу подальшого вироблення перспективних заходів подолання сформованих викликів та загроз.

Узагальнюючи результати проведеного аналітичного дослідження пропонуємо сформулювати перелік актуальних проблем управління конкурентоспроможністю продукції в умовах воєнного стану. До таких проблем варто віднести наступні:

Деструктивні структурні зміни в економіці, викликані знищенням значної частки вітчизняного промислового потенціалу, каскадним зростанням цін в економіці, зупинкою численної кількості підприємств та скороченням реального попиту. Таким чином, описана ситуація призводить до необхідності масштабного переформатування діяльності підприємства враховуючи актуальні реалії ринку (зростання цін, складнощі постачання та збуту, перманентна військова загроза тощо).
Логістика воєнного часу значно ускладнює можливості до використання усталених у довоєнний період логістичних маршрутів та шляхів постачання, забезпечення своєчасності надходження вантажів, більш того в умовах скорочення національного виробництва, підприємства вимушені використовувати імпортну сировину, що відповідним чином впливає на цінові параметри продукції.
Асортиментне лімітування. В умовах загального погіршення макроекономічної ситуації істотних змін зазнає структура споживчих потреб та можливостей їх задоволення самими споживачами, що змушує господарюючі суб’єкти до скорочення асортиментного ряду до найбільш дешевих або популярних позицій, тим самим нівелюючи можливості до нарощення конкурентоспроможності продукції за рахунок диверсифікації номенклатури продукції.
Іммобілізація капіталу. Дія правового режиму воєнного стану обумовлює катастрофічне падіння інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств, що є особливо відчутним в умовах зростання вартості залучення позикового ресурсу.
Обмеженість інноваційного розвитку. Низький рівень розвитку національного інноваційного потенціалу підприємницьких структур поглиблюється неможливістю залучення фінансового ресурсу інноваційного розвитку, тим самим об’єктивно обмежуючи можливості інтенсивного нарощення конкурентного потенціалу продукованих товарів [1, с. 151].
Розбалансованість кон’юнктурних параметрів ринку праці. Дана проблема виявляє себе у двох аспектах: істотному зростанні чисельності безробітних унаслідок зупинки великої частки вітчизняних підприємств; релокації великої частки кваліфікованого персоналу. Таким чином, окреслена ситуація ускладнює можливості пошуку фахових кадрів, додатково знижуючи платоспроможний попит [2, с. 99].
Криза системи планування, викликана об’єктивною неможливістю достовірного та репрезентативного прогнозування перспективних показників випуску та реалізації, що обумовлює домінування ситуативного управління.
Обмеженість коригування цінових параметрів. Падіння фінансової спроможності населення призвело до обмеження підприємств у встановлення обґрунтованих рівнів рентабельності, мінімізуючи останні.

Підсумовуючи ідентифіковані вище проблемні аспекти налагодження управління конкурентоспроможністю продукції національних підприємств в умовах воєнного стану, можна стверджувати, що ключовими загрозливими факторами є ризики військового характеру, пов’язані як з безпосередньою фізичною небезпекою, так і з факторами опосередкованої дії, що в цілому погіршують зовнішнє економічне середовище, вимагаючи від підприємницьких структур імплементації гнучких механізмів управління, здатних до оперативного та проактивного реагування на актуальні та перспективні загрози.

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Ростислав Тульчинський — 2023-12-26

Сучасний світ промисловості стикається з тиском, який спричинений змінами в технологіях, використовуваних матеріалах, вимогах клієнтів та економічному середовищі. Якщо будь-яка галузь промисловості хоче керувати декількома тенденціями, такими як: цифровізація, мобільні додатки, хмарні технології, використання великих баз даних, то вона має робити акцент не лише на управлінні проектами, а й на управлінні змінами, реалізоване в процесах, які відбуваються в галузі. Управління змінами – це узагальнений термін для всіх підходів до підготовки та підтримки окремих осіб, команд й організацій у внесенні організаційних змін. Він включає в себе методи, які перенаправляють або перевстановлюють використання ресурсів, бізнес-процесів, бюджетних асигнувань або інших режимів діяльності, які суттєво змінюють компанію чи організацію. Управління організаційними змінами, в свою чергу, розглядає усю організацію та те, що потрібно змінити, тоді як управління змінами може використовуватися виключно для визначення того, як такий організаційний перехід впливає на людей і виробничі команди. Процес управління змінами має справу з багатьма різними дисциплінами від поведінкових і соціальних наук до інформаційних технологій і бізнес-рішень. У контексті управління проектом термін «управління змінами» може використовуватися як альтернатива процесу контролю змін, у яких офіційно вносяться та затверджуються зміни до обсягу проекту. Зміни в бізнес-середовищі відбуваються постійно, однак загальне визначення управління змінами було зроблено лише в минулому столітті, коли почали з’являтися кілька робіт, які описували управління змінами з різних точок і різних бізнес-середовищ. Широко зрозумілі зміни охоплювали не лише використання техніко-технологічних процесів, а й зміни в організації виробництва, орієнтацію на нові ринки та використання інструментів маркетингу.

Процеси змін починають поступово уповільнюватися в різних частинах світу і, під час глобалізації та розширення ЄС, відмінності в управлінні змінами починають стиратися, тоді як відбувається адаптація та уніфікація. В останні десятиліття почалися динамічні зміни в підходах до інновацій. На цей зсув вплинули попит на системний підхід, тенденції глобалізації, зміни на світових ринках, зміни в економічному середовищі, постійно зростаючий вплив науки та впровадження нових технологій, дослідницька та інноваційна діяльність. Щоб пришвидшити зміни, необхідно отримати і зберегти якомога більшу армію співробітників, адже кількість є запорукою того, наскільки швидко, цілісно та інтенсивно можна впровадити зміни. Якщо співробітники до досягнення незначних короткострокових перемог залучені не лише культурно та організаційно, а й фінансово, їхня мотивація набагато більша і компанія може досягти змін швидше.

Таким чином, управління включає інструменти, які допомагають компанії керувати всіма змінами, які відбуваються та можуть вплинути на будь-який проект, або іншими факторами, які можуть вплинути на бізнес у цілому. З огляду на це, важливість управління змінами для виробничого підприємства з кожним роком зростає. Завершуючи кожен проект, необхідно дивитися, як це впливає на існуючі процеси та людей. Це значною мірою залежить від комунікації зацікавленості, щоб запобігти питанням щодо майбутнього підприємства чи окремих осіб на підприємстві. І в цьому полягає роль управління змінами, що відіграє життєво важливу роль у згладжуванні цього переходу, знятті стресу та допомозі впоратися з усіма змінами, а особливо у процесі збільшення шансів на загальну підтримку.

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Тетяна Улітко — 2023-12-26

В сучасних умовах ефективне управління та підвищення продуктивності праці є запорукою успіху для бізнесу та економічного розвитку в цілому, а також сприяє зростанню рівня життя працівників. Нині усі підприємства намагаються оптимізувати процеси пошуку та навчання працівників, залучати до роботи найбільш кваліфікованих та досвідчених кадрів, налагоджувати соціально-психологічний клімат у колективі та забезпечувати вмотивовану працю персоналу. Отож, які напрями підвищення продуктивності праці на підприємстві?

До підвищення продуктивності праці необхідно підходити як до складного комплексного завдання. Основними напрямами підвищення продуктивності праці на підприємстві є підвищення якості персоналу, охорона праці та покращення умов роботи, підвищення технічного рівня виробництва та кращий рівень мотивації працівників [1, с. 44].

Підприємства часто стикаються із проблемами пошуку та ефективного навчання працівників. Нині, в умовах війни, пошук зацікавлених в роботі людей ще більше ускладнився у зв’язку із масовим виїздом молоді за кордон та мобілізацією. Здебільшого це стосується великих компаній із потребою в значній кількості персоналу. Вважаємо, що хорошою практикою є створення шкіл, курсів при компаніях із подальшим працевлаштуванням. Таку практику вже втілюють деякі компанії в Україні, здебільшого це IT-сфера: «Genesis IT School», «IntelliStart», «GL BaseCamp» та інші [2]. Такий підхід до формування персоналу не лише дозволяє залучати вмотивованих людей, але й оптимізує процес набуття досвіду та знайомства з організацією. При цьому не витрачаються увага та час уже досвідчених співробітників на допомогу та адаптацію нових колег. Після навчань працівники будуть уже ознайомлені із основними аспектами роботи компанії та одразу ж зможуть приступити до її виконання.

Також значним фактором для підвищення продуктивності праці є використання досягнень НТП, продуктів цифрового розвитку. Так, на великих виробництвах використання автоматизованих систем дозволяє виконувати рутинні завдання без участі людини. Це звільняє працівників від монотонних обов'язків і дає можливість розвиватись. Так працівники можуть зосередитись на більш важливих, складних, можливо творчих завданнях. Актуальним нині є використання штучного інтелекту. В найближчому майбутньому штучний інтелект може призвести до ефективнішого управління процесами та прийняття більш обґрунтованих рішень. Також ефективним є запровадження технологій мобільності. Використання мобільних пристроїв та додатків може забезпечити доступ до необхідної інформації в будь-який час та з будь-якого місця, що підвищує гнучкість і мобільність працівників. Крім того, залучення до роботи висококваліфікованих кадрів в сучасних умовах стало більш можливим за рахунок укладання трудових договорів про надомну та дистанційну роботу, а також договорів про гнучкий режим робочого часу, у випадках, коли працівник фізично не може перебувати на території роботодавця. Тобто розширилися географічні межі підбору кадрів.

Таким чином, в сучасних умовах, запроваджуючи новітні технології, створюючи можливості для навчання та здобуття досвіду працівниками, впроваджуючи гнучкий та дистанційний режим роботи, можна максимально оптимізувати процеси організації праці на підприємстві в напрямку підвищення її продуктивності.

РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Олександр Усик — 2023-12-26

Зростання нестабільності та загроз зовнішнього середовища, що пов’язані із нестабільністю фінансових ринків, коливанням цін на системо утворюючі ресурси, воєнними конфліктами та іншими викликами нестабільності все більше актуалізують проблематику забезпечення фінансової безпеки підприємств. Фінансова безпека підприємств виступає однією із систем економічної безпеки в цілому на будь якому рівні, у тому числі на рівні підприємств. При цьому фінансова безпека посідає одне із ключових місць, що зумовлює поглиблення вивчення питань у даному аспекті.

Під економічною системою підприємства мається на увазі такі якісні та кількісні ознаки економічної системи в цілому, що характеризується здатністю системи до стійкого розвитку, можливістю досягнення поставлених цілей, протистоянню зовнішнім та внутрішнім загрозам та ризикам.

Фінансова безпека підприємства характеризується рівнем збалансованості та забезпеченості фінансовими ресурсами підприємства, що є необхідними та достатніми для задоволення потреб та зобов’язань перед контрагентами та характеризує збалансований, стійкий розвиток підприємства в умовах несприятливого впливу зовнішніх та внутрішніх загроз та ризиків, забезпечує реалізацію фінансових інтересів та сприяє досягненню поставлених завдань розвитку підприємства в сучасних умовах.

Роль фінансової безпеки заклечається у наступному:

- фінансова безпека забезпечує розширення обсягу та джерел залучення необхідних ресурсів для підвищення стійкості та конкурентоспроможності підприємства із урахуванням зниження вартості такого залучення;

- фінансова безпека підприємства забезпечує реалізацію стратегії розвитку підприємства та його стійкості в умовах загострення загроз та ризиків;

- оскільки фінансові операції на підприємстві здійснюються навіть в умовах припинення операційної діяльності це підвищує її роль у загальній системі економічної безпеки підприємства;

- дає можливість узгодити фінансові інтереси підприємства із інтересами інших учасників ринку, державними та регіональними органами влади;

- підвищує фінансову ефективність роботи підприємства, його стійкість та незалежність;

- дає можливість оптимізувати витрати, організаційну структуру, досягти захисту капіталу, активів та інтересів підприємства.

Окреслена роль фінансової безпеки вимагає створення на підприємствах дієвої системи економічної та фінансової безпеки, метою якої є не тільки постійний моніторинг аспектів фінансової діяльності підприємства, а також своєчасне виявлення та запобігання загрозам та ризикам для підвищення ефективності функціонування та розвитку підприємства.

Отже, фінансова безпека є складовою економічної безпеки підприємства та виступаю овіює з основних її підсистем. Забезпечення фінансової безпеки у загальній системі економічної безпеки відіграє ключову роль, що зумовлює постійний багатоступінчатий моніторинг стану фінансової безпеки та прийняття своєчасних, влучних управлінських рішень щодо її стабільності. Можна зазначити, що роль фінансової безпеки підприємства у вузькому її розуміння зводиться до створення необхідних передумов стійкого фінансового стану підприємства із урахуванням змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ В УКРАЇНІ

Дмитро Філоненко — 2023-12-26

Чорна металургія є суттєво важливою галуззю господарства України, так як становила 30% всього промислового виробництва і аж 40% експорту [1]. Вертикально інтегрована, вона створює значну додану вартість на всіх стадіях виробництва. Її розвиток останніх 10 років відбувався з перешкодами через зовнішні фактори.

Анексія Криму та збройний конфлікт на Донбасі створили кризу 2014-2015, що позначилося значним падінням металургійної промисловості через зруйновані транспортні шляхи, обстріли підприємств, зменшення інвестицій та дефіцит сировини: паливної сировини (коксу) та самого металу.

Наступною проблемою було зменшення активів міжнародної групи компаній «Метінвест» через втрату підприємств на непідконтрольній території, а відповідно падіння виробництва сталі, залізорудного та вугільного концентрату. Згодом COVID-19 вплинув на споживчий фактор: закриття ринків та зменшення споживання.

Фінальним і найбільшим ударом по металургії стала повномасштабна війна у 2022. Вона не просто сповільнила розвиток чорної металургії, а відкинула на десятки років назад. Найвагомішою втратою у перший рік війни було руйнування 2-ох потужних гігантів, що забезпечувати більше ніж 30% виробництва сталі – «Азовсталь» та ММК ім. Ілліча. Постраждала також інфраструктура та підприємства, що забезпечували виробництво електро- та теплоенергією, зокрема Луганська ТЕЦ та «Авдіївка Кокс». Решта виробництв також постраждали від частих обстрілів та відключень електроенергії. Результатом цього стало суттєве скорочення виробництва металу у 2022 році порівняно з 2021: -72% металопрокату, -70.7% сталі та -69.8% чавуну. Порівняно з 2022 виробництво у першому півріччі 2023 скоротилося ще більше: -41% металопрокату, -37.7% сталі та -37.5% чавуну [1]. Загалом, порівняно з 2013 роком, Україна скоротила виробництво сталі майже на 80% [2].

До того ж, з початку війни підприємства стикнулися з обмеженим фінансуванням та призупиненням відшкодування ПДВ (20%) експортерам. Відбулося зростання цін на продукцію у зв’язку з блокуванням логістичних шляхів, а саме портів, через які зазвичай експортувалося 65% продукції [1]. Виникла потреба в створенні нової логістики, що стала дорожчою і складнішою, що зменшило конкурентоспроможність українського металопрокату. Отже, ще однією проблемою розвитку чорної металургії став її ускладнений, обмежений та зменшений експорт. У 2023 році експорт напівфабрикатів зменшився на 68% порівняно з 2022, що принесло на 67% менше прибутку [2]. Так як чорна металургія України на 80% була орієнтована на експорт, то обмеження в експорті суттєво стримує розвиток цієї промисловості та веде до її занепаду.

Резюмуючи, основними проблемами розвитку чорної металургії України є анексія Криму, конфлікт на Донбасі, обмеження під час COVID-19 та повномасштабна війна, що почалася в 2022. Всі ці фактори призвели до зменшення виробництва та експорту, особливо під час війни (на 80% зменшилось виробництво сталі порівняно з 2013. Важливі та потужні заводи гіганти знищені, а решта пошкоджені чи не мають змоги повноцінно функціонувати. Це несе значний вплив на економіку України, оскільки металургійна промисловість становить 30% всієї виробничої промисловості та 40% експорту.

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Кароліна Хлистова — 2023-12-26

Ефективність діяльності підприємств визначається їх прибутковістю. Тема пошуку напрямів підвищення прибутковості завжди має актуальний характер, проте вона набагато ускладнюється додатковими ризиками, що виникли в результаті воєнних дій в нашій державі. Це в першу чергу ризик невизначеності діяльності, на яку впливає як економіко-політичні фактори, так і висока вірогідність фізичного знищення як активів підприємства, так і його персоналу. Все це підриває економічну безпеку самого підприємства, яка має багатовекторних характер, і складається з комерційної безпеки (тобто наявності обсягів продажу і реалізації продукції), логістичної безпеки (можливості доставки продукції на бажані ринки та швидкість їх доставки), інформаційної безпеки (постійні кібератаки на сервери компаній та державних установ, необхідність залучення додаткових ресурсів на удосконалення заходів захисту інформації), що спричиняє збільшення операційних витрат, і жодним чином не сприяє підвищенню прибутковості.

Війна має значний вплив на зовнішні фактори, що впливають на ефективність діяльності підприємств, які відображаються в управлінських рішеннях їх керівників та власників. Все це спонукає діючих підприємців сумніватися та відмовлятися в своїх проектів та ідей щодо впровадження або розвитку бізнесу, а майбутніх – відкладати його запуск через ще більший ризик і небезпеку у воєнний час. Але в такі моменти важливо проявляти ініціативність та бути активним на ринку, не чекати слушних моментів та можливостей для бізнесу, іноді буває складно прогнозувати успіх навіть в мирний час, тому що в той момент можуть виникати інші проблеми. А створення правильної бізнес-моделі, має вирішальне значення для успіху бізнесу.

На початку війни велика кількість компаній в Україні припинила свою діяльність. Рівень безробіття перевищив 30 %, а зарплати впали на 58%. [3] Загалом, ВВП України за підсумками 2022 року впав на 29,1%. [4] Війна занадто сильно вплинула на середні та малі підприємства. Однак через рік, багато хто повернувся, і 77% компаній зараз мають весь свій персонал в Україні [2]. Це свідчить про високу стійкість та рішучість суспільства.

Основними напрямами підвищення прибутковості підприємств в умовах війни можуть бути удосконалення системи оподаткування (наприклад, на початку війни деякі групи підприємців спрощеної системи оподаткування були звільнені від сплати єдиного податку, для ІІІ групи платників податку була зменшена його ставка з 5 до 2 %, було накладено мораторій на планові перевірки суб’єктів підприємництва), удосконалення нормативно-правової бази ведення бізнесу, державного регулювання тарифів і цін (наприклад, мораторій на підвищення тарифів на газ, воду, електроенергію для населення, проте він не діє на тарифи для суб’єктів господарювання, а це призводить до зростання витрат на виробництво); фінансове планування діяльності підприємства, пошук внутрішніх резервів зростання прибутку; удосконалення методів просування продукції та оптимізація ефективної реклами в умовах війни.[1]

Проте, війна сприяла зменшенню конкуренції в окремих галузях, через закриття або руйнування підприємств, і збільшенню конкуренції на ринку праці, так як багато людей залишилось без роботи. Адаптивність підприємства під зміни, що відбуваються в умовах невизначеності і воєнних дій дає більше шансів на досягнення успіху. Важливо враховувати, що компаніям слід вести боротьбу на два фронти, збільшуючи доходи та одночасно знижуючи операційні витрати. Не слід приховувати витрати, тому що з часом це може призвести до проблем з прибутком в бізнесі, та неточність поставлених цілей в стратегії продажів та маркетинговій діяльності, може неабияк вплинути на доходи та ускладнити збільшення валового прибутку.

Також, підприємства мають шукати нові можливості для розширення асортименту або навіть виходу на нові ринки. Це допоможе зменшити ризики та залежність від одного напрямку діяльності.

Отже, все залежить від намірів та цілей підприємств та готовності і вмінні діяти в критичних ситуаціях. Слід впроваджувати нові стратегії та вдосконалювати наявні, тоді можна забезпечити кращу продуктивність, зменшити витрати та отримати можливість вийти на новий рівень, підвищити стійкість економічної безпеки.

ФІНАНСОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Дмитро Чепурний — 2023-12-26

Сталий розвиток підприємств як поняття говорить про змогу забезпечувати постійне удосконалення своєї діяльності забезпечуючи баланс між трьома складовими: економічною, соціальною та екологічною. Тобто приймаючи парадигму сталого розвитку в діяльності та її результатах господарюючі суб'єкти поступово мають суттєві трансформації, зокрема: у цільовій орієнтації їх діяльності (“триєдиний” підсумок), у характері відносин (колаборація на засадах суспільної солідарності) і відповідальності (стабільні практики корпоративної відповідальності за сталий розвиток) [1], в загальному характері потенціалу розвитку та конкурентоспроможності, стійкості до коливань чинників екзогенного та ендогенного характеру. Стійкість та збалансованість діяльності набувають довгострокового характеру.

Водночас імплементація сталого розвитку в бізнес-модель підприємств вимагає зміни логіки ведення бізнесу власниками, менеджментом, співробітниками, а також тривалої роботи з зацікавленими сторонами за всім ланцюжком створення цінності. Крім того, введення елементів сталого розвитку у бізнес-процеси діяльності підприємств вимагає наявності достатнього фінансового потенціалу, який забезпечує ресурсну базу для інновацій, технологічного оновлення, розширення ринків збуту та підвищення конкурентоспроможності продукції, вкладень в розвиток персоналу, підтримку збалансованих взаємовідносин із заінтересованими сторонами тощо. При цьому сам фінансовий потенціал підприємства являє собою комплексну характеристику, яка демонструє здатність підприємств генерувати достатні фінансові ресурси для реалізації своїх тактичних завдань та стратегічних цілей. Він не лише наявність вільних коштів або ліквідних активів, але й потенціал доходів, можливості залучення зовнішнього фінансування, рівень внутрішніх резервів та активів, які можуть бути мобілізовані при потребі, в т.ч. на реалізацію відповідних практик щодо сталого розвитку [2]. Проте іноді власники бізнесу не готові інвестувати фінансові ресурси у сталий розвиток, оскільки очікувана дохідність та інші супутні ефекти для підприємств можливі саме в довгостроковій/середньостроковій, а не короткостроковій перспективі.

З цих позицій варто зазначити, що згідно з теорією та практикою підприємств, які визначають сталий розвиток невід'ємною складовою стратегії своєї діяльності та вкладають свої фінансові ресурси й реалізують фінансові можливості на них, саме такий підхід дозволяє отримати широкий спектр переваг, що суттєво впливають на довгострокову успішність та стійкість [3]. Так, компанії, що фокусуються на сталому розвитку, часто є більш інноваційними, ефективними у використанні ресурсів та краще адаптованими до змін у ринкових та соціально-екологічних умовах, вартість їх капіталу на ринку є вищою за аналогічні, що не реалізують у своїй діяльності цілі сталого розвитку або здійснюють такі практики ситуативно. Впровадження сталих практик здатне значно збільшити стійкість підприємств у довгостроковій перспективі, зокрема, здатності протистояти різним зовнішнім ризикам, таким як економічні коливання, екологічні кризи або соціальні зміни. А ще, сприяння зниженню викидів, дбайливе використання природних ресурсів та впровадження екологічних технологій, своєю чергою, веде до зростання репутації підприємств, інноваційності та інвестиційній привабливості. Активне впровадження цілей сталого розвитку робить підприємства більш привабливими для працівників (зростає рівень їх лояльності), оскільки це свідчить про їх соціальну відповідальність та зобов’язання до створення здорового і безпечного робочого середовища. Впровадження сталих практик також позитивно впливає на потенціал розвитку вищих за рівнем підсистем економічної системи: галузей, локальних ОТГ, регіонів, країни в цілому.

Таким чином, у парадигмі сталого розвитку підприємств фінансовий потенціал має розглядатись не лише як здатність генерувати прибуток, але і як можливість вкладати ресурси в соціально-екологічні ініціативи тісно вплетені в економічну діяльність на засадах збалансованості, сталості задля формування довгострокових переваг та ефективності, що в сукупності забезпечує довгострокову конкурентоспроможність, зростання прибутковості та соціально-економічну стійкість. Фінансовий потенціал несе на собі завдання підтримки довгострокових стратегій сталого розвитку, оскільки він забезпечує необхідність у фінансуванні для реалізації цих стратегій. Своєю чергою сталий розвиток здатен забезпечувати ефект довгострокової синергії та збалансування.

Так, наприклад, результати досліджень EBA демонструють, що навіть в умовах повномасштабної війни відсоток вітчизняних підприємств, що здійснюють фінансування проєктів / ініціатив сталого розвитку суттєво не змінився: у 2022 році він становив 89%, у той час, як у 2021 році - 96%. Найголовніше, на чому варто наголосити – суттєве зростання розміру фінансування проєктів сталого розвитку у 2022 році в порівнянні з 2021 – у 20 разів збільшилась кількість підприємств з бюджетом понад 100 млн гривень, також втричі зменшилась кількість підприємств з бюджетом менш як 500 тисяч гривень. Серед видів діяльності найбільше збільшили SDG-бюджети підприємства ІТ і телекомунікацій, рітейлу, консалтингу, аудиту, юриспруденції. Кажучи про бюджет, варто зазначити, що у 2022 році зросла кількість підприємств, котрі визначали б нестачу ресурсів та бюджету як бар’єр для здійснення цілей сталого розвитку, так у 2021 році на нестачі бюджету акцентовували увагу 31% підприємств, а на 2022 рік цей показник дорівнював 44%. Проте “аномальним” результатом дослідження в умовах повномасштабної війни є те, що в 2022 році збільшилась кількість підприємств, які вказали на відсутність бар’єрів для реалізації цілей сталого розвитку: у 2021 році пункт відсутності бар’єрів складав 8% , а в 2022 – 11% [4].

Відповідно, з одного боку, фінансовий потенціал підприємства є вагомим фактором в реалізації стратегії сталого розвитку в системі стратегічних планів підприємств, оскільки він містить функцію забезпечення необхідних ресурсів для введення інновацій на підприємстві, розвитку та підтримку екологічної та соціальної відповідальності, а якісний менеджмент фінансового потенціалу підприємств забезпечує довгостроковий розвиток та конкурентоспроможність, спираючись одночасно на забезпечення економічного успіху та сталості в соціальних та екологічних аспектах. А з іншого досвід іноземних та вітчизняних підприємств, в т.ч. в умовах зростання невизначеності середовища функціонування, гібридних військових конфліктів, показує, що підприємства, які впроваджують та здійснюють на постійній основі практики сталого розвитку здатні відтворювати свій фінансовий потенціал прискореними темпами в довгостроковій перспективі.

СТАН ВИРОБНИЦТВА ТА ЕКСПОРТУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Владислава Швець — 2023-12-26

Здавна, Україна, що обдарована чималою площею чорнозему, займала визначне місце на карті міжнародного сільського господарства. Вона має славнозвісну репутацію «житниці Європи», та і не лише Європи, а й усього континенту, оскільки ми здійснюємо експорт своєї продукції в країни Азії та інші частини світу (наприклад, Африка). Серед різних культур, які успішно вирощуються тут, слід виділити основні: зернові (хлібні злаки) та кормові (кукурудза). Згідно з даними ФАО від ООН, у 2021 р. Україна займала шосте місце в світі за обсягами виробництва пшениці, отримала лідерство на ринку соняшникової олії (з часткою майже в 45%) та була в трійці лідерів за обсягами виробництва ячменю, рапсу і кукурудзи.

Але за час повномасштабної війни РФ суттєво вплинула на аграрний сектор. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України найбільш постраждалими категоріями стали: знищена або зіпсована сільськогосподарська техніка та спеціальне обладнання (4,7 млрд. дол.), заміновані поля, ускладнена логістика, дорогі добрива і насіння та низькі ціни на вирощену продукцію. Багато сховищ сільськогосподарських товарів пошкоджені: сума збитків - 1,3 млрд. дол. Найбільші втрати у виробництві зернових культур припадають на пшеницю, яка становить 2,9 млрд. дол., за нею йде соняшник – 2,5 млрд. дол., кукурудза – 1,7 млрд. дол. Хоча скорочення виробництва озимих культур (ячмінь, жито та ріпак) не драматичне, воно все ж значне (орієнтовні втрати - 3,3 млрд. дол.) [1].

Блокування ВМС росії портів України вплинуло на ціни експортно-орієнтованих товарів. Чорноморська зернова ініціатива дала змогу експортувати частину товарів із серпня 2022 р., але експортні обсяги були низькі, а витрати – високі. І не зважаючи на зупинення "зернової угоди" та намагання ворога припинити рух суден у бік одеських портів, чорноморські гуманітарні коридори функціонують [2]. Інші збої логістики теж спричинили збитки у 14,5 млрд. дол. Ще один наслідок вторгнення - глобальне зростання цін, особливо на сільськогосподарські ресурси (паливо та добрива). За цим слідує зростання вартості виробництва для українських сільгоспвиробників. Важливо враховувати витрати на відновлення земель, постраждалих від бойових дій та ракетних атак, бо це має вплив на обсяг виробництва.

Вартість ресурсів для відновлення аграрного сектору оцінюється відповідно до потреб, які загалом становлять 29,7 млрд. дол. 10,2 млрд. дол. – негайні та короткострокові потреби (2023–2026 рр.) та 19,7 млрд. дол. – середньострокові та довгострокові потреби (2027–2033 рр.; реконструкція). Термінові потреби для відновлення сільського господарства - 1,9 млрд. дол.

ПОТРЕБИ

Реконструкція - заміна та ремонт зруйнованих і пошкоджених активів (відновлення складів, сільськогосподарського обладнання/техніки), продукції та ресурсів, витрати на рекультивацію пошкоджених сільськогосподарських угідь, пересадку багаторічних насаджень.

Відновлення – відновлення сільськогосподарської діяльності, постраждалої внаслідок війни. Очікувані потреби становлять 20,4 млрд. доларів. Оцінені як поєднання ресурсів для постраждалих виробників для відновлення сільськогосподарської діяльності та забезпечення безперервного надання державних послуг.

Схема 1.1. – Потреби відновлення аграрного сектору.

Джерело: розроблено на основі [3]

Ситуація у аграріїв з реалізацією продукції в реаліях сьогодення надзвичайно складна. Особливо в Миколаївській, Херсонській, Сумській, Харківській областях на територіях, які були деокуповані. Тут вирощували соняшник, кукурудзу, пшеницю, сою, але логістика стала дуже дорогою через блокування портів, і внаслідок цього вирощування даних культур виявилось взагалі неефективним. Крім того, відзначається значний дефіцит робочої сили, адже більшість працівників фермерських господарств мобілізовані, а нових знайти доволі складно, оскільки багато людей виїхало, через постійні обстріли з боку ворога. Тому аби уникнути серйозних фінансових труднощів, фермери змушені кардинально переглядати власне агровиробництво.

Однак не тільки це стоїть на заваді збільшенню експорту зерна. Україна останнім часом виявила істотний інтерес до розвитку залізничного сполучення з країнами Європейського Союзу, адже основною перешкодою для ефективної залізничної взаємодії між Україною та країнами ЄС є різниця у ширині залізничних колій. Українська колія має ширину 1520 мм., тоді як в ЄС вона становить 1435 мм. Мета полягає у розвитку мережі європейської колії в Україні, з'єднавши найбільші населені пункти і нові промислові та економічні центри з країнами ЄС. Це зі свого боку сприятиме належній оптимізації логістики товарів [4].

Загалом, очікується, що коли Україна стане членом ЄС, то це сприятиме реконструкції та відновленню автомобільного і залізничного сполучення в західному напрямку, розвитку дунайських портів. Якщо в українських сільгоспвиробників буде впевненість у змозі безперешкодного продажу вирощеного зерна за кордон, незалежно від того, діє морський зерновий коридор чи ні, у ефективній логістиці продукції, то вони не будуть зменшувати посівні площі, і українська аграрна галузь розвиватиметься.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ ТА РЕЗЕРВИ ЗРОСТАННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Наталія Шевчук — 2023-12-26

Функціональна спрямованість діяльності підприємства в актуальних умовах сьогодення перш за все передбачає досягнення прибуткових показників діяльності господарської структури та стабілізацію основних внутрішніх індикаторів розвитку з метою протидії деструктивним явищам екзогенного середовища. Прибуток є джерелом фінансування розвитку підприємства, забезпечення його фінансової стійкості та конкурентоспроможності.

Фактори, що впливають на прибутковість діяльності підприємства, можна розділити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні фактори є результатом діяльності самого підприємства. До них відносяться:

- обсяг виробництва і реалізації продукції (послуг). Чим більший обсяг виробництва і реалізації продукції (послуг), тим більший прибуток отримує підприємство. Цей фактор пов'язаний з масштабом діяльності підприємства. Чим більше підприємство виробляє і реалізує продукції (послуг), тим більше грошових коштів воно отримує.

- соціальна собівартість продукції (послуг). Чим нижче собівартість продукції (послуг), тим більший прибуток отримує підприємство. Фактор пов'язаний з ефективністю використання ресурсів підприємства. Чим ефективніше підприємство використовує ресурси, тим нижче собівартість продукції (послуг), а отже, тим більший прибуток отримує підприємство.

- цінова політика підприємства. Чим вищі ціни на продукцію (послуги), тим більший прибуток отримує підприємство. Цей фактор пов'язаний з конкурентним середовищем, в якому функціонує підприємство. Якщо підприємство може встановлювати високі ціни на свою продукцію (послуги), то це позитивно впливає на його прибутковість.

Зовнішні фактори є результатом діяльності зовнішніх по відношенню до підприємства факторів. До них відносяться

- стабільність макроекономічної ситуації. Стабільне економічне становище в країні сприяє зростанню прибутковості підприємств. Фактор пов'язаний з загальним станом економіки. Чим стабільніша економіка, тим більший попит на продукцію (послуги) підприємств, а отже, тим більший прибуток отримують підприємства.

- попит на продукцію (послуги) підприємства. Чим вищий попит на продукцію (послуги) підприємства, тим більший прибуток отримує підприємство. Цей фактор пов'язаний з потребами споживачів. Чим вище потреби споживачів у продукції (послугах) підприємства, тим більший попит на цю продукцію (послуги), а отже, тим більший прибуток отримує підприємство.

- конкурентне середовище. У конкурентному середовищі підприємствам необхідно постійно вдосконалювати свою діяльність, щоб залишатися прибутковими. Цей фактор пов'язаний з конкурентами підприємства. Чим сильнішими є конкуренти, тим більший тиск вони чинять на підприємство, що може негативно впливати на його прибутковість.

Для успішного розвитку будь-якого підприємства та забезпечення ефективності його діяльності необхідно постійно працювати над пошуком шляхів підвищення прибутковості підприємства.

Одним з характерних трендів сучасності є широка інтенсифікація конкурентних взаємодій, ускладнення основних їх форм та експоненційне зростання впливовості фактору невизначеності зовнішнього середовища, що власне і формує ключові організаційні напрямки управлінської активності менеджменту підприємств. При цьому, реалізація означених цільових напрямків передбачає застосування комплексного підходу, заснованого на системній мобілізації доступного спектру економічних резервів [2].

Внутрішні резерви зростання прибутковості підприємства пов'язані з його власною діяльністю. До них відносяться: розширення ринку збуту продукції (послуг). Цей резерв дозволяє підприємству збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції (послуг), що призводить до зростання прибутку. Цей резерв може бути реалізований за рахунок виходу на нові ринки, освоєння нових сегментів ринку або за рахунок збільшення частки підприємства на існуючому ринку; розробка і впровадження нових видів продукції (послуг). Цей резерв дозволяє підприємству задовольнити зростаючі потреби споживачів, що також призводить до зростання прибутку. Резерв може бути реалізований за рахунок інноваційних досліджень і розробок, а також шляхом купівлі ліцензій та інших інтелектуальних прав; удосконалення технологій виробництва. Цей резерв дозволяє підприємству зменшити собівартість продукції (послуг), що також призводить до зростання прибутку.

Категорія «прибутку» у своїй теоретизованій та прикладній формах відображає найбільш суттєві аспекти діяльності господарської одиниці. Досягнення зростаючої динаміки росту прибуткових показників закономірно вимагає аналогічного зростання обсягів продукованих товарів та реалізованих транспортних послуг, що має відбуватися відповідно до актуального стану кон’юнктурної динаміки, який з одного боку, визначає інтенсивність та характер конкурентних взаємодій, а з іншого структурні трансформації потреб цільових споживачів. Більш того, важливим аспектом залишається виробничо-технічна складова діяльності організаційного утворення у розрізі збалансованості асортиментного складу товарних позицій, прийнятих підходів до формування цінових рівнів, продуктивної організації виробничого циклу, оптимізації ресурсних складових його функціонування. Слід також зауважити, необхідність раціоналізації системи розподілу прибуткових надходжень в основі якої лежить обґрунтована пріоритетність спрямування відповідних інвестиційних потоків [3].

Для ефективного зростання прибутковості підприємства необхідно використовувати комплексний підхід, який включає в себе реалізацію всіх можливих резервів. При цьому необхідно враховувати особливості діяльності конкретного підприємства, а також фактори зовнішнього середовища, в якому воно функціонує. Зростання прибутковості підприємства є важливим не лише з фінансової точки зору, але й з точки зору його конкурентоспроможності та економічного розвитку. Прибуткове підприємство має можливість вкладати кошти в розвиток виробництва, впровадження нових технологій, підвищення кваліфікації персоналу та інші заходи, які сприяють його подальшому зростанню.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК РУШІЙ ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ

Василь Антонов — 2023-12-26

Одним із системних трендів розвитку економічних відносин сучасності є поступове становлення та дифузія технології штучного інтелекту у структуру, склад да базові форми організації економічних зв’язків. Особливого відчутними вплив зазначених процесів має місце у контексті розвитку ринку праці, тим самим актуалізуючи дослідження у відповідному теоретико-методичному полі. Як зазначає у своїх працях економіст швейцарського походження К. Шваб, сучасна економіка перебуває на межі масштабної структурної революції, що у перспективі зумовить докорінні зміни системи економічних відносин у глобальному вимірі, вимагаючи відповідної якісної адаптації як з боку бізнес-сектору та державних структур, так і громадянського й академічного середовища.

Підтвердженням викладеної вище тези є об’єктивне наближення «штучного майбутнього», що супроводжується поступовою інтеграцією прогресивних інформаційних технологій, у т.ч. штучного інтелекту в поточну економічну дійсність. Згідно актуальних статистичних даних використання штучного інтелекту дозволить забезпечити щорічний ріст глобальної економіки на 4-6%, при цьому; за оцінками провідних аналітичних агенцій до 2030 року 70 % компаній адаптують використання штучного інтелекту до внутрішніх організаційно-виробничих процесів. Дані PwC свідчать, що використання штучного інтелекту до 2030 року дозволить забезпечити приріст світового ВВП на 14 % [1].

Проте, на сьогоднішній день, дискусійним залишається питання впливу штучного інтелекту на ринок праці. Аргументованими є об’єктивні загрози прискореної автоматизації та загальної процесної оптимізації виробництва як фактору перспективного скорочення робочих місць. Разом з тим, слід зауважити, дуальність відповідних процесів, що виявляє себе у паралельному виникненні нових інтелектуально-орієнтованих сфер зайнятості. За даними Світового економічного форуму використання технології штучного інтелекту спричинить кількісне скорочення робочих місць на рівні 85 млн., одночасно забезпечивши виникнення 97 млн робочих місць [1]. У даному контексті, слід також звернутися до профільних наукових досліджень у даній сфері, що свідчать про радше трансформаційний вплив технологій штучного інтелекту, який виявлятиметься у структурних зрушеннях ключових показників ринку праці, а не його скорочення. Зокрема, аналітичні дослідження на прикладу ринку праці Великобританії, наголошують, що прогнозний рівень скорочення робочих місць під впливом штучного інтелекту у найближчу декаду складатиме 9 %, разом з тим, матиме місце трансформація змісту та характеру зайнятості, що натомість охопить 35 % ринку праці [1].

Таким чином, базуючись на вищевикладеному, можна сформувати наступні перспективні напрямки трансформації державної політики зайнятості під впливом штучного інтелекту: (1) спрямування інвестиційного ресурсу в освітню сферу та розвиток урядових програм перекваліфікації; (2) використання прогресивних практик соціального забезпечення (наприклад, базового доходу) з метою полегшення переходу до нових реалій ринку праці; (3) якісна інституціоналізація нормативних засад регулювання штучного інтелекту; (4) забезпечення ефективної трьохсторонньої взаємодії між урядом, бізнесом та освітнім сектором у питаннях розвитку штучного інтелекту та підготовки нових фахівців.

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що динамічний розвиток технологій штучного інтелекту вимагає впровадження адаптивних підходів у сфері зайнятості націлених на культивацію знаннєвого потенціалу, розвитку компетентнісних навичок працівників, стимулювання реалізації відповідних заходів з боку держави.

РОЗВИТОК ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Михайло Бабанін — 2023-12-26

В Україні загалом працюють 69 банків, з-поміж них 4 – державні, 16 – банки іноземних банківських груп і 49 – банки з приватним капіталом. Серед 10 провідних банків країни – 4 державних та 6 приватних, які загалом контролюють 77 % активів, 75 % зобов’язань, 76 % власного капіталу банківської системи й 71 % відділень [4]. Банківська сфера є активним учасником ринку інновацій [1]: запроваджено інтернет-банкінг, мобільний банкінг, NFC-технологій, активно застосовують чат-боти, формують банки без відділень, тощо. Метою даного дослідження є визначення рівня інноваційності вітчизняних банків і формування актуального переліку інновацій у фінансовій сфері України, пов’язаного із подоланням геополітичних, демографічних і соціальних викликів.

Розглянемо особливості сучасних банківських інновацій і їх додаткових можливостей.

Банківська інновація	Сутність	Додаткові можливості і перспективи
Безконтактні розрахунки	MasterCard, PayPass, VisapayWavе: розрахунок шляхом прикладання банківської пластикової картки до терміналу або банкомату. Більшість українських торговців застосовують технологію PayPass.	Економія часу як основного ресурсу життя людини
Ідентифікація за допомогою біометричних технології	у 2012 р. TheOgakiKyoritsuBank, Ltd (Японія) запроваджено банкомати з технологією сканування біометричних даних: відбитків, порівняння розташування очей користувача з його фотографією в паспорті. У 2015 р. компанія Alibaba сертифікувала пін-код картки за миттєвою фотографією власника. Виробництво карток із вбудованими біометричними даними, що виконують роль пін-коду (стартап Zwipe, Норвегія, спільно з системою MasterCard). У системі smart-sity Іньчуань (КНР) банківською карткою є обличчя клієнта - оплата в міському транспорті здійснюється автоматично при вході в транспорт.	Інструменти безпеки ідентифікації клієнта і рахунку. Віртуальні копії клієнта, дистанційна авторизація. Економія часу, доступність за наявних фізичних обмежень
Технологія блокчейн	База даних, яка не має єдиного центру управління: договір укладають без нотаріального засвідчення, придбання нерухомості без органу держреєстрації. Але такі трансакції є незворотніми і незмінними. GoldmanSachs, JP Morgan, CreditSuisse і Barclays – перші світові банки на цих технологіях.	Розподіл відповідальності за помилки між державою як системою впровадження принципів і власником рахунку як основним відповідачем
NFC-технології	бездротові платежі, які є модифікацією радіозв’язку на над коротких відстанях за допомогою смартфона (системи NFCVisa РayWave, MasterCardPayPass)	Наближення віртуальної особистості (персональний образ у вигляді запрограмованого смартфону) до фізичного образу користувача.
Система Інтернет банкінг	On-line платформи, цілісні фінансові екосистеми. Надають весь спектр банківських послуг через мобільний банк (Приват24). Надання кредитів через термінал та SMS-запит (Приват24). Надання консультацій клієнтам на сторонніх для банку платформах - WeChat, Facebook Messenger, GoogleHangouts, тощо	Виведення банківських операцій за межі застосування обмеженого трудового ресурсу банку. Автоматизація бізнес-процесів банківської діяльності.
Технологія віртуальних інтернет-банків	Відсутність фізичного втілення фінансової установи (AllyBank, DiscoverBank, First Internet Bank, MonoBank)	Екстериторіальність отримання і надання банківських послуг
Штучний інтелект	Зміна послідовності і працемісткості бізнес-процесів, зміна бізнес-моделі через виділення нових цінностей.	Зменшення витрат при збереженні якості
Екосистема банк-соціальні мережі	У 2015 р. платформа NIC KONNECT (банківська група NIC, Кенія) дозволила користувачам соціальних мереж та месенджерів використовувати банківські сервіси не виходячи з мережі. Програма Perceive (компанія Socure) ідентифікує клієнта мобільного банкінгу за співставленням миттєвої фотографії із фотографіями в мережах Facebook, Twitter и LinkedIn (банки Лондона).	Пряма ідентифікація пласких зображень і фізичного образу користувача.

На підставі виконаного аналізу можна сформувати рейтинг напрямів інноваційного розвитку банківської системи:

Першочергові напрями	Перспективні напрями
Усвідомлення банківського сектору як сервісного (безконтактні розрахунки)	Екстериторіальне розташування (віртуальні інтернет-банки)
Залучення сторонніх безоплатних ресурсів (інтернет-банкінг)	Екс-юридичне підпорядкування банків (блокчейн)
Відсутність фізичних дій клієнта при ідентифікації (біометричні технологій)	Віртуальна реальність у повсякденні (NFC-технології, екосистема банк-соціальна мережа)
Мінімізація ресурсних витрат (штучний інтелект

Проведений аналіз показав, що розвиток банківського сектору спрямований у напрямі перенесення унікальних характеристик людини у віртуальний всесвіт і формування багатовимірного сприйняття і мислення. Таким чином, банківська система може виступати як лідер цифровізації повсякденного життя.

Платіжна система MasterCard (безконтактні оплати) впроваджена у 69,6% українських банків. Також вітчизняні банки працюють в платіжних системах Apple Pay, Google Pay, Garmin Pay та Mi Pay (найбільш популярною є Google Pay – 55,07% банків України). За даними НБУ, з 2019 до 2020 року кількість безконтактних карток збільшилася удвічі і станом на 1.01.2020 р. безконтактні і токенізовані картки (додані в смартфони) становили 26,5% (11,1 млн штук) всіх активних платіжних карток. Інтернет-банкінг впроваджений тільки у 17,39% банків України, що обумовлене недостатністю нормативної бази, неготовністю банків вкладати активи у безпеку каналів передачі інформації. Але, наприклад, АТ «Універсал Банк» ще у 2017 р. застосував технологію віртуального інтернет-банкінгу і запустив додаток «monobank». Станом на 2023 р. віртуальних банків в Україні п’ять: Monobank, Sportbank, Obank, Izibank та Todobank (7,25% від загальної кількості банків).

Таким чином, банківська система України рухається у напрямі світових тенденцій, має представників активного впровадження кожного з актуальних напрямів розвитку і одночасно є прикладом гальмування такого розвитку через відсутність нормативної бази на рівні законів і підзаконних актів.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОРУПЦІЇ

Софія Баннікова — 2023-12-26

У багатьох словниках поняття корупції подається дослівним перекладом з латинської «corrumpere» – «псування, пошкодження, руйнування». [1] У законі України «Про корупцію» поняття подається наступним чином: “корупція - це використання особою, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання або прийняття неправомірної вигоди.” [2]

Мета проведення дослідження полягає у розгляді явища корупції та причин його виникнення.

Основними причинами виникнення корупції є:

Труднощі подолання спадку тоталітарного періоду. Громадяни, свідомість яких була, сформована в радянський період, сприймають державу як щось вороже, недружнє, тому шукають спосіб вирішення власних проблем поза державними інституціями.
Економічний занепад і політична нестабільність. Прикладом економічного занепаду та політичної нестабільності є криза, яка виникла в Україні 2014 року внаслідок революції гідності. ЇЇ наслідками були зміни уряду та обрання нового президента. В умовах нестабільності багато компаній часто відкладають розширення бізнесу та інвестиційні проєкти, що також призводить до зниження економічної активності та розвитку.
Нерозвиненість і недосконалість законодавства. Розширення тіньової економіки, що призводить до зменшення надходжень податків до бюджету. В наслідок цього, загострюються соціальні проблеми через невиконання бюджетних зобов'язань.
Неефективність інститутів влади. На даний момент військова сфера потребує найбільшого фінансування для забезпечення військових необхідним спорядженням, проте корупція унеможливлює цей процес, тому що бюджет виділений на це – “розкрадається”, що позначається на внутрішній і зовнішній цілісності України.
Слабкість громадянського суспільства, відрив суспільства від влади. Корумпованість у судовій системі спричинена недостатньою відкритістю та прозорістю у виборі суді, розгляді судових справ та прийнятті рішень призводить до безправ’я та нерівності серед громадян.
Неукоріненість демократичних політичних традицій. У нашій державі це проявляється шляхом покупки голосів під час виборів для впливу на їхній результат. [1]

Отже, судячи з цього переліку тверджень, можемо зробити висновок,, що корупція - є руйнівним чинником для економіки держави, тому що спричиняє втрату довіри громадськості, економічні втрати, соціальну нерівність та гальмування розвитку.

ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЗАСАДНИЧИХ ПРИНЦИПІВ ЯПОНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ В УКРАЇНІ

Марія Бугера — 2023-12-26

Однією з базових моделей побудови економічної системи та організації системних взаємодій всередині національної економічної системи є японська модель, що характеризується високим рівнем інноваційності, потужним техніко-технологічним базисом виробничої системи, представляючи собою перспективний напрямок досліджень у сфері імплементації ефективних управлінських практик у межах інших національних систем. Актуалізація даного дослідницького напрямку зумовлена обумовлена широким спектром викликів, які постають перед українською економікою як в контексті подолання наслідків військової агресії, так і організації послідовного процесу відбудови.

Ключовими засадничими принципами функціонування економічної моделі японського типу можна визначити наступні: (1) впливовість історико-географічних чинників на формування виробничо-технологічної бази економіки; (2) специфічний характер організації внутрішньо-соціальних взаємодій, високий рівень свідомості громадянського суспільства; (3) стійка система трьохсторонньої комунікації та економічної взаємодії між урядовими установами, підприємницькими утвореннями та громадськістю; (4) використання унікальних організаційно-управлінських та адміністративних практик на кожному ієрархічному рівні побудови економічної системи. Окреслені засадничі принципи потребують більш ґрунтовного розгляду у контексті можливостей їх якісної імплементації у межах національної економічної системи.

Перш за все, варто розглянути базові організаційні характеристики підприємницьких утворень, що функціонують у межах японської економіки, які можна систематизувати у дві укрупнені групи – традиційні (засновані на пайовій участі у формуванні статутного капіталу підприємницькими структурами), кейрецу (яп. 系列). Особливої уваги вимагає остання зі згаданих форм, що базується на розширеній концепції інтеграції бізнес-структур вертикального типу. Кейрецу передбачає налагодження економічних взаємодій між різнорівневими структурами у форматі «материнська-дочірня компанія». Зазвичай материнською компанією здійснюється передача окремих функцій або процесних етапів виробничого процесу з метою скорочення витратного навантаження (за рахунок нижчого рівня оплати праці). Дочірні підприємства можуть також застосовуватися у якості об’єктів венчурного інвестування з метою мінімізації ризиків. Водночас, центральною компанією акумулюється інвестиційний та інноваційний ресурс розвитку з метою забезпечення більш ефективного його розподілу та використання. Слід відзначити, що відповідним чином вертикально інтегровані компанії беруть участь у статутних фондах один одного, шляхом володіння незначною часткою акцій. Таким чином, система кейрецу забезпечує зосередження бізнес-структур навколо центральної компанії (зазвичай банківської установи), з метою оптимізації процесів комбінування та кооперації між субпідприємствами як на у внутрішньогалузевому, так і міжгалузевому розрізі. Імплементація описаної вище практики у межах національної економіки полягає у налагодженні взаємозв’язку між банківською установою та великим підприємством з подальшим залученням малих та середніх підприємств для делегування окремих виробничо-технічних функцій зі збереженням операційної незалежності кожного з учасників та спільною координацією й стратегуванням процесів інвестиційно-інноваційного розвитку.

Іншою відмінною ознакою функціонування економічної моделі японського типу є специфіка організації праці, яка з одного боку передбачає, так званий, «довічний найм», а з іншого визначає особливий характер залежності розміру матеріальної винагороди, динаміки кар’єрного зростання та віку працівників. Традиційно, в японській системі рух кадрів у межах галузей є мінімальний, що обумовлено тривалим періодом працевлаштування кадрів до досягнення ними пенсійного віку. Характерною особливістю системи є низький рівень стимулюючих матеріальних виплат, що парадоксально поєднується з високою вмотивованістю праці та внутрішньою лояльністю працівників за рахунок їх широкого залучення до процесів вдосконалення управлінських та виробничих процесів всередині компанії (без додаткової фінансової винагороди). Впровадження японського досвіду у рамках національної системи полягає у комбінованому підході, тобто перспективним є забезпечення широкої інтеграції кадрового ресурсу у процеси виробничо-адміністративних поліпшень, але з використанням справедливої системи матеріального заохочення такої ініціативної активності. Такий підхід дозволить з одного боку, мобілізувати додаткові ресурси зростання ефективності підприємницького утворення, а з іншого, сприятиме зростанню мотивованості та лояльності персоналу.

Японія використовує механізм спеціальних економічних зон як один із засобів поліпшення показників окремих регіонів і формування вигідного ділового клімату для підприємств з іноземним капіталом. Регулювання діяльності СЕЗ в Японії здійснюється на підставі цілого ряду законодавчих актів: «Про регулювання валютних операцій і зовнішньої торгівлі», «Про надзвичайні заходи по сприянню імпорту і залучення прямих іноземних інвестицій в Японію», «Про спеціальні зони, пов'язані зі структурними реформами» і ін. Серед територій з особливим статусом в Японії виділяють: національні стратегічні спеціальні зони; спеціальні зони міжнародного значення і особливі зони регіонального значення; інноваційні промислові кластери (технопарки). Ініціатором створення кластерів і технопарків в Японії виступає уряд. Адаптація й успішна імплементація даного практики японської моделі економіки в Україні передбачає здійснення ефективної кластеризації регіонального розвитку шляхом виділення спеціалізованих галузевих профілів регіонів (на основі об’єктивних просторово-економічних переваг) та їх групування з метою концентрації управлінського та фінансового ресурсу навколо найбільш перспективних напрямків галузевого розвитку окремих територій, що стосується як традиційних галузей (промисловість, торгівля, рекреація), так і розвитку сучасного четвертинного сектору.

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що застосування практичного досвіду організації японської моделі економічної системи відкриває широкі можливості до вдосконалення прийнятих у межах вітчизняної системи організаційно-управлінських засад функціонування підприємницьких утворень, вимагаючи комплексного підходу до інтеграції внутрішньогалузевих та міжгалузевих зв’язків, імплементації прогресивних практик кадрового управління, забезпечення ефективної регіональної кластеризації.

ВИКЛИКИ І МОЖЛИВОСТІ ВОЄННОЇ ЕКОНОМІКИ

Віта Водонос — 2023-12-26

Повномасштабне вторгнення вплинуло на всі сфери суспільного життя, особливо на економіку. Активні бойові дії не лише обмежили роботу окремих галузей промисловості, а й призупинили їх робочі процеси. Цей набір негативних наслідків може включати: скорочення ВВП, підвищення рівня інфляції, відсутність ефективних механізмів реалізації монетарної, фіскальної та грошово-кредитної політики, скорочення зайнятості тощо. [2, c 1].

У Міністерстві економіки України заявили, що 2022 рік стане найскладнішим для вітчизняної економіки. Дані свідчать, що рівень ВВП у березні 2022 року впав на рівні 47-50%. До того ж війна зумовила стрімке зростання інфляції, яка в червні перевищила ціль на 16,5 в. п.. Ріст інфляції мав дестимулюючий вплив не лише на економіку, а і на рівень споживання, а також купівельну спроможність громадян[2,c 4]. За оцінками НБУ, безробіття серед нинішньої робочої сили оцінюється в 35%, а реальний ВВП станом на 2023 рік становитиме лише 60% від рівня минулого року. Водночас дефіцит платіжного балансу за перші шість місяців цього року сягнув 8,1 млрд доларів США, а курс гривні знецінився на 35% у річному обчисленні [3]. Тому пріоритетним напрямком сучасної національної економічної політики є відновлення виробничого потенціалу економіки, створення можливостей зайнятості, зміцнення платіжного балансу та монетарної стабільності. Також варто згадати про процеси глобалізації, які мають найбільший вплив на українську економіку. Одним з позитивних наслідків глобалізації в Україні є наявність прямих іноземних інвестицій, зокрема під час повномасштабного вторгнення це проявилося у переорієнтації на нові ринки, пошуки нових та надійних союзників, торгівельних партнерів, а також зниження економічної залежності від росії. Проте, одночасно із можливостями глобалізація несе і певні загрози. Посилення глобальної інтеграції ринків капіталу створює загрозу для національної економічної політики. Це пов'язано з тим, що приплив іноземного капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій становить явну загрозу для національних економік, оскільки він зникає з країни так само швидко, як і з'являється [1].

Однак ці події принесли і певні можливості для України. Серед них, наприклад, мобілізація суспільних ресурсів. Це включає у себе добровільну участь українців у військових справах і звісно ж активну підтримку різних ініціатив для підтримки фронтових зон та постраждалих регіонів. Також слід згадати про розвиток оборонної промисловості. Умови військового конфлікту стають чудовим стимулом для її розвитку та створюють нові можливості для виробництва та наукових досліджень. Також повномасштабне вторгнення сприяє патріотичному підприємництву. Даний конфлікт підштовхує національне підприємництво, сприяючи розвитку малих та середніх підприємств, які спеціалізуються на виробництві товарів та послуг, необхідних як для відновлення країни так і для популяризації нашої культури. Серед можливостей можна додати ще зміцнення громадянського суспільства, залучення міжнародної підтримки та формування завдяки цьому тісних зв’язків, стимулювання внутрішнього споживання, розвиток технологій та інновацій тощо.

Економіка України зазнає значних змін в умовах глобалізаційних процесів та повномасштабного вторгнення. Однак завдяки чіткій економічній стратегії ці процеси можуть минути із мінімальними втратами. А державні зусилля щодо відновлення економіки після війни та міжнародна допомога відіграють важливу роль у відновленні економічної стабільності.

ПЕРЕРОБКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ЯК СПОСІБ ВИРІШЕННЯ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ НА РИНКУ УКРАЇНИ

Олександра Войтенко — 2023-12-26

Україна у сучасній економіці закріпила за собою статус одного з лідерів по експорту сільськогосподарської сировини. Проте даний факт не надає вагомих позитивних результатів економіці України, адже сировина має низький рівень доданої вартості. Ключем до вирішення даної проблеми може стати переробка сільськогосподарської продукції тим самим підвищення рівня доданої вартості продукції.

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України сукупний перетин кордону продукції в тонах з березня 2022 року і до 30 вересня 2023 становить 83 764 865 т. з яких лише 13 007 085 т. становила продукція переробки, а саме соняшникова та соєва олія і шроти [1]. Така тенденція негативно впливає на розвиток продовольчого ринку, адже підприємства продають свою сировину закордон, а потім імпортують вже кінцеву продукцію, яку виготовляють з їх сировини. Перекваліфікація аграрного сектору з сировинного характеру на переробний може надати безліч переваг, а саме:

‒ створення робочих місць. Розвиток переробної діяльності надасть змогу зменшити показник безробіття. Уряд України запустив грант на переробне підприємство. Дана грантова програма надає допомогу у створенні або розвитку існуючого переробного підприємства в сумі до 8 млн. грн. та зобов’язує створити нові робочі місця та повернути отримані кошти за рахунок податків [2].

‒ активна присутність української продукції на ринку країн Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки. Підтримка згаданих країн у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії на територію України закріпила тісні ділові відносини. Створення подальших професійних контактів з іноземними партнерами зможе створити міцну співпрацю з приводу налагодження поставок української продукції. Перероблені продукти часто мають довший термін зберігання та кращі транспортабельні характеристики, що дозволяє експортувати їх на більш віддалені ринки.

‒ зменшення частки імпортних товарів за рахунок заміни на вітчизняне виробництво. Не дивлячись на те, що кожний українець у даних умовах намагається обирати товари саме українського виробника, часто вибір падає саме на імпортну продукцію. Не рідко це пов’язане з низьким рівнем присутності вітчизняних товарів на полицях магазинів та великої кількості товарів вироблених іншими країнами;

‒ збільшення показника ВВП. Переробка сільськогосподарської продукції відіграє важливу роль у збільшенні валового внутрішнього продукту, оскільки цей процес сприяє створенню доданої вартості, розширенню ринків та покращенню продуктивності.

Таким чином, переробка сільськогосподарської продукції є важливим фактором у забезпеченні сталого економічного розвитку, збільшенні внутрішнього та зовнішнього попиту на продукцію, а також у підвищенні загальної продуктивності економіки України.

ФАКТОРИ СТРИМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ

Артем Гавронський — 2023-12-26

Сучасні період розвитку України та її територій відбувається під впливом воєнних дій внаслідок нападу російської федерації. Це безумовно впливає на стан соціально-економічного розвитку регіонів сьогодні, а також вимагає розроблення практичних рекомендацій для подальшого розвитку та повоєнного відновлення територій. Суспільний постіндустріальний розвиток, що акцентує увагу на знаннях, інтелекті, інноваціях, інформації, креативності доводить, що для досягнення стійкості подальшого соціально-економічного розвитку, забезпечення конкурентоспроможності територій, необхідним і важливим виступає саме інноваційний розвиток територій. Це та інше зумовлює своєчасність та актуальність виокремлення факторів, що стримують інноваційний розвиток територій, і у подальшому дасть можливість запропонувати організаційно-економічні важелі їх подолання.

До факторів, які на сьогодні стримують інноваційний розвиток територій в Україні слід віднести:

- низький рівень інноваційної культури внаслідок минулих соціокультурних норм та цінностей, що закарбувалися у свідомості населення територій та досі заважають процесам дифузії інновацій та їх сприйняття;

- недосконалість нормативно-правового поля у сфері інтелектуальної власності та інноваційних розробок, що стає гальмом для винахідників та інтелектуально-інноваційної діяльності в цілому;

- відсутність ефективних діючих ланок як на державному так і на регіональному рівнях, які б сприяли тісній співпраці між освітою, наукою та бізнесом;

- нерозвиненість інноваційної інфраструктури, що призводить до гальмування ланцюгів інноваційних процесів;

- дефіцит інвестиційних ресурсів, нерозвиненість багатовекторності джерел фінансування, недостатність інвестицій у інноваційні проекти, незакінченість фінансування державних програм та проектів щодо інноваційного розвитку;

- недооцінка значення інтелектуального капіталу територій, відсутність довгострокових стратегій щодо нарощування інтелектуального потенціалу регіонів;

- корупційна складова в органах державної, регіональної та місцевої влади, що виступає гальмуючим фактором як для інноваційно-інвестиційної діяльності так і для розвитку економіки в цілому;

- низький рівень інноваційно-активних підприємств, кількість яких з кожним роком зменшується по відношенню до загальної кількості підприємств;

- незадовільний рівень розвитку податкового стимулювання інноваційних підприємств та установ, відсутність стимулюючих податкових пільг інноваційної діяльності;

- відсутність державних гарантій та високий рівень ризику залучення інвестицій в сферу інноваційних розробок.

Отже, окреслені фактори стримування інноваційного розвитку вимагають розроблення організаційно-економічних заходів щодо їх нівелювання, що сприятиме активізації інноваційного розвитку територій та економіки країни. Інноваційне спрямування розвитку територій вимагає не тільки залучення інвестиційних ресурсів, модернізації нормативно-правових аспектів інноваційної діяльності, а й подолання корупції, зміни менталітету та підвищення інноваційної культури населення регіонів.

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Алла Гречко — 2023-12-26

В результаті повномасштабного вторгнення росії та територію України активні бойові велися по всій довжині спільного кордону та частково на кордоні з білорусією, тобто фактично всі кліматичні зони України зазнали негативних екологічних наслідків від військових дій.

Спираючись на дані оприлюднені Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, звіти міжнародних організацій, що містять інформацію про стан довкілля та природних ресурсів, а також загрози та небезпеки для екології, що виникають під впливом ряду факторів, зокрема війни в Україні, можна лише приблизно оцінити її негативні наслідки для довкілля. Так, за даними Міндовкілля та міжнародних експертів на кінець 2022 року, унаслідок розв’язаної росією війни зафіксовано щонайменше 33 млн тонн викидів СО2 [1]. З них [1]: від пересування внутрішньо переміщених осіб – близько 1 млн тонн СО2 екв; від бойових дій – близько 8,9 млн тонн СО2 екв; від пожеж – понад 23,4 млн тонн СО2 екв. Значна кількість викидів парникових газів припадає на виробництво боєприпасів та відповідної сировини, а додаткові викиди виникають на етапі їх використання. За приблизними підрахунками, станом на лютий 2023 року, загальні викиди від використання боєприпасів становлять приблизно 1,6 млн тонн CO2 екв [2]. Під час вибуху снарядів, утворюються вирви глибиною до 0,5-5 метрів, через це частково або повністю знищується рослинний покрив, а суміш хімічних речовин на роки осідає в ґрунтах, роблячи їх не придатними для використанні в сільському господарстві. Будівництво польових укріплень, так само супроводжується викидом парникових газів, пов’язаних з виробництвом і доставкою матеріалів (наприклад, деревини, цементу, бетону тощо). У результаті детонації ракет й артилерійських снарядів виникають пожежі на об’єктах цивільної та військової інфраструктури, через які в повітря потрапляють небезпечні продукти горіння – переважно оксид азоту, важкі метали і газові сполуки. Таким чином, через війну площа пожеж зросла з 35,6 тис. га до 495,1 тис. га. Це більше ніж середньорічна площа всіх пожеж в усьому ЄС у період з 2006-2021 років на 460 тис. га [3]. Масові ракетні та артилерійські обстріли паливно-енергетичного комплексу, а саме – нафтосховищ та нафтопереробних підприємства призводять до масових пожеж та витоків нафти, затоплення вугільних шахт на території Донецької та Луганської областей, спричиняє забруднення водойм у прилеглих місцевостях, що робить ці території не придатними для життя на багато років, вода стає отруйною для всього живого. Активні бойові дії супроводжуються значними людськими жертвами, масові захоронення або залишки людського тіла здатні в процесі розкладання виділяти отруйні речовини та являтися збудниками небезпечних інфекційних захворювань. Крім того, в процесі війни масово гинуть тварини. Залишки потрапляють у повітря, частково – всмоктуються у землю, а для їх повного розкладу (залежно від умов) знадобляться роки.

Таким чином, навіть не маючи змоги на даний момент в повній мірі оцінити всі наслідки війни в Україні для екології, оскільки війна триває, значна площа територій знаходяться під окупацією або ж доступ до них обмежений через активні бойові дії, вже зараз є очевидним, що вони є катастрофічними і не лише для України, а і для всього світу.

THE IMPACT OF THE WAR IN UKRAINE ON CLIMATE CHANGE IN THE EU

Alla Hrechko — 2023-12-26

Russia's aggression in Ukraine has a significant impact on the environment and climate change not only for our country, but also for EU countries, especially those that share a common border with Ukraine. This impact cannot be fully assessed today, as the war continues, the volume of pollutant emissions into the atmosphere, soil, and water resources is growing and accumulating, and the volume of waste from destroyed military and civilian infrastructure is increasing. It is also not possible to fully assess the extent of the damage caused in the temporarily occupied territories.

Confirmation that the impact of Russia's war against Ukraine on climate change is not limited to the territory of our country is provided by UN data, which indicates that a war on the territory of Ukraine could disrupt the achievement of slowdown climate change goals. First of all, the possibility of limiting the temperature increase to 1.5°C by 2100 is at risk. Greenhouse gases formed on the territory of Ukraine will affect global warming. In addition, the military industry is growing, not only in Ukraine but also in the EU, which is very energy-intensive and additionally emits greenhouse gases. A significant amount of greenhouse gas emissions comes from the production of ammunition, the volume of which has increased significantly since the beginning of Russia's full-scale invasion of Ukraine. There are already reports showing that the production of military equipment is growing, and industrial enterprises are reorienting to military production [1]. Emissions from these types of production will have significant climate effects, as they can affect the whole regions in the period from several months to several years. Damage to the «Nord Stream» gas pipelines lead a climate catastrophe. In particular, gas leaks created a 700-meter-long pool of boiling water in the Baltic Sea. German experts estimate that the emissions resulted in about 300 thousand metric tons of methane was entering to the atmosphere, one of the most powerful greenhouse gases. According to the German Federal Environment Agency, this amount of gas will have approximately the same impact on the climate over 20 years as the annual emissions of more than 5 million cars in the United States [3]. During the first 20 years of being in the atmosphere, methane has 84 times more heat capacity than carbon dioxide. When assessing the impact of methane emissions on the climate, scientists typically convert methane to CO2 equivalents using either a 20-year global warming potential coefficient or multiplying the potential impact of emissions by the increase in global warming over 100 years. Germany, using a 100-year conversion coefficient, announced that leaks from «Nord Stream» were approximately equivalent to 1% of the country's total annual emissions. According to the Danish Energy Agency, methane emissions will account for approximately 32% of the country's annual greenhouse gas emissions [3].

It is also necessary to pay attention to the energy sector and the impact of military operations on the territory of Ukraine. The total consumption of natural gas in the European Union has decreased significantly — by 55 billion m3 (or 13%) in 2022 compared to 2021. In the buildings sector, which experienced a 28 billion m3 decline in consumption, 18 billion m3 were due to mild weather, a factor that is certainly not related to the war. The other 10 billion м3 were reduced by a combination of energy efficiency measures and behavioral changes, such as lowering the room temperature or taking a shower faster [4]. In the industrial sector, the rise in gas prices caused a reduction in production (12.5 billion m3 ) and led to the implementation of energy efficiency measures (5 billion m3 ), which is fully related to the impact of the war. Some industries have managed to switch to other fuels, replacing 7.5 billion m3 of gas, mostly with oil products [4]. Since oil products are more carbon-intensive, this change has led to an increase in greenhouse gas emissions. In view of the reduction in gas consumption and the increase in emissions from oil products, the reduction in emissions caused by the war can be estimated at about 40 million tons of CO2 [5]. The gas crisis forced European countries to look for alternative suppliers. Gas producers connected to the European pipeline network (e.g., Norway, Algeria) could not replace all Russian gas, so the only way was to increase imports of liquefied natural gas. In 2022, Europe imported an additional 55 million м3 of liquefied natural gas, which is 70% more than in 2021 [9]. The increase in demand for liquefied natural gas has led to an increase in emissions at the production and transportation stages, which is estimated to be about 20 million tons of CO2 [5].

Another important factor in the impact of the war in Ukraine on EU countries is the significant number of refugees. The number of refugees who have left their homes at some point is 13.5 million, or about 30% of the total population of Ukraine [5]. Of these, as of April 2022, 8.172 million people were registered in the EU [5]. A few months after the war began, many refugees decided to return to their homes, but there is no clear data on how many refugees are abroad and how many have returned, but a rough estimate can be made by dividing the total number of registered refugees in the EU by the total number of refugees currently covered by national protection programs. The percentage is approximately 60%, i.e. 40% of refugees returned to Ukraine [5]. Therefore, the outflow of refugees to the EU has led to an increase in greenhouse gas emissions, as the main vehicles used by these refugees are private cars and buses. In addition, it is worth noting that the outflow of people from Ukraine due to the war has led to an increase in the volume of solid waste in the EU. In turn, their utilization or recycling requires an increase in financing. Due to the closure of Ukraine's airspace to commercial flights and the air traffic barriers against Russia imposed by Western countries, important east-west air routes between Europe and Asia were blocked for many Western companies, making almost 18 million km2 unavailable for flights [5]. Carriers were forced to take detours on routes to East and Southeast Asia, so flight times increased, as did additional fuel costs and greenhouse gas emissions. As a result, air traffic was redistributed, and a significant number of flights from Russia to Europe were taken over by such countries as Armenia, Turkey, and Serbia. However, the changes caused by Russia's war in Ukraine had only a minor impact on the total emissions in the Eurocontrol zone. At the same time, between 2021 and 2022, due to the resumption of flights after the pandemic, they increased by 62 million tons of CO2 (56.9%) [5].

Therefore, the impact of the war in Ukraine on the EU countries is indisputable. This research has analyzed only some aspects of this impact. And the estimates given in the various sources witch have been researched are approximate, since the war is ongoing and it will be possible to fully assess all its consequences for Ukraine and Europe, both those with a short-term effect and long-term impact, only after the complete cessation of hostilities and the resumption of full control of the Armed Forces of Ukraine over the whole occupied territory.

RECOVERY DIRECTIONS OF ECONOMIC POTENTIAL OF DOMESTIC ENTERPRISES IN CURRENT CONDITIONS

Bogdan Dergaliuk — 2023-12-26

Recovery of the economic potential of enterprises embraces its creation, distribution and implementation. Quality of the mentioned processes creates the conditions for recovery at higher levels of the economy. Under conditions of the military aggression and full-scale invasion of russia into territory of Ukraine, domestic enterprises as well as, respectively the state economy suffered significant losses in economic potential. According to [1] irreversible losses of industrial potential have already amounted to 30%. In the context of enterprises by type of economic activity, there is a complete shutdown/suspension of large machine-building, agrarian, chemical industry and metallurgical entities. Significant losses were incurred in the energy sector and production infrastructure in general. Light industry, trade, and service companies turned out to be the most adaptive. In terms of economic potential, significant losses were recorded in the human resources, financial and investment, technical and technological, production and sales, and resource components. This is also evidenced by the data from enterprise surveys [2-4]. Nevertheless, the steps taken at all levels of the national economy since the beginning of the full-scale war, we see a decrease in negative expectations and an increase in positive scenarios for the restoration of the economic potential of business. 58% of businesses forecast growth in 2024, 29% expect unchanged development, and only 13% have negative expectations; 26% of businesses plan to implement investment projects, 65% - social initiatives; 87% plan to increase wages, 40% - increase staff [3]. The expectations of international partners, including the EBRD, remain mostly pessimistic, due to a number of uncertainties, low security, and the current military situation [5].

A complex of the interdependent actions of all economy levels’ subjects is in the basis of the enterprises’ economic potential recovery. At the enterprise level this includes, in particular, short- and medium-term strategizing of the entrepreneurial fundraising usage, emphasis on mental recovery and support of the personnel, usage of flexible forms of work process, data-based management, usage of the project-oriented tools at anti-crisis management. At the state level: support of relocation programs and export orientation, business deregulation, property rights protection, informational and financial support of small and medium-sized enterprises, intensification of public-private partnership and participation of business associations in the development of socio-economic development projects, balancing of the labor market, activization of effective demand. At the United Territorial Community level: activization of the business environment, support of relocation programs (according to the business requests), search of the donation support programs of small and medium-sized enterprises, usage of the wide range of informational and consultancy, HR and intellectual support, minimization of tax burden, rental etc.

ХАРАКТЕРИСТИКА КРИЗОВОГО СТАНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГЕННЯ

Вікторія Дуйко — 2023-12-26

Вплив війни на економіку приголомшливий. Під час воєнних дій на території держави страждають як логістична сфера, проблема з перевезенням та постачанням . Україна зіштовхнеться з черговою кризою, яка буде в рази масштабніша за кризу 2014 року. Важливо знати, які проблеми спіткають українців в економічному плані, щоб при відбудові максимально ефективно закрити ці аспекти.

На економічну кризу впливають як ендогенні ,так і екзогенні чинники. Одним з ендогенних факторів є рівень доходів населення. За даними 2022 року рівень доходів громадян скоротився аж на 16%. [2] Падіння доходів було спричинене виплатами зарплат військовим. НБУ прогнозує збільшення номінальної заробітної плати у громадян впродовж 3 років. Економіка поступово пристосується до суттєво важливих військових витрат. Хоча військові витрати ніяк позитивно не впливають на рівень економіки, проте ці витрати є основою для успішного майбутнього та стійкої економіки.

За прогнозами МВФ слід очікувати зниження економічного росту в Україні на 35%.[1] В цей же момент реальний ВВП у 2014 році знизився на 5 %. З цього можна зрозуміти, що масштаби кризи набагато критичніші за попередні роки. Реальний ВВП дозволяє дізнатися про зниження рівня економіки. Невизначеність у державі призвела до збільшення попиту на іноземну валюту. Очевидно, що це принесе негативний вплив на економіку держави.

Також слід зазначити, що інвестори утримаються від вкладання грошей у державу з нестабільною ситуацією. Війна також впливає на інфляцію. Ціни швидко зростають через проблеми у постачанні, зруйновані логістичні шляхи, зруйновані склади та окуповані території. За прогнозами національного банку у поточному році інфляція спиниться на 18,07%.[2] Інфляція буде сповільнюватись через жорсткі монетарні умови, поліпшення умов ведення бізнесу. За майже два роки повномасштабної війни Україна змогла адаптуватися до воєнних умов, міжнародні організації прогнозують зріст макроекономічних показників. За прогнозами нацбанку очікується збільшення економіки майже на 5%.Пристосування компаній у сфері бізнесу до війни, дає свої плоди.

Рівень безробіття також зріс, але не суттєво. Якщо порівнювати 2021 рік з 2022 роком, то можна зазначити що цей показник збільшився лише на 2,2%.[3] На зайнятість населення війна в цілому не вплинула.

Підсумовуючи вище сказану інформацію, війна безперечно негативно впливає на економіку держави. Проте, Україна має великий потенціал та робочу силу. Згодом показники, які зазнали зниження, будуть поступово рости. Передбачення НБУ щодо ВВП та інших важливих показників є позитивними.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЧЕРЕЗ ВІЙСЬКОВИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Олексій Зробок — 2023-12-26

Висвітлення сучасних проблем енергетичного сектору економіки України та пошук шляхів їх вирішення особливо набули актуальності в умовах невизначеності, спричиненої повномасштабною війною рф проти України, яка почалася 24 лютого 2022 р. З перших місяців повномасштабної війни зс рф завдають повітряних ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Ці удари значно інтенсифікувалися восени 2022 р., коли російські війська накопичили велику кількість крилатих та балістичних ракет, а також почали масово отримувати від Ірану поставки партій дронів-камікадзе Shahed-136. Також частими є випадки ураження об’єктів енергетичної інфраструктури ворожою артилерією, РСЗВ та КАБ.

Внаслідок масованих ворожих повітряних ударів зазначеними вище різними типами озброєння за період з 10 по 12 жовтня 2022 р. частка українських електростанцій, яким було завдано руйнувань та серйозних пошкоджень, сягнула 30%. До 18 жовтня частка зруйнованих та пошкоджених об’єктів енергетичної інфраструктури вже була на рівні 40%. За період з жовтня 2022 р. по лютий 2023 р., коли російські повітряні терористичні атаки по енергетиці Україні були найбільш масштабними, частка пошкодженої та зруйнованої енергетичної інфраструктури зросла до 50%, тобто на 25% (10 в.п.) [1-2]. Сумарні прямі збитки, нанесені енергетичній інфраструктурі України, за попередніми оцінками, представленими в останньому звіті Київської школи економіки за березень 2023 р., за перший рік війни станом на 24 лютого 2023 р. становили 8,1 млрд дол. США [3].

Розглянемо детальніше наслідки ворожих ракетно-авіаційних атак та атак БПЛА за галузями енергетичного сектору економіки України.

Через масовані ворожі повітряні атаки у жовтні-листопаді 2022 р. майже не залишилося цілих ТЕС та ТЕЦ. Серйозних пошкоджень та руйнувань заподіяно не тільки ТЕС та ТЕЦ, а також і котельням: якщо станом на 7 червня 2022 р. було пошкоджено 200 котельням, то станом на 26 вересня 2022 р. зашкодено вже 335, тобто за 3,5 місяці темп приросту склав 67,5%. Також повітряних ударів з боку рф систематично зазнають ЛЕП [2].
Після шостої масованої ракетної атаки зс рф по енергетичній інфраструктурі 15 листопада 2022 р. майже не залишилося неушкоджених ГЕС. До вже зазначеного обсягу прямих збитків у 8,1 млрд дол. США ще слід додати прямі збитки від підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 р., які, за оцінками експертів, становлять не менше $638 млн [4].
За 1-ий рік повномасштабної війни частка відновлюваної енергетики в енергобалансі скоротилася вдвічі порівняно з 13% у 2021 р. Таке скорочення відбулося у зв’язку з виведенням з ладу через обстріли та втрату через окупацію (у першу чергу Півдня України) біля 50% СЕС та більшої частини (близько 90%) ВЕС [2].
Атомна енергетика. Починаючи з 3 березня 2022 р., під тимчасовою окупацією російськими військами перебуває Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) – найбільша АЕС у Європі, шість блоків якої до повномасштабної війни генерували близько ½ електроенергії з атомних джерел енергії та понад ⅕ усієї електроенергії в Україні. Тимчасова окупація ЗАЕС завдає значних збитків енергетичному сектору, бізнесу та економіці України в цілому. Так, станом на перші числа листопада 2022 р., за 8 місяців окупації, збитки, заподіяні ЗАЄС внаслідок російської збройної агресії проти України, становили понад 28 млрд грн. Ще два місяці потому, станом на початок січня 2023 р., сумарні збитки вже сягнули 40 млрд грн [3].
Нафтогазовий сектор та вугледобувна промисловість. У вже згаданому звіті Київської школи економіки [3] за перший рік втрати нафтогазового сектору енергетики внаслідок війни оцінюються в $1,19 млрд, а вугледобувної промисловості – в $0,41 млрд. Повітряні атаки націлені, в першу чергу, на нафтобази та нафтопереробні заводи. Також окупантами цілеспрямовано знищується вугледобувна промисловість Луганської та Донецької областей.

Вказані наслідки терористичних атак рф по об’єктах енергетики призвели до описаних нижче проблем енергетичного сектору України та необхідності пошуку шляхів їх вирішення.

Невизначеність факторів впливу зовнішнього середовища на стан та стійкість вітчизняного енергетичного сектору: невизначеність термінів закінчення повномасштабної війни та військового стану, рівня її інтенсивності, можливої ескалації, масштабів повітряних атак та ефективності систем ППО, виникнення нових «блекаутів», їх масштабу та тривалості. Як наслідок – невизначеність прийняття рішень та їх наслідків як на мікро-, так і на макрорівні стосовно стратегії розвитку та відновлення енергетичного сектору. Звідси – посилення мінливості та турбулентності енергетичного сектору як відкритої економічної системи.
Значні загрози енергетичній безпеці як складовій економічної безпеки. Для її забезпечення в умовах воєнного стану потрібно розробити концептуальні засади, які повинні базуватися на синергії органів державної влади та енергетичних підприємств, а також домогосподарств. Ключова роль у цій концепції, запропонованій дослідниками [5], належить саме державі як регулятору та генератору нових можливостей щодо підвищення стабільності та стійкості й, відповідно, подолання невизначеності суб’єктів господарювання.

Виходячи з реалій воєнного стану та умов невизначеності, цю концепцію варто удосконалити для вирішення проблем 1 та 2, трансформувавши її відповідно до парадигми неокласичного синтезу як міксу економічних ідей некейнсіанської та неокласичних шкіл. Оскільки Україна, попри воєнний стан, залишилась з відкритою економікою та курсом на євроінтеграцію, зокрема й енергетичного сектору, важливою складовою подолання умов невизначеності його функціонування є: децентралізація енергетичної системи, створення стимулів на мікрорівні до продукування інновацій суб’єктами енергетичного сектору, заохочення їх до ризику для зменшення державного втручання у вітчизняний енергоринок.

У листопаді 2022 р. – квітні 2023 р. Україна припинила експорт електроенергії через значний дефіцит її генерації, що став наслідком описаних вище повітряних атак. Це призвело до завдання сотень млн доларів збитків вітчизняній енергетиці. Для запобігання повторення ситуації дефіциту електрогенерації варто, по-перше, посилити ППО західними комплексами (Patriot, IRIS-T, SAMP/T, Nasams, Crotale, Gepard тощо). Важливу роль у захисті неба мають відіграти обіцяні весною 2024 р. літаки F-16. Саму енергетичну систему слід зробити більш розгалуженою, з більшою кількістю мобільних біоелектростанцій та модульних атомних станцій, для можливості їх заховання у безпечне місце на час повітряної тривоги.

Отже, внаслідок повномасштабної війни та систематичних ворожих атак вітчизняний енергетичний сектор стикається з катастрофічними наслідками, включаючи значні руйнування та збитки, заподіяні енергетичній інфраструктурі. Невизначеність умов зовнішнього середовища веде до важливості прийняття швидких та інноваційних рішень для забезпечення енергетичної безпеки та відновлення функціонування енергетичного сектору.

CURRENT PROBLEMS OF THE DEVELOPMENT OF REGIONAL ECONOMIC POLICY IN CONDITIONS OF MARTIAL LAW

Serhii Kyrychenko — 2023-12-26

The organization of stable functioning and development of regional economic entities is a primary prerequisite for ensuring the synergy of the interconnection of all national economy subjects and achieving its intensive development. In the conditions of martial law, existing and fundamentally new problems and challenges arise in the formation of state regional policy. Summarizing the results of the conducted research, we can single out the following:

Catastrophic reduction of the national industrial and technical potential caused by the destruction of the production base of the temporarily occupied regions, its infrastructural support, disruption of supply chains and goods sales, etc.
Conjunctural imbalance of the national labour market, because of the active migratory movements, caused by the internal movement of people from the occupied territories.

This problem is the cause of deep spatial disparities, for example, the Western macroregion sheltered 2.586 million people (39.8% of all internally displaced persons) during 2022-2023. In general, the quantitative indicators of the internal migratory movements are estimated at approximately 6.5 million people, and the external one – 3.8 million people [1, p. 8].

Reduction of key macroeconomic security indicators of the national economy, because of the significant number of business entities shutdown, decline in production, and acceleration of inflationary processes.

Recent studies [2, p. 7] testify that one of the most threatening risks remains the risk of further reduction of business activity and deterioration of business conditions by regional economic subjects of the frontline and temporarily occupied regions.

Destructive structural shifts of the regional economy in the direction of deepening existing spatial asymmetries, which is only becoming more complicated by the actualization of social development issues and the scarcity of budget revenues and their regional distribution.
Weakness of the national planning system for the strategic development of regional economic entities, which manifests itself in the lack of consistency, coherence, priority, and specificity of the relevant program documents.
Underdevelopment of the cooperation system between regional authorities and the business sector in terms of developing common goals and agreeing on the potential of the region's objective capacity to implement them.

Therefore, it can be stated that the current problems of regional economic policy formation require complex measures to overcome the consequences of full-scale aggression and create consistent solutions for the existing problems of regional development.

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ В ВОЄННИХ УМОВАХ

Сергій Кириченко — 2023-12-26

Розвиток соціальної інфраструктури регіонів, – складний, суперечливий, динамічний процес постійних змін за певний період часу під впливом дії різних факторів, що змінює стан взаємозв’язків, спільної взаємодії та функціонування її підсистем та системи в цілому, який призводить до отримання синергетичного ефекту та забезпечує поліпшення якості надання соціальних послуг й доступність базисних життєвих благ для населення регіонів, сприяє підвищенню рівня та якості життя, забезпечує гарантії соціальної безпеки та політичної стабільності тощо.

Тривалий період дії військового стану та активних бойових дій обумовив появу широкого спектру соціально-економічних наслідків деструктивного характеру, що у розрізі довгострокового горизонту планування потенційно можуть спричинити руйнацію вітчизняної системи соціальної інфраструктури та забезпечення. Підтвердженням даної тези є приблизні значення оцінки збитків заподіяних національній економіці, зокрема й об’єктам соціальної інфраструктури, а саме у сфері освіти було зруйновано близько 3,4 тис. закладів, що у вартісному вимірі становить 9,7 млрд дол., не менш складна ситуація у охороні здоров’я та соціальній сфері, які зазнали орієнтовних збитків на рівні 2,8 млрд дол. та 0,2 млрд дол [1].

У таких умовах розвиток соціальної інфраструктури є одним із пріоритетних завдань для української влади. Це завдання є складним і вимагає значних ресурсів.

Основними викликами розвитку соціальної інфраструктури в воєнних умовах є:

¾ руйнування об'єктів соціальної інфраструктури, спричинене наслідками активних бойових дій, що призвело до істотного обмеження населення до послуг соціального характеру та реалізацією державою базових соціально-орієнтованих функцій;

¾ зростання навантаження на державну систему соціального забезпечення за рахунок експоненційного зростання кількості осіб, що потребують державної допомоги в результаті релокації з окупованих територій, руйнування житла та втрати майна, отримання інвалідності внаслідок бойових дій;

¾ ресурсна обмеженість залучення видаткового ресурсу бюджету на потреби розвитку соціальної інфраструктури унаслідок її репріоритезації у напрямку витрат оборонного характеру, що знижує спроможності як центрального, так і місцевого владного апарату до покращення та/або відновлення елементів соціальної інфраструктури;

¾ проблема інтелектуальної релокації та поглиблення демографічної диспропорційності статево-вікової та кваліфікаційної структури населення, що закономірно розбалансовує процеси розвитку внутрішнього ринку праці, спричиняючи дефіцит у залученні кадрового ресурсу бізнесом та державними установами;

¾ складність забезпечення оптимального розподілу бюджетного ресурсу на регіональному рівні, унаслідок кардинальної зміни структури потреб забезпечення функціонування об’єктів соціальної інфраструктури різними регіонами (поява регіонів прийому переміщених осіб, тимчасового розміщення (хабів), регіонів частина яких є тимчасово окупованою);

¾ невідповідність рівня соціальних видатків показникам поточного економічного відтворення, що у перспективі сприятиме прискоренню інфляційних процесів і поглибленні кризи соціального забезпечення;

¾ корупціогенний характер вітчизняної системи державного управління, унаслідок якого виникають ситуації несправедливого розподілу соціальної допомоги та видатків відновлення;

¾ кризовий стан національної системи державної служби, спричиненої низьким рівнем заробітних плат службовців та надмірним рівнем робочої навантаженості за умов високої відповідальності та загальної дефіцитності кадрів;

¾ обмеженість у наданні послуг соціального характеру за потреби балансування повноти, якості послуги, безпеки виконавців та користувачів послуги, можливостей використання дистанційних засобів.

Таким чином, широке коло викликів та проблем у забезпеченні ефективного функціонування соціальної інфраструктури потребує вироблення спеціалізованих напрямків їх вирішення, що мають включати в себе наступні заходи:

¾ розробка спеціалізованих програм відновлення фізично знищених або пошкоджених елементів соціальної інфраструктури з чіткою пріоритетністю відбудови від критично важливих об’єктів (освітні заклади, лікарні) до вторинних (адміністративні будівлі);

¾ адаптація вітчизняного інфраструктурного забезпечення надання соціальних послуг актуальним потребам населення, пов’язаних з появою нових категорій осіб, що потребують соціального захисту та розширення існуючих програм їх якісного доповнення;

¾ реалізація процесів інфраструктурної відбудови на засадах модернізації існуючої системи згідно принципів інноваційності, гнучкості та інклюзії (доступності соціальних послуг максимально широкому колу громадян незалежно від їх фізичних або ментальних особливостей);

¾ цифровізація процедурного та адміністративного функціоналу роботи елементів соціальної інфраструктури, покликане на забезпечення безпеки, зручності, опціональності для користувачів соціальних послуг, пришвидшення процесів їх надання та зниження потреби у кадровому забезпеченні;

¾ забезпечення підтримки та подальшого розвитку волонтерського руху, його введення у вітчизняне нормативне поле з метою спрощення бюрократизованих перепон процедур у реалізації волонтерської діяльності;

¾ активізація залучення партнерського фінансування програм відновлення та/або розвитку соціальної інфраструктури, запозичення ефективних практик подолання актуальних проблем розвитку та відбудови.

Таким чином, підсумовуючи результати проведеного дослідження можна стверджувати, що проблематика розвитку соціальної інфраструктури в умовах війни характеризується численною кількістю викликів та проблем спричиненими прямими та опосередкованими наслідками бойових дій, вимагаючи комплексного підходу до їх вирішення шляхом побудови спеціалізованих програм відбудови та розвитку на основі інноваційності, цифровізації, інклюзії та модернізації із залученням партнерських зв’язків у процесі фінансування та реалізації процесів відбудови.

НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Ольга Кожемяченко — 2023-12-26

Штучний інтелект (ШІ) є невід’ємною частиною сучасного життя. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю осмислення горизонтів впровадження ШІ для збереження гармонії відносин «людина-машина».

Метою дослідження є систематизація напрямів використання ШІ.

Починаючи з 1950-х років, від винаходів Герберта Саймона, було зафіксовано декілька бумів та рецесій у розвитку ШІ. «Розумні» будинки, людиноподібні роботи, чат-боти та каси самообслуговування є невід’ємною частиною нашого життя. У 2022-2023 роках набули популярності нові сервіси, що надали можливість всім охочим перевірити вміння роботів до людського мислення, наприклад ChatGPT.

Станом на 2023 рік 37% всіх компаній світу використовують штучний інтелект на робочих місцях і вважають, що подальше впровадження цих технологій принесе їм колосальний успіх [1]. Прогнозують, що до 2030 року ШІ зробить внесок у світову економіку у розмірі 15,7 трильйонів доларів [1]. Цей розвиток “призведе до ліквідації 85 мільйонів робочих місць та створення 97 мільйонів нових до 2025 року”[1].

Різні галузі економіки мають свої перспективи використання ШІ. Можна виділити такі перспективні напрями використання ШІ.

Оброблення великого масиву однотипної інформації. Більше 60% світової економіки припадає на сферу послуг, яка відрізняється своєю адаптивністю та швидкістю впровадження нових технологій [6]. Тому здобутки в сфері ШІ активно використовуються у цій сфері. Системи штучного інтелекту вміють аналізувати великі обсяги інформації про споживачів, їхні замовлення та реакцію на зміну ринкових умов, що дозволяє максимально персоніфікувати наступні рекомендації товарів/послуг та підвищити обсяги продажів.
Ідентифікація клієнта, формування персонального профілю. Технологія розпізнавання людського голосу з голосового помічника в телефоні перетворилась у багатомільярдний ринок розумних колонок. У 2019 році обсяг цього ринку складав 11,9 млрд. доларів, з використанням більше ніж 3 мільярдів голосових помічників [5]. Вони здатні обробляти людську мову та миттєво надавати відповіді на поставленні питання чи виконувати завдання/вказівки користувачів (здійснювати покупки, замовляти їжу та доставку, планувати мандрівки та купувати квитки).
Виконання рутинної, алгоритмізованої роботи, роботи в шкідливих умовах. Великі автомобільні концерни та корпорації по виробництву споживчих товарів (Procter & Gamble) використовують на своїх виробництвах колаборативних роботів, що на відміну від звичайних можуть працювати поруч з людьми та навчатися виконувати нові завдання. Такі роботи не потребують окремих приміщень чи захисних кліток, оскільки вони запрограмовані на взаємодію з людьми та мають комп'ютерний зір, їх ще називають додатковою парою рук.
Моніторинг виробничої діяльності. Системи ШІ можуть не лише виконувати виробничі операції, а й аналізувати великий обсяг даних, виявляти та прогнозувати проблеми під час виробництва, будувати ланцюги поставок, підвищувати безпеку виробництва, ощадити ресурси, працювати цілодобово. Використання цих систем допомагає контролювати стан обладнання, передбачати коли виникне потреба в технічному обслуговуванні та які деталі знадобляться - це дає змогу зменшити простої виробництва. На небезпечних виробництвах ці системи збирають та аналізують відеозаписи з камер, що допомагає попередити травмування працівників. Наприклад, компанія Метінвест використовує систему контролю перебування робітників у небезпечних зонах виробництва.

Деякі виробництва використовують системи ШІ, які контролюють запаси та автоматично роблять замовлення у разі досягнення граничних меж. Вони можуть керувати процесами поставок, відслідковувати постачальників та планувати логістику матеріалів.

Обстеження великих сільськогосподарських ділянок. На сьогодні у США існує 200 сільськогосподарських стартапів з використання штучного інтелекту [8]. Реалізація цих стартапів дозволить збільшити урожайність рослин, зменшити шкідливий вплив на природу завдяки більш раціональному використанню природних ресурсів, захистити екосистеми та збільшити стійкість галузі. Насьогодні деякі агропідприємства вже використовують самокеровані трактори, комбайни, обприскувачі, які не потребують участі людини і можуть працювати майже цілодобово. Для правильного їхнього функціонування потрібні лише спеціалісти по налаштуванню та ремонту, які отримають таке завдання від програми на основі ШІ. Такі програми можуть аналізувати інформацію з датчиків, камер встановлених у цій техніці та визначати дії необхідні для такого налагодження.

Використання дронів, які дають інформації щодо стану посівів, а також програмних комплексів, які на підставі інформації багатьох датчиків про стан грунтів, повітря тощо можуть проводити агроаналітику і надавати рекомендації щодо агротехнічних заходів.

Формування баз даних для підвищення ефктивності тваринництва. Своє застосування ШІ знайшов також у тваринництві, яке потребує дуже детального дослідження та прогнозування. Наявність такої системи на підприємстві дозволяє збирати дані про кожну тварину, прогнозувати її поведінку, визначати стан її здоров’я та встановлювати різні варіанти дій для покращення кінцевих результатів. Головною метою таких заходів є благополуччя тварин від якого залежить прибуток підприємств. Фермерські господарства завдяки використанню таких систем збільшили прибутки більше ніж на 30% [7].

Технології на основі штучного інтелекту дозволяють оптимізувати господарчі процеси, зменшити споживання сировини та електроенергії, зменшити кількість браку та відходів, що сприятиме підвищенню ефективності, стійкості, екологічності та зростанню прибутків підприємств різних галузей.

РИЗИКИ У ФУНКЦІОНУВАННІ СТАЛИХ ЛАГЦЮГІВ ЛОГІСТИКИ

Данило Колесніков — 2023-12-26

Логістичні ланцюги, що добре налагоджені та ефективні, є важливою основою для успішного функціонування підприємств [1]. Проте, в сучасних умовах глобальних змін та непередбачуваних подій, навіть сталі ланцюги логістики стають об'єктами суттєвих ризиків. Так у роботі [2] автори зазначають, що основним фактором ризику ланцюгів логістики є велика чисельність посередників. Підприємці України зокрема, визначають потребу у допомозі з логістикою. Активні бойові дії на території України визначили як загальнодержавні питання до організації ланцюгів логістики (обмежена кількість території для формування запасів), так і виклики для територіальних громад та окремих суб’єктів господарювання (маршрути, навігація, пропускна спроможність, вантажепід’ємність, тощо).

Метою даного дослідження є розгляд ключових аспектів ризиків, пов'язаних із функціонуванням сталих напрацьованих логістичних ланцюгів та їх вплив на ефективність та стійкість бізнес-процесів.

Результати аналізу показали, що:

1) напрацьовані ланцюги логістики стають уразливими перед впливом зовнішніх факторів, таких як природні катаклізми, політичні нестабільності, або пандемії. Це може призвести до порушення транспортних зв'язків, втрати запасів і збільшення часу доставки. Загалом, логістичні ланцюги, сформовані у сталих умовах, не здатні утримувати прогнозну ефективність в умовах глобальних викликів. Нестабільність зовнішнього середовище негативно впливає на взаємовідносини з клієнтами та фінансові показники компанії;

2) інтенсивний розвиток сучасних технологій, таких як автоматизація та Інтернет речей (IoT), створює нові вектори ризиків і у логістиці. Вже звичними стають комп’ютерні війни, атаки на цифрові системи. Такі дії (як свідомі, так і несвідомі) можуть не тільки зупинити, перервати потік цінностей, але і призвести до витоку конфіденційної інформації, розкриття комерційної таємниці, зупинки автоматизованих систем, порушення цифрової безпеки. Усе разом знищує систему зв’язків і загрожує безперервності логістичних процесів;

3) економічні коливання та зміни в глобальних системах торгівлі можуть викликати дисбаланс у ланцюгах постачання. Відбуваються «транспортні розриви» за сутністю аналогічні фінансовому терміну «касові розриви». Результатом стають збільшення витрат, зменшення ефективності, та неможливість планування бізнес-процесів. Недооцінка таких ризиків може призвести до великих втрат для підприємства.

Отже, вивчення та управління ризиками напрацьованих ланцюгів логістики стає надзвичайно важливим завданням для підприємств у сучасному бізнес-середовищі. Ефективна стратегія ризик-менеджменту та постійна готовність до змін можуть визначити успіх та стійкість компанії в умовах постійної динаміки та невизначеності.

В умах війни потрібно прораховувати як прямі ризики логістики, так і суміжних бізнес-процесів і навіть видів економічної діяльності: фінансові (ризики нестабільності валюти), юридичні (розподіл відповідальності учасників логістичних процесів), демографічні (ризики некомпетентності персоналу внаслідок психологічного тиску), дестабілізаційних дій ворога, активних руйнацій, тощо. Активним інструментом страхування ризиків стає не тільки укладання договорів, але і зовнішнє їх страхування.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА РОЗВИТОК ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Олена Костюнік — 2023-12-26

Тема сучасного стану та розвитку валютного ринку України актуальна через вплив валютного ринку на економіку країни, зовнішньоекономічні відносини та фінансову стабільність, особливо в умовах геополітичних напружень та економічних викликів.

Поступальна інтеграція України в міжнародне співтовариство потребує оптимізації та вдосконалення функціонування внутрішнього валютного ринку як важливого механізму забезпечення взаємодії вітчизняної та світової економіки. Водночас валютний ринок та його регулювання посідають важливе місце в національній економічній політиці, оскільки стимулюють економічний розвиток країни та мають відповідний вплив на стан окремих галузей, галузей і підприємств. Макроекономічні зміни в економіці країни та зовнішньому середовищі впливають на еволюцію обмінно-фінансових відносин і певною мірою регулюють грошово-кредитну політику країни.

Характеризуючи тенденції розвитку сучасного валютного ринку, варто зазначити, що він розвивався в складних соціально-економічних умовах. Зараз національна економіка переживає спад виробництва та погіршення економічної та політичної ситуації, що суттєво впливає на управління грошово-кредитною політикою та коливання грошової одиниці. Основним завданням НБУ є збалансування попиту та пропозиції іноземної валюти.

Політика Національного банку у фінансовому секторі залишається відносно жорсткою, спрямованою на збереження неінфляційних тенденцій та запобігання впливу зовнішніх шоків на українську економіку. Незважаючи на поступове послаблення валютних обмежень, валютні ринки залишаються відносно стабільними в останні місяці.Це дозволило Національному банку України з середини вересня розпочати проведення валютних тендерів для збільшення валютних резервів. У вересні для цього було закуплено 144 мільйони доларів. США.

Монетарна інтервенція є одним із основних засобів коригування монетарної політики. В Україні валютна інтервенція є основним засобом Національного банку, який використовується для здійснення державного контролю валютного курсу та запобігання зниженню (зміцненню) курсу гривні.

Відсутність готівкової іноземної валюти, високий попит, велика кількість адміністративних обмежень призвели до незадоволення попиту на іноземну валюту та виникнення «чорного ринку іноземної валюти». Торгова ціна на «чорному ринку» зазвичай курс відрізняється від ціни комерційних банків на дві-три гривні.

На нашу думку, наявність чорного ринку є основною перешкодою для економічного розвитку України в процесі вступу до ЄС. ЄС навряд чи буде співпрацювати з державою, поки існують відповідні нелегальні організації, які порушують модель вільного руху капіталу.

Ці проблеми потребують термінового вирішення, оскільки вони можуть спричинити дисбаланс на валютному ринку, що негативно вплине на економіку та порушить стабільність національних валют. Ефективне грошово-кредитне регулювання потребує прийняття законодавства та реалізації політики, яка покращує структуру внутрішнього та зовнішнього ринків. Державні банки, як установи, відповідальні за нагляд за монетарною політикою та реалізацію монетарної політики, мають удосконалити механізм контролю шляхом створення відповідної нормативно-правової бази.

Ще одним важливим питанням є регулювання чорного та сірого ринку іноземної валюти. Як член ЄС Україна повинна вирішувати проблеми, пов'язані з нелегальною діяльністю на неформальному ринку. Вирішення цього питання сприятиме покращенню економічної ситуації в країні та прозорості валютних операцій, прискорить процес вступу до СОТ.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Дар'я Кравчук — 2023-12-26

Бойові дії в Україні, що розпочалися 24 лютого 2022 року, завдали значної економічної шкоди всім регіонам країни. Вони зруйнували і пошкодили промислові обʼєкти, інфраструктури та житловий фонд. Також призвели до падіння виробництва, зростання інфляції та безробіття.

За даними Державної служби статистики України, у 2022 році ВВП України впав на 35%. Це найбільше падіння за всю історію незалежності України. Найбільше постраждали східні та південні регіони, безпосередньо зачеплені військовими діями.

У 2023 році економічна ситуація в Україні поступово покращилася: ВВП зріс на 4,1%. Однак темпи відновлення економіки залишаються недостатніми і не стабільними. Для подолання економічних наслідків війни необхідно вжити комплексних заходів для відновлення виробництва, стимулювання інвестицій та створення нових робочих місць.

Одним із ключових факторів економічного розвитку регіону в умовах війни є залучення інвестицій. Розумна державна політика та сприятливе бізнес-середовище мають важливе значення для забезпечення стабільного притоку інвестицій. Для залучення інвестицій необхідні спеціальні заходи, такі як податкові пільги та стимули для інвесторів. Важливо також диференціювати інвестиції за регіонами[2],. Певні регіони можуть бути сприятливими для розвитку незалежних галузей, таких як аграрний сектор або виробництво альтернативної енергії. Залучення інвестицій у ці галузі сприятиме розвитку певного регіону та зменшенню його залежності від інших секторів економіки[3].

Розвиток місцевого бізнесу та підприємництва є ще однією важливою стратегією сприяння економічному розвитку регіонів, які постраждали від війни. Підтримка малого та середнього бізнесу може створити нові робочі місця, збільшити місцеве виробництво і стимулювати економічне зростання[4]. Уряди можуть впроваджувати політику і програми, які зменшують фінансове навантаження на підприємства, а також надавати фінансову і технічну допомогу[2],. Крім того, приватні ініціативи та донорські програми можуть забезпечити підприємцям навчання, наставництво та доступ до фінансування. Розвиваючи місцеві бізнес-екосистеми, постраждалі від конфлікту території можуть зменшити свою залежність від зовнішньої допомоги та сприяти сталому економічному зростанню[1]

Отже, воєнні дії не повинні змусити зупинити економічний розвиток регіону, а навпаки, змусять його зосередитися на забезпеченні сталого економічного зростання. Необхідно вжити цілеспрямованих та ефективних заходів для залучення інвестицій, розвитку інфраструктури та підтримки малого та середнього бізнесу. Таким чином Україна зможе забезпечити економічну стабільність та розвиток регіону незважаючи на воєнний стан.

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Олена Кривда — 2023-12-26

У сучасних умовах глобальної економічної динаміки важливе значення надається ефективності діяльності підприємств та організацій. Однак досягнення оптимальних рівнів продуктивності та результативності вимагає не лише оперативної дії, але й добре обґрунтованих стратегічних рішень. У цьому контексті виникає необхідність ретельного економічного обґрунтування напрямів зростання ефективності їх діяльності, що стає ключовою передумовою стабільного розвитку та конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

Для обґрунтування напрямів зростання ефективності діяльності підприємств необхідно провести аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, оцінити його ринкові та фінансові можливості, визначити конкурентні переваги та ризики. Також важливо розглянути оптимізацію бізнес-процесів, вдосконалення управлінської структури та впровадження інноваційних рішень. Аналіз внутрішнього середовища вимагає ретельного розгляду внутрішніх процесів підприємства, включаючи виробничі технології, управлінську політику, кадровий потенціал. Такий аналіз спрямований на ідентифікацію сильних та слабких сторін, аналіз ефективності внутрішніх ресурсів. Аналіз зовнішнього середовища орієнтований на вивчення факторів, які можуть впливати на діяльність підприємства, такі як політичні, економічні, соціокультурні, технологічні та інші [2].

Оцінка ринкових та фінансових можливостей зосереджується на аналізі ринків збуту, конкуренції, потенційних клієнтів, а також фінансових ресурсів, що дозволяє визначити, як підприємство може максимізувати прибутковість та гарантувати стійке фінансове забезпечення. Визначення конкурентних переваг та ризиків спрямоване на виявлення унікальних факторів, що роблять підприємство конкурентоспроможним та включає оцінку можливих ризиків, таких як зміни в законодавстві, нестабільність ринків тощо. Оптимізація бізнес-процесів та вдосконалення управлінської структури спрямовані на покращення ефективності операцій, зменшення витрат та підвищення продуктивності і включає перегляд структури управління для забезпечення ефективнішого прийняття рішень.

Впровадження інноваційних рішень зорієнтоване на застосуванні новітніх технологій, методів та ідей для покращення продуктів чи послуг, оптимізації виробничих процесів, що дозволяє підприємству залишатися конкурентоспроможним у швидкозмінному бізнес-середовищі [1].

Отже, економічне обґрунтування напрямів зростання ефективності діяльності підприємств є важливим етапом стратегічного управління для сучасних підприємств. Зазначена комплексність підходу дозволяє підприємствам адаптуватися до змін у глобальному бізнес-середовищі, максимізувати використання ресурсів та досягати стабільного зростання.

НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ДОМОГОСПОДАРСТВ ЯК ПЕРЕШКОДА РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ

Софія Майборода — 2023-12-26

Актуальність цієї теми обумовлена провідною роллю підприємництва у структурі української економіки та її подальшому розвитку. Як і будь-яка держава з ринковою системою, Україна в питаннях зниження рівня безробіття, зростання ВВП і податкових надходжень опирається саме на бізнес. Згідно зі словами Президента України Володимира Зеленського, мале і середнє підприємництво створювало 60% ВВП, 7 мільйонів робочих місць та майже 40% податкових надходжень станом на 2021 рік. Таким чином, уповільнення темпів розвитку бізнесу в Україні фактично означає уповільнення темпів економічного зростання всієї держави та може бути передумовою для криз у різних галузях.

Проаналізувавши опитування «Дослідження стану бізнесу в Україні», проведене Advanter Group у співпраці із вітчизняними приватними партнерами, можна зробити висновок, що «Відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів» є однією з ключових проблем сучасного вітчизняного підприємництва. 47,6% респондентів обрали саме цей пункт як відповідь на питання про перепони для відновлення і розвитку бізнесу, серед підприємців він – третій за популярністю і відривається від 2 місця всього на 0,1%. Неплатоспроможність українців обмежує підприємництво кількома способами: вона зменшує їх попит на товари і послуги, обмежує ринковий потенціал та змінює споживчу поведінку збіднілої частини населення. У своїй роботі бізнес, зокрема малий, в першу чергу залежить від платоспроможних покупців, тому очевидно, що менша кількість потенційних клієнтів здатна забезпечувати меншу кількість прибутку і меншу кількість рентабельних підприємств. Які ж причини нестачі фінансових ресурсів у країні?

Думка про те, що до цієї проблеми призвело виключно повномасштабне вторгнення Росії в 2022 році, є помилковою. Дійсно, воно є причиною скорочення ВВП України приблизно на 30% і зростання рівня бідності до 24,2%, проте проблема неплатоспроможності українських домогосподарств є багаторічною і пов’язана з переліком інших, побічних проблем. По-перше, окрім повномасштабного вторгнення, їй передували: складні процеси децентралізації економіки після виходу з Радянського Союзу, гіперінфляція, світова фінансова криза, помилкова політика керівництва держави, політична нестабільність всередині країни та восьмирічна війна. По-друге, у багатьох галузях економіки держави панує тотальна неефективність: Україна відстає за рівнем технологічного розвитку промисловості та енергоефективністю, вітчизняні підприємці майже не впроваджують автоматизовані системи управління, не дотримуються міжнародних стандартів управління якістю та рідко інвестують у наукові розробки та інновації – все це призводить до низького рівня доданої вартості і підвищення рівня бідності громадян.

Результатом є замкнуте коло, в якому недостатня платоспроможність українців гальмує розвиток вітчизняного бізнесу, а неефективний бізнес, у свою чергу, поглиблює бідність громадян. Щоб виправити це, необхідні не лише перемога у війні та подолання корупції, а серйозне реформування економіки. В інститутах влади отримати ключові повноваження повинні нові компетентні люди із мотивацією до подолання освітньої інфляції, збільшення рівня заощаджень, які потім спрямуються на інвестиції, підвищення ефективності та технологічності роботи агросектору і промислового комплексу України. Такі дії мають відіграти ключову роль в економічному розвитку та стабілізації України у воєнний та післявоєнний періоди, адже ефективний бізнес – запорука економічної сили ринкової держави.

РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ЗРОСТАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Ольга Матвійчук — 2023-12-26

Інновації є ключовим фактором для зростання конкурентоспроможності національної економіки України. Вони виступають каталізатором для зростання конкурентоспроможності, сприяючи впровадженню новітніх технологій, підвищенню продуктивності та стимулюючи створення нових товарів і послуг. Однією з головних проблем, з якими стикається сучасна Україна, є потреба в покращенні економічних показників та підвищенні якості життя громадян. Для зростання національної конкурентоспроможності країни необхідна постійна спрямованість її економіки на пошук, здійснення і впровадження нововведень.[1] Джоном А. Гобсоном були сказані такі слова: ” Дієва конкурентна перевага заключається у здібності знаходити нові ринки, виготовляти нові товари та винаходити нові способи виробництва”.[3]

Розглянемо декілька аспектів, які пояснюють, як інновації впливають на конкурентоспроможність України:

Підвищення продуктивності: Інновації дозволяють впроваджувати нові технології та методи виробництва, що підвищують продуктивність та дозволяють виробляти більше товарів і послуг за менші витрати. Це полегшує конкуренцію на ринку та забезпечує рост прибутковості підприємств.
Якість продукції і послуг: Інновації допомагають покращувати якість товарів і послуг, що виробляються. Висока якість є ключовим фактором для здобуття довіри споживачів та завоювання нових ринків як в Україні, так і за кордоном.
Розширення ринків: Розвиток інноваційних технологій дозволив вийти на міжнародні ринки нових продуктів, товарів і послуг, з’явилися цілі програми і проекти, основними характеристиками постіндустріального суспільства стали знання.[3] Інновації дають можливість створювати нові товари та послуги або модифікувати існуючі для різних сегментів ринку. Це дозволяє підприємствам розширити свою аудиторію та залучити нових клієнтів. Завдяки впровадженню інновацій Україна має конкурентні переваги, тобто досягнувши на національному рівні інноваційної конкурентоспроможності, це дозволить їй бути учасником у формуванні світової економічної системи.[2]
Зниження витрат: Інновації допомагають оптимізувати виробничі процеси, що дозволяє знижувати витрати на виробництво. Це допомагає підприємствам збільшувати ефективність та знижувати ціни на свою продукцію. Інновації можуть дозволити виробничим компаніям розширити масштаби виробництва, що може призвести до економії на виробничих витратах завдяки економіям від обсягу.
Підвищення конкурентоспроможності на міжнародному ринку: Завдяки інноваціям українські компанії можуть створювати продукцію, яка може конкурувати на міжнародному ринку. Міжнародна торгівля сприяє підвищенню ефективності виробництва, оскільки стимулює переміщення ресурсів з тих галузей, продукцію яких вигідніше заміщати імпортом, в ті галузі, де країна має порівняльні переваги перед своїми торговими партнерами.[3]
Залучення інвестицій: Країни, які активно розвивають інновації, привертають більше інвестицій. Інвестори зацікавлені в підтримці та розвитку інноваційних підприємств. Нововведення створюють потенціал для прибутку та росту, що привертає інвесторів, які бачать їх як привабливий об’єкт для вкладення капіталу.
Спроможність адаптуватися до змін: Інновації дозволяють економіці бути гнучкішою та швидше адаптуватися до змін на світовому ринку та технологічного прогресу. Вони є ключем до адаптивності економіки, допомагаючи їй швидко реагувати на зміни, залишатися конкурентоспроможною та забезпечувати стале зростання навіть у змінних умовах.

Зростання конкурентоспроможності України потребує націленості на створення сприятливих умов для розвитку інновацій, підтримки наукових досліджень і розвитку, співпраці між урядом, галузями та освітою у сфері науки і технологій. Інноваційний шлях розвитку дозволить не тільки прискорити економічний розвиток держави, але й досягти необхідного рівня конкурентоспроможності продукції з метою вільного конкурування на світових ринках товарів та послуг.[1] Зокрема, важливо визначити стратегічні галузі для інновацій, які відображають потреби суспільства та мають потенціал для значного розвитку. Підтримка стартапів та малих і середніх підприємств, які часто є гнучкими та швидко реагують на зміни, також є ключовим елементом у стимулюванні інновацій. Партнерство з академічними установами для сприяння досліджень та передачі знань є важливим для забезпечення постійного потоку новацій.

В результаті дослідження визначено, що залучення інвестицій, спроможність адаптуватися до змін та співпраця між урядом, галузями та освітою у сфері науки і технологій є важливими складовими успішної інноваційної стратегії. Інноваційний розвиток не лише прискорить економічний прогрес, а й дозволить стати конкурентоздатним у світових ринкових умовах. Тож, спрямованість на інновації є ключем до вирішення важливих проблем та досягнення успіху для України.

ВПЛИВ ЯКОСТІ ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ЇЇ ЦІНУ ТА СОБІВАРТІСТЬ

Юлія Молчан — 2023-12-26

Якість хімічної продукції відіграє вирішальну роль у визначенні її собівартості та ціни на ринку. Це пояснюється тим, що якість хімічного продукту безпосередньо впливає на його продуктивність, надійність і довговічність. Менш якісна продукція може мати більшу ймовірність дефектів, які здатні утворювати проблеми та погіршити репутацію виробника.

В Україні, де висока конкуренція в хімічній промисловості, якість продукції безпосередньо впливає вибір споживача. Покупці частіше вибирають хімічну продукцію, яка забезпечує кращу якість, продуктивність, довговічність і зручність використання. Ці фактори разом із ціновими міркуваннями відіграють вирішальну роль у визначенні того, чи вибере споживач один продукт замість іншого.

Крім того, зусилля виробників щодо якості також впливають на вартість хімічної продукції. Постачальники, які інвестують у системи управління якістю, використовують високоякісні матеріали та інструменти та постійно вдосконалюють свої виробничі процеси, несуть більші витрати [1]. У свою чергу ці витрати відображаються на собівартості, а отже і на ціні хімічної продукції. Тому в Україні хімічна продукція вищої якості зазвичай коштує дорожче, ніж продукція нижчої якості. Зосереджуючись на виробництві високоякісної хімічної продукції, постачальники можуть створити репутацію надійності та чудової продуктивності. В результаті вони можуть залучити більше клієнтів і виправдати вищу ціну.

Один із способів вирішення проблеми з витратами на високоякісні хімічні продукти – це розглянути питання сталого забезпечення хімікатів високої чистоти. Стратегії очищення відіграють важливу роль у цьому контексті, оскільки вони можуть дозволити використовувати економічні хімікати нижчої якості. Доводячи подібність між хімічними речовинами низької та високої чистоти, дослідники можуть працювати над досягненням рівних можливостей, зниження витрат виробництва та забезпечення сталого постачання для промислового процесу.

Одним із підходів до забезпечення сталого забезпечення хімікатів високої чистоти є впровадження передових методів очищення вздовж ланцюжка постачання. Оптимізуючи процес очищення, виробники можуть підтримувати та покращувати якість хімічних продуктів, одночасно знижуючи виробничі витрати. Використання передових стратегій очищення, таких як дистиляція, кристалізація або мембранна фільтрація, може ефективно відокремлювати домішки та забруднення від хімікатів, забезпечуючи високу чистоту та якість, знижуючи собівартість хімічної продукції..

Підсумовуючи, якість хімічного продукту має значний вплив на його вартість і ціну. Забезпечення сталого постачання хімічних речовин високої чистоти є важливим для зниження витрат виробництва та підтримки конкурентоспроможності [2]. Крім того, стратегії виробництва з очищених хімічних речовин також можуть сприяти підвищенні якості та зниженні собівартості хімічних продуктів. Запроваджуючи таку виробничу практику, компанії можуть не лише зменшити вплив на навколишнє середовище, а й підвищити якість і безпеку своєї продукції. Таким чином, інвестиції в якість хімічного продукту мають вирішальне значення для його собівартості та ціни, оскільки це може призвести до збільшення попиту споживачів, зниження витрат виробництва та сталого ланцюжка поставок.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Дмитро Мосійчук — 2023-12-26

Вважається, що Україна є географічним центром Європи, але вже більше року Україна – це світовий показник сили, мужності, свободи, незламності і незалежності.

Починаючи ще з 2014 року, коли російські військові захопили автономну республіку Крим та проголосили анексію, а також коли на сході України почались озброєні зіткнення, Україна зазнала дуже великої шкоди економічної, соціальної та екологічної складової сталого розвитку, що спричинило занепад різних сфер діяльності і соціальної згуртованості.

Після повномасштабного російського військового вторгнення в Україну в 2022 році рівень соціальної згуртованості українського народу виріс до максимальних показників, але економічна і екологічна складова постраждали в декілька разів серйозніше, ніж за 8 років бойових дій на сході України.

Рівень сталого розвитку України знизився до критичних показників по всіх складових сталого розвитку. Війна стримує як соціальний, так і економічний розвиток, завдає великого удару по екології кожного регіону країни, призводячи до катастрофічних наслідків в житті України і її населення.

Що ж таке сталий розвиток і чому він так важливий в умовах війни?

Сталий розвиток – це розвиток країн і регіонів, коли матеріальне виробництво, ресурсоспоживання, економічне і соціальне зростання, а також інші види діяльності суспільства впливають на планету більш м’яко, забезпечуючи нові підходи і методи щоб зменшити небезпечні викиди в атмосферу, забруднення навколишнього середовища, а також раціональне використання ресурсів нашої планети, що дозволяє екосистемі самостійно відновлюватись і підтримувати життєдіяльність.

В умовах війни індекс всіх складових сталого розвитку стрімко знижується, що впливає на усі сфери діяльності і життя в цілому, через неможливість забезпечити якісні умови життя і праці, рівень засмічення навколишнього середовища та достатнього рівня грошової винагороди населення.

Вторгнення Росії до України має значний негативний економічний ефект, посилюючи негативні наслідки пандемії в глобальному значенні. Україна зіткнулася з найбільшою хвилею еміграції та значним зростанням безробіття.

Конфлікт тягне за собою ефект зростання інфляції та цін на продукти харчування, а також ціни на енергоносії і дефіцит енергії в глобальній енергосистемі України.

Україна є великим експортером сільськогосподарської продукції, і з вторгненням російських військових на территорію України, значна частина врожаю знищується бо ж фермери не можуть його зібрати, що позначається на доходах і коштах для існування всіх учасників ланцюжка поставок.

Інтенсивні обстріли в Україні негативно впливають на продовольчу безпеку та генетичне різноманіття сільськогосподарської продукції, а також на кількість врожаю в цілому.

Масовий обстріл медичних закладів України знижує здатність країни обслуговувати населення та запобігати потенційним спалахам захворювань, через погіршений санітарний стан приміщень і забруднення питної води. Крім того, збройний конфлікт може спровокувати психічні захворювання що, в свою чергу, може спровокувати вживання наркотиків серед військового та цивільного населення.

Також більшість медичних ресурсів спрямовані на постраждалих від військового конфлікту, що стримує ефективність боротьби з пандемією COVID-19 та інших захворювань, що в подальшому може спричинити спалах нових захворювань і масової смертності населення.

Через постійні і масовані обстріли населених пунктів України критично постраждала інфраструктура і обладнання, що спричинило за собою зниження технологічної модернізації і інновацій, а також видобуток і зберігання корисних копалин.

Військові дії спричинили деградацію наземної екосистеми, через порушення грунту від постійних ракетних обстрілів і мінування територій, а також обстріли спричиняють пожежі лісів, домів та врожаю. Через велику кількість загиблих в гарячих точках і неможливість вивозу трупів забруднені багато річок, що робить навіть питну воду непридатною до вживання.

Війна також негативно впливає і на морське середовище, через велику кількість мін і затонулих кораблів, що спричинило забруднення нафтопродуктами і виділенням токсичних елементів. Більш ніж три тисячі дельфінів загинули через тотальне забруднення чорного моря, а також від детонації підводних мін або бомб.

Руйнування, створені російською військовою агресією, сильно знизили добробут людей. Ситуація погіршилася з настанням зими. Крім того, зростання інфляції та зростання цін на житло створить проблеми для найбідніших верств населення, які шукають доступне житло.

Отже, війна в Україні – це глобальна катастрофа сталого розвитку всього світу і найбільша гуманітарна катастрофа в Європі. Війна суттєво порушила розвиток і стабільність країни, призвела до кризи і боргів, а також до загрози охорони здоров’я і зростання смертності населення.

МІНЛИВІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ФАКТОР БІЗНЕС-УСПІХУ

Наталя Німак — 2023-12-26

Мінливість та швидкозмінність середовища функціонування підприємств є невід’ємною частиною сучасного бізнес-світу та на сьогодні має вирішальний вплив на роботу підприємств різних галузей економіки. Економічні зрушення, технологічні революції, уподобання та вимоги споживачів як зовнішні фактори впливу, а також організаційна культура, стратегія управління, взаємозв’язки із постачальниками як внутрішні фактори впливу постійно зазнають змін, що може стати як можливістю, так і загрозою для подальшого розвитку підприємства, тому вимагає постійного моніторингу, аналізу та заходів з адаптації [1].

Вивчення поняття мінливості внутрішнього та зовнішнього середовища в контексті функціонування підприємств є актуальним напрямом досліджень в науковій та бізнес-сфері. Зокрема, наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених підтверджують, що зміни в середовищі є необхідною частиною життєдіяльності підприємств та вимагають постійного розроблення заходів з адаптації для подальшого розвитку. При цьому, зміни внутрішнього середовища можуть бути спричинені змінами на ринку, впровадженням технологій та діями конкурентів. Зовнішні ж незалежні некеровані впливи охоплюють політичні, економічні, соціальні та інші фактори [1].

Розроблені моделі адаптації підприємств включають стратегії управління змінами, діагностику, планування та оцінювання ефективності, підкреслюючи важливість ефективного управління зовнішніми та внутрішніми факторами для успішної адаптації підприємств до змін, підвищуючи їх ефективність та продуктивність. Результати досліджень є важливими для розроблення подальших ефективних стратегій адаптації підприємств до змін. Саме тому в контексті конкурентного бізнес-середовища важливо розуміти, що саме мінливість є каталізатором розроблення інновацій та подальшого розвитку підприємств, а здатність управляти мінливістю провокує стійкий успіх та забезпечення конкурентоспроможності за різних умов [1].

Дослідження впливу мінливості середовища функціонування підприємства на прикладі ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» розглядається в контексті певних тенденцій та викликів, з якими стикається дане підприємство під час роботи. Зокрема, щодо зовнішнього середовища, аналізуючи вітчизняний ринок продуктів харчування, розглядаються технологічні зміни, стратегії адаптації та реакція внутрішнього середовища на дані події.

Щодо тенденцій зовнішнього середовища функціонування підприємства ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ», то до основних з них можна віднести наступні [2]:

Становлення глобального ринку продуктів харчування сприяло орієнтації підприємства для виходу на зовнішні ринки, зокрема, у 2023 р. ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» уклав контракти на експорт продукції до Польщі та збільшив обсяги поставок своєї продукції на ринок США.
Зміна уподобань та вимог споживачів сприяє адаптації підприємства до змін на споживчому ринку, зокрема у 2023 р. ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» запустило виробництво нових продуктів, які відповідають сучасним трендам, а саме впровадило виробництво безлактозного морозива.
Зростання конкуренції стає важливим аспектом функціонування підприємства на ринку продуктів харчування. З метою зміцнення своїх конкурентних позицій ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» активно впроваджує нові маркетингові програми, спрямовані на оптимізацію взаємодії зі споживачами та партнерами.

До основних тенденцій функціонування внутрішнього середовища підприємства ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» належать [2]:

Зростання масштабів діяльності, зокрема постійний розвиток та розширення діяльності. У 2023 р. ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» відкрило нові виробничі лінії у м. Сміла, що збільшило виробничі потужності на 20%.
Інноваційна діяльність. Підприємство постійно інвестує в розроблення та впровадження інновацій, розробляючи нові продукти та технології. У 2023 р. ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» запустило в експлуатацію новий автоматизований склад у Львівській області, який дозволив поліпшити ефективність експортної логістики та зберігання продукції.
Розвиток персоналу є одним з фокусів уваги підприємства. У 2023 р. ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» впровадив програму навчання для співробітників, яка включає курси з менеджменту, маркетингу, технологій та інших сфер діяльності. Крім того, створення нових робочих місць сприяє розвитку трудового потенціалу країни.

Таким чином, ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ» успішно адаптується до змін в своєму внутрішньому та зовнішньому середовищі функціонування, використовуючи їх як можливості для подальшого розвитку та зростання.

Щодо екологічної відповідальності як провідного тренду ХХІ ст. підприємство дотримується високих екологічних норм і стандартів, використовує екологічно чисті технології та впроваджує управління відходами, що сприяє захисту навколишнього середовища.

Соціальний ефект від діяльності досягається також активною участю підприємства у соціальних проектах, сприяючи розвитку суспільства та покращенню якості життя, досягненню взаєморозуміння в широкому соціокультурному контексті.

Отже, важливість для підприємств адаптації до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, зокрема на прикладі ТОВ «ФМ ХЛАДОПРОМ», визначається як один з ключових сьогоднішніх факторів бізнес-успіху. Підприємству вдається успішно поєднати стратегії інновацій, розвитку персоналу та соціальної відповідальності, використовуючи мінливість середовища як можливість для власного сталого зростання та забезпечення конкурентоспроможності. Активна присутність на глобальних ринках, залучення інвестицій в інновації та підтримка соціальних ініціатив свідчать про впевнений курс підприємства на сталий та високоефективний розвиток в рамках сучасних трендів та викликів століття.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РИНКУ НАПІПРОВІДНИКОВИХ ПРИСТРОЇВ ЗА ТЕХНОЛОГІЄЮ ГАЗОФАЗНОЇ ЕПІТАКСІЇ З МЕТАЛООРГАНІЧНИХ СПОЛУК

Денис Новіков — 2023-12-26

Активна інтенсифікація процесів науково-технічного розвитку актуалізує проблематику дослідження галузевих ринкових структур, що функціонують у відповідних наукоємних сферах діяльності. Однією з таких сфер є виготовлення нових напівпровідникових пристроїв за сучасними технологіями, які грають першочергову роль у галузях оптичних телекомунікацій, медицини, відновлювальної енергетики та військової справи. Водночас, слід зауважити, що дана сфера володіє низкою специфічних особливостей, що визначають ефективність функціонування підприємницьких структур, які формують відповідне поле ринкових взаємодій.

Згідно останніх досліджень, доходи світового ринку технології отримання складних напівпровідників ГФЕ МОС (газофазної епітаксії з металоорганічних сполук) демонструють істотне зростання, приблизно на 1,7 мільярда доларів США з передбачуваним середньорічним темпом росту на рівні 10,7% у прогнозний період 2021-2028 років [1]. Так, наприклад, схильність клієнтів економити на структурі енергоспоживання спричинила збільшення популярності нових високоефективних сонячних елементів. Глобальний тренд на ощадливість в енергоспоживанні та розвиток зеленої енергетики зумовив значний ріст попиту на сонячні елементи, одними з ключових елементів яких є напівпровідникові пристрої. Разом з тим, зауважимо, що нестабільний характер напівпровідникового сектора перешкоджатиме перспективному зростанню ринку приладів, що виготовляються за допомогою технології ГФЕ МОС протягом прогнозованого періоду. Досліджувані напівпровідникові пристрої володіють високим рівнем конкурентоспроможності порівняно з традиційними кремнієвими елементами, більш того в сучасних умовах обсяги виробництва останніх перевищують актуальний попит, що призводить до затоварення та зниження ліквідності підприємницьких утворень даної сфери.

Підсумовуючи результати проведеного дослідження, пропонуємо сформулювати перелік ключових особливостей досліджуваного ринку: (1) високі показники ефективності технологічного продукту, що відповідним чином корелює у зростанні потреб бізнес-сектору до більш ефективних напівпровідникових пристроїв порівняно з традиційними кремнієвими; (2) складності організації планової діяльності у сфері постачання та збуту, що обумовлено специфічністю попиту на відповідну технологічну продукцію, розрахунок собівартості здійснюється переважно позамовним методом; (3) перспективність зростання ринкового попиту на технологію у сфері зеленої енергетики та військово-промислового комплексу, тобто галузей, які займають лідируючі позиції у частині дифузії та імплементації продуктів інноваційної електроніки; (4) висока вартість основних ресурсних компонентів виробництва напівпровідників за технологією ГФЕ МОС; (5) низький рівень конкурентності досліджуваного ринку, що відзначається обмеженою кількістю виробників, тобто має місце відсутність бар’єрів входу олігополістичного типу.

Отже, можна зробити висновки, що функціонування ринку напіпровідникових пристроїв з використанням технології газофазної епітаксії з металоорганічних сполук є перспективним напрямком організації підприємницької діяльності, що обумовлене інноваційністю, високим рівнем ефективності пристроїв та рентабельності діяльності, проте ключовими бар’єрами залишається необхідність залучення значного обсягу інвестиційного ресурсу та формування належної науково-технічної бази реалізації виробничої діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Марія Овчаренко — 2023-12-26

Інвестиційна активність відіграє ключову роль у економічному розвитку держави, тому під час воєнного стану цей напрям є одним із пріоритетних. З початком війни обсяг інвестицій значно зменшився через несприятливий інвестиційно-підприємницький клімат. Індекс інвестиційної привабливості України станом на другу половину 2022 року становить 2.48, що на 0.31 вище ніж в першій половині року, проте на 0.25 нижче ніж у 2021 році [1].

Нині економіка України розвивається в складних умовах викликаних війною. Такий стан відлякує потенційних інвесторів, серед негативних факторів можна виокремити: 1) порушення міжнародної логістики через руйнацію інфраструктури; 2) масова міграція; 3) анексія регіонів, що активізує релокацію бізнесу; ) макроекономічна нестабільність.

Інвестиційний ринок України має свої ризики і можливості. На думку інвесторів, основними ризиками, що погіршують інвестиційний клімат є: корумпованість судової системи; монополізація ринків; значний влив олігархів на політику; недосконала законодавча система; гніт податкової системи; нестабільність фінансової системи. В Україні існують численні фактори, які роблять її привабливою для інвестицій та сприяють розширенню її інвестиційних зв'язків. Серед них варто відзначити великий внутрішній ринок із значним потенціалом, географічне розташування на перехресті основних транспортних магістралей, відносно доступну, але водночас кваліфіковану робочу силу, науковий потенціал та розвинену інфраструктуру. [1].

Станом на 2021 рік основними країнами-інвесторами є Кіпр із часткою 31,7%, Нідерланди – 21,6%, Швейцарія – 5,8%, Велика Британія – 4,6%, Німеччина – 4,6%, та Австрія – 3% [2].

Лідерами в економіці є такі галузі: промисловість (30,8%), аграрний сектор, включаючи сільське, лісове та рибне господарство (12,6%), транспорт, складське господарство, оптова та роздрібна торгівля, а також ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів (9,0%), а також державне управління й оборона [2].

У випадку, коли ПІІ не відповідають потребам модернізації економіки та розвитку експорту високотехнологічної продукції, існує ризик закріплення на світовому ринку за сировинною спеціалізацією. Для створення необхідної матеріальної бази важливо залучити інвестиції на рівні не менше 35% від ВВП протягом принаймні п'яти років.

Реконструкційний план, розроблений Національною радою з відновлення, визначає необхідність залучення $750 млрд інвестицій протягом наступних 10 років, зокрема $60-65 млрд, які необхідно залучити вже цього року. Для залучення прямих іноземних капіталовкладень Україна пропонує великі інвестиційні проекти. Можна виділити п’ять галузей з найвищим інвестиційним потенціалом:

Логістика та інфраструктура ($123 млрд інвестиційного потенціалу)

Енергетика ($177 млрд інвестиційного потенціалу);

Оборонно-промисловий комплекс ($43 млрд інвестиційного потенціалу);

Агропромисловий комплекс ($34 млрд інвестиційного потенціалу);

Металургія та металообробка ($26 млрд інвестиційного потенціалу) [3].

ДИНАМІКА МІКРОЕКОНОМІЧНИХ КОМПЛЕКСНОСТЕЙ: АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ТРАНСАКЦІЙНИХ СИНЕРГІЙ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ В УМОВАХ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Олександра Очеретяна — 2023-12-26

У сучасних умовах постіндустріального підприємництва підприємства все частіше стикаються з динамічними змінами зовнішнього середовища. Ці зміни вимагають від підприємств гнучкості та адаптивності, а також здатності швидко реагувати на нові можливості та загрози.

Одним із способів підвищення гнучкості та адаптивності підприємства є використання трансакційних синергій. Трансакційні синергії - це ефекти, які виникають внаслідок взаємодії між підприємствами [1]. Вони можуть бути позитивними, коли взаємодія призводить до підвищення ефективності, або негативними, коли взаємодія призводить до зниження ефективності.

Оптимізація стратегічних зв'язків є важливим завданням для підприємства в умовах постіндустріального підприємництва. Стратегічні зв'язки – це взаємодії між підприємствами, які спрямовані на досягнення спільних цілей. Вони можуть бути формальними або неформальними, і вони можуть мати різні форми [2].

Трансакційні синергії можуть виникати внаслідок різних факторів, таких як:

Спільні ресурси та активи: підприємства можуть спільно використовувати ресурси та активи, що дозволяє їм заощадити витрати.
Спільні технології та процеси: підприємства можуть спільно розробляти та впроваджувати технології та процеси, що дозволяє їм підвищити ефективність.
Спільні канали збуту: підприємства можуть спільно використовувати канали збуту, що дозволяє їм розширити ринок збуту.

Оптимізація стратегічних зв'язків може здійснюватися за допомогою різних інструментів, таких як:

Формальні угоди: підприємства можуть укладати формальні угоди, які регулюють їх взаємодію [1].
Неформальні домовленості: підприємства можуть укладати неформальні домовленості, які регулюють їх взаємодію.
Інтеграція: підприємства можуть інтегруватися в єдину структуру, що дозволяє їм максимально використовувати трансакційні синергії.

Взаємодія трансакційних синергій та оптимізації стратегічних зв'язків може бути динамічною. Ця динаміка може бути викликана різними факторами, такими як:

Зміни зовнішнього середовища: зміни в технологіях, ринку, конкурентному середовищі можуть призвести до зміни характеру трансакційних синергій.
Зміни стратегії підприємства: зміна стратегії підприємства може призвести до зміни характеру стратегічних зв'язків [2].

Для підвищення ефективності взаємодії трансакційних синергій та оптимізації стратегічних зв'язків підприємствам необхідно:

Регулярно аналізувати зовнішнє середовище та стратегію підприємства, щоб своєчасно виявляти зміни, які можуть вплинути на взаємодію.
Розробляти інструменти та механізми, які дозволяють ефективно управляти взаємодією [3].
Створювати культуру співробітництва та партнерства, яка сприяє ефективній взаємодії.

Україна, як і багато інших країн, переживає період постіндустріального підприємництва. Цей період характеризується динамічними змінами в технологіях, ринку, конкурентному середовищі. Ці зміни вимагають від українських підприємств гнучкості та адаптивності, а також здатності швидко реагувати на нові можливості та загрози. У цьому контексті взаємодія трансакційних синергій та оптимізація стратегічних зв'язків є важливим завданням для українських підприємств. Аналіз взаємодії цих факторів дозволяє підприємствам підвищувати свою гнучкість та адаптивність, а також ефективність.

Однак, війна в Україні, яка почалася в 2014 році, негативно вплинула на стан українського підприємництва. Внаслідок неї багато підприємств були пошкоджені або знищені, а інші були змушені призупинити свою діяльність. Це призвело до зниження продуктивності праці, зростання безробіття та погіршення економічного становища країни.

У цих умовах українські підприємствам необхідно докласти додаткових зусиль для підвищення своєї гнучкості та адаптивності. Вони повинні використовувати всі можливості для співпраці та партнерства з іншими підприємствами, а також з органами державної влади. Це дозволить їм швидше відновитися після війни та стати більш конкурентоспроможними в умовах постіндустріального підприємництва.

Одним із способів підвищення гнучкості та адаптивності підприємства є використання трансакційних синергій. Трансакційні синергії - це ефекти, які виникають внаслідок взаємодії між підприємствами. Вони можуть бути позитивними, коли взаємодія призводить до підвищення ефективності, або негативними, коли взаємодія призводить до зниження ефективності.

Оптимізація стратегічних зв'язків є важливим завданням для підприємства в умовах постіндустріального підприємництва. Аналіз взаємодії трансакційних синергій та оптимізації стратегічних зв'язків дозволяє підприємствам підвищувати свою гнучкість та адаптивність, а також ефективність. Також використання взаємодії трансакційних синергій та оптимізація стратегічних зв'язків може допомогти українським підприємствам подолати наслідки війни та стати більш конкурентоспроможними в умовах постіндустріального підприємництва.

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РОЗВИТКУ СФЕРИ АПАРАТНОГО ЛІКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Максим Пасенко — 2023-12-26

Повномасштабна військова агресія 2022 року стала одним з тригерів низки деструктивних процесів та явищ у розвитку національної економіки, спричинивши послідовний спад ділової активності, деструкцію виробничо-технічного потенціалу економіку, катастрофічне скорочення інвестиційних потоків тощо. Не менш важливим наслідком функціонування країни в умовах воєнної економіки став її вплив на соціальні аспекти, що втілилися у зростанні рівня смертності населення унаслідок активних бойових дій, а також високих темпів релокації, що загалом негативно вплинуло як на стан розвитку людського капіталу України, так і на структурні показник ринку праці. Об’єктивним наслідком військових дій став ріст травматичних пошкоджень населення, зокрема мінно-вибухових травм, що стало викликом для вітчизняного сектору підприємств та установ, що здійснюють апаратне лікування в Україні. Апаратне лікування передбачає здійснення комплексу медичних заходів з санації пошкоджених кінцівок унаслідок бойових травм, зокрема репозиції уламків кісткової тканини, застосування аутотрансплантатів з ортобіологією, видалення феромагнітних тіл стороннього походження і т.д. з метою прискорення відновлення та загоєння пошкоджених кінцівок, мінімізації негативних наслідків отриманих травм, скорочення періоду реабілітації. Описаний напрямок характеризується високим рівнем інноваційності за рахунок обмежено інвазивного характеру впливу методики, відсутності необхідності у залученні значного обсягу ресурсів та досягнення високих лікувальних результатів, що власне і формує потужний конкурентний базис розвитку даного технологічного напрямку медицини бойових травм вітчизняними підприємницькими структурами та установами у відповідній сфері. Проте, ефективна реалізація згаданого конкурентного потенціалу досліджуваної сфери стикається з широким колом проблем організаційно-економічного характеру, що обмежує повноту реалізації інноваційних переваг даної методики. До ключових проблем забезпечення конкурентоспроможного розвитку сфери апаратного лікування в Україні варто віднести наступні:

Висока вартість сировинних компонентів. Обмеженість вітчизняної ресурсної бази у частині виробництва наукомістких елементів апаратних засобів істотно збільшує вартість надання відповідних послуг, знижуючи тим самим конкурентний потенціал відповідних підприємств та установ як на вітчизняному ринку, так і зовнішньоекономічної діяльності.
Відсутність уніфікованого стандарту. Актуальною проблемою сфери апаратного лікування є відсутність затвердженого у вітчизняному нормативному полі стандарту лікування, що частково обмежує можливості кваліфікованих фахівців до здійснення необхідних лікувальних заходів з точки зору легальної площини реалізації діяльності.
Кваліфікаційний аспект виявляє себе у відсутності єдиної наукової школи апаратного лікування, що зумовлює обмеженість компетенцій лікарів у частині реалізації методики за умов відсутності зацікавленості держави до сприяння розвитку знаннєвого базису даної сфери на рівні наукових установ.
Низький рівень економічної організації знаходить своє відображення у відсутності сформованих інтеграційних ланцюгів взаємодії, кооперування та спеціалізації виробництва, постачання та безпосередньо надання медичних послуг методами апаратного лікування, що сприяє росту витратного рівня та обмеженню ефективності.

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що забезпечення конкурентоспроможного розвитку інноваційної галузі апаратного лікування потребує активної взаємодії державного та приватного сектору: державного у частині стимулювання розвитку національної ресурсної та кваліфікаційної бази, розробки спеціалізованого нормативного забезпечення у частині стандартизації; приватного у контексті інтенсифікації коопераційних взаємодій з метою формування інтегрованого ланцюгу економічних взаємодій від виробництва технічних компонентів до лікувальних процедур.

РОЗВИТОК РИНКУ АВТОМОБІЛЬНИХ ЗАПЧАСТИН НА ПРИНЦИПАХ СИСТЕМНОСТІ

Василь Раскін — 2023-12-26

Ринок автомобільних запчастин України є складовою національної економічної системи, розвиток якого реалізує позитивні ефекти, що можуть бути реалізовані для стимулювання національної економіки. При цьому вітчизняні підприємства характеризуються недостатнім рівнем системності при керуванні бізнесом, що призводить до зниження його ефективності та стійкості як у короткостроковій, так і у довгостроковій перспективі. Метою даного дослідження є обґрунтування доцільності дослідження ринку автомобільних запчастин на засадах системності.

Ринок автомобільних запчастин - це галузь ринку, яка спеціалізується на виробництві, постачанні та продажу запчастин для ремонту та технічного обслуговування автомобілів [1]. Система ринку автомобільних запчастин являє собою сукупність виробників, дистриб’юторів/посередників, СТО, роздрібні крамниці, та кінцевих споживачів, що взаємодіють у спільному економічному середовищі із метою задоволення потреб та руху ресурсів, товарів та послуг на взаємовигідній основі. Для функціонування та розвитку система використовує матеріальні, фінансові, інформаційні та трудові ресурси. Зовнішнє середовище системи складають фінансово-кредитні установи, держава в особі законодавчих та виконавчих органів, навчальні заклади, міжнародні організації та асоціації, а також інфраструктурні суб’єкти (наприклад, підприємства логістики тощо).

Побудова та розвиток підприємств на засадах системності сприяє покращенню взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, підвищенню його продуктивності, гнучкості, використання можливостей, що виникають у зовнішньому середовищі, а також реалізації матеріальних та нематеріальних вигод. Основною перешкодою для ефективного розвитку ринку є недостатня системність діяльності окремих підприємств, що функціонують в межах ринку. Забезпечення системності у цьому випадку відбувається за рахунок побудови системи, в якій бажаним станом є підвищення функціонування підприємства, реалізації системи на практиці, спостереження за відхиленнями за низкою розроблених заздалегідь критеріїв ефективності, а також остаточне впровадження системних змін. На сьогодні певні позитивні зрушення в системах підприємства вже помітні: наприклад, вертикальні системи керування трансформуються в горизонтальні системи керування, де кожна підсистема підприємства має чітке розуміння критеріїв роботи, таким чином, може функціонувати у відносно незалежному стані, реалізуючи функції у загальній системі.

Відкритість системи ринку автомобільних запчастин робить можливим взаємозв’язок системи із зовнішнім оточенням, обмін ресурсами, що сприяє загальному розвитку. Враховуючи тенденцію інтеграції вітчизняного ринку автомобільних запчастин у ринкове середовище Європейського Союзу, варто зазначити, що такий процес можливий лише за дотримання принципів прозорості, відкритості, справедливості, довіри, стійкості.

Висновок. Подальші дослідження стосуватимуться поглиблення наукового розуміння щодо розгляду ринку автомобільних запчастин як високоорганізованої системи із метою дослідження передумов, факторів функціонування, а також змін та зрушень, яким може піддаватися ця система, а також виявити тенденції розвитку ринку автомобільних запчастин в контексті євроінтеграційних процесів.

ВПЛИВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА СТРАТЕГІЇ ПРОСУВАННЯ

Валерія Романовська — 2023-12-26

У сучасному світі, що характеризується швидкоплинністю та постійними змінами в споживчих звичках та вподобаннях цільової аудиторії компаній, цифрова трансформація стає невід'ємною складовою для кожного підприємства. Особливо важливим стає розуміння та визначення її впливу на стратегії просування у маркетингу. Цифрова трансформація не обмежується лише впровадженням технологічних засобів, а повністю переосмислює підходи до ведення бізнесу та взаємодії з клієнтами. Нові можливості збору та аналізу даних роблять стратегії просування більш інтелектуальними та адаптивними.

Для залучення нових клієнтів у сучасному цифровому маркетингу використовуються такі інструменти, як веб-сайт, SEO (Search Engine Optimization), контекстну та пошукову рекламу, ретаргетинг. Всі ці інструменти необхідні для залучення споживачів, перетворення їх на клієнтів, поліпшення юзабіліті (зручності в користуванні) сайту та підтримку прибутковості сайта [1].

Внаслідок спалаху Covid-19 можна спостерігати загальну тенденцію до зростання популярності онлайн-платформ. Це зростання ще більше зміцнило довіру споживачів до онлайн-магазинів, служб доставок та освітніх платформ. З метою привернення більшої кількості клієнтів, компанії активно розміщують рекламу на різних онлайн-платформах. І найпопулярнішими серед них є соціальні мережі як для великих компаній, так і для невеликих бізнесів. Свою популярність даний інструмент отримав завдяки легкій взаємодії зі споживачами і можливістю розвиватись і залучати нових споживачів без вагомих вкладень.

Саме в маркетингу соціальних звʼязків (SMM) найчастіше за все створюється вірусний маркетинг, що активно розповсюджується по соціальним мережам через можливість ділитися публікаціями. Головним інструментом в SMM є блогінг - тобто ведення сторінок у форматі сторітеллінгу, де люди діляться як власними життєвими ситуаціями, так і розвитком власного бізнесу. Просування через соціальні мережі є, перш за все, просуванням “від людини до людини”, тобто контент створюється таким чином, щоб він був цікавим, корисним та розважав саме людей. Проте в залежності від того, на який ринок націлена соціальна мережа, контент може змінюватись [2].

Наприклад, Facebook та Instagram добре підходять для візуального контенту, такого як фотографії та відео. Twitter, з іншого боку, забезпечує швидку та пряму комунікацію з аудиторією, а LinkedIn стає основною платформою для бізнес-спільнот та професіоналів. Співпраця з лідерами думок на ринку також відіграє значущу роль у стратегії SMM. Інфлюенсери вже мають свою вірну аудиторію і їх рекомендація часто вважається довіреною та ефективною серед споживачів,.

У маркетингу соціальних зв'язків (SMM) важливо розуміти, що кожна соціальна мережа має свої унікальні особливості та аудиторію. Ефективне використання цих платформ вимагає розробки індивідуальних стратегій, зокрема, врахування форматів контенту та ментальності користувачів тощо [3]. Зазначене створює унікальні можливості просування. Тому постає необхідність поглиблених досліджень щодо впливу цифровізації на ефективність стратегій просування.

ВПЛИВ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Альона Садалюк — 2023-12-26

Економіка України є однією з найбільших в Східній Європі і має потенціал для подальшого розвитку. Країна має розумний та освічений робочий клас, значні природні ресурси, а також вигідне географічне положення. Україна активно працює над покращенням бізнес-клімату та залученням іноземних інвестицій.

Але з приходом війни, яка триває з 2014 року та триває по сьогоднішній день, має серйозний вплив на економіку країни. Конфлікт призвів до зруйнування великої кількості інфраструктури, зокрема шляхів сполучення, мостів та електромереж. Також було пошкоджено багато підприємств, зокрема вугільних шахт, сталелитейних заводів та хімічних підприємств. Крім того, війна призвела до зменшення зовнішньої торгівлі України. Росія, яка раніше була одним з найбільших торгових партнерів країни, вводила економічні санкції та обмеження на українські товари. Це призвело до зменшення експорту та збитків для українських підприємств. Якщо говорити за промисловість то порівняно з іншими роками вона значно менша (63,3 % за 2022 рік) [1]. Велика кількість людей була змушена покинути свої домівки та місця роботи

Як повідомляється, за даними Українського інституту майбутнього, на початок 2022 року в Україні проживало 37,6 млн людей.

від 24 лютого 2022 року з України виїхало 20,7 млн осіб
12,1 млн повернулися до України

Станом на початок травня 2023 року в Україні проживають 29 млн осіб. [2]. Війна також спричинила зниження інвестицій в Україну. Велика кількість іноземних компаній утримуються від вкладання коштів в Україну через нестабільну ситуацію та політичні ризики. Інвестиції є важливим джерелом розвитку економіки, але через війну їх обсяг значно знизився. Це призводить до обмеження можливостей для розвитку підприємств та створення нових робочих місць. Так за даними офіційного сайту Держкомстату [4] приріст прямих інвестицій (акціонерного капіталу) за січень – березень 2013 р. Склав 736,6 млн. Дол. США (торік 846,9 млн.дол.). Найбільші країни інвестори на січень – березень 2013року: Кіпр – 17692,2 млн. Дол. (31,8%); Німеччина – 6124,0 млн. Дол.(11,0%); Нідерланди – 5260,8 млн. Дол. (9,4%); Російська федерація – 3814,8 млн. Дол. (6,8%). Усі ці фактори призводять до скорочення ВВП України та зниження життєвого рівня громадян. Негативний вплив війни на економіку ускладнюється також корупцією та неефективним управлінням державними ресурсами. Однак, влада України активно працює над відновленням економіки та залученням іноземних інвестицій. Введення реформ, боротьба з корупцією та поліпшення інвестиційного клімату є важливими завданнями для стабілізації економічної ситуації в країні.

ОБІГ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ Й ЗАГРОЗИ

Оксана Сакаль — 2023-12-26

Особливий фокус уваги з точки зору дотримання ключових прав людини у сфері сільського розвитку, продовольчої безпеки, земельних відносин та землекористування на сьогодні викликають норми земельного законодавства України, що визначають загальну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності. Набуття у власність громадянами України та юридичними особами (крім банків) земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею до 10 тис. га після 1 січня 2024 року [1, 2], в умовах правового режиму воєнного стану, а фактично – під час повномасштабного вторгнення, без встановлення додаткових обмежень розглядається як загроза економічній, екологічній, загалом національній безпеці держави.

Правовий режим воєнного стану накладає певні обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб [3]. Відтак значуще для ключового в даний період сектору національної економіки – сільського господарства, а отже, в цілому для суспільного добробуту і продовольчої безпеки, питання обігу земель сільськогосподарського призначення потребує особливого регулювання. При цьому слід врахувати зміну ролі держави і ринку у процесі земельної реформи, що й визначає передумови відповідних зрушень у розподілі доходів, виникнення можливостей для зростання та гарантування базових прав людини усім верствам населення, у тому числі найбільш уразливим [4, с. 62].

Для того, щоб обіг земель сільськогосподарського призначення в Україні узгоджувався з дотриманням ключових прав людини у сфері сільського розвитку, продовольчої безпеки, земельних відносин та землекористування, необхідним є формування інституційного середовища для справедливого та реального розподілу контролю над процесом виробництва реальних землекористувачів [4, с. 52]. Це полягає у встановленні кількісних і якісних додаткових обмежень щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи (фізичної чи юридичної). Важливо, щоб встановлення таких обмежень не допускало дискримінації учасників ринку та неправомірного втручання у здійснення власником землі своїх повноважень.

Дослідження виконані в проекті "Substantiation and measures for implementation of a human rights-based integrated approach to rural development, food security and land policy in post-war rebuilding of Ukraine", фінансованому в рамках програми "Long-term program of support of the Ukrainian research teams at the Polish Academy of Sciences carried out in collaboration with the U.S. National Academy of Sciences with the financial support of external partners".

ВПЛИВ БЕЗРОБІТТЯ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ

Софія Свистун — 2023-12-26

Економічний розвиток кожної держави залежить від впливу низки факторів. Одним із таких рушійних чинників є рівень безробіття.

Безробіття – це явище, за якого частина працездатного населення з тих чи інших причин не може знайти роботу. Даний чинник неабияк стримує розвиток економіки, адже провокує негативні наслідки як для загальних економічних процесів держави, так і для населення та соціального розвитку. До таких наслідків належать: скорочення обсягу податкових надходжень, зменшення виробництва, скорочення ВВП країни, збільшення державних видатків через необхідність виплат для безробітних, зростання соціальної диференціації, знецінення результатів освіти, втрата кваліфікації тощо.

В Україні проблеми зайнятості завжди були досить актуальними. Нині, в умовах повномасштабної російсько-української війни, безробіття стало ще більш значним дестабілізатором української економіки. Дані Міжнародної організації праці свідчать, що у світі нараховується понад 200 мільйонів безробітних. Через руйнівні наслідки повномасштабної війни, Україна входить у топ-10 країн з найвищими показниками безробіття. За даними Національного банку України, у 2022 році непрацевлаштовані становили 21,1 % населення країни, з таким показником Україна замикала десятку країн з найвищим рівнем безробіття. Але якщо минулого року значення становило 21,1% з прогнозом на 26 %, то, враховуючи позитивні зміни економічного стану економіки у 2023 році, очікується скорочення показника рівня безробіття до 19 %. Також Нацбанк чекає ще більшого пожвавлення ринку праці у 2024 році – 16,9 %, у 2025 – 14,4 %. [1]

Однією з найактуальніших проблем сьогодення є видатки державного бюджету. Відповідно одним із глобальних наслідків зростання безробіття є збільшення витрат на допомогу.

За дослідженням «Слово і діло», у 2020 році, коли поширювалась медична криза, спровокована вірусом Cоvid-19, виплати по безробіття отримували1 млн 118,6 тисяч українців. У 2021 році кількість осіб, якій виплачували допомогу по безробіттю зросла на 37,7% порівняно з 2020 роком. У 2022 році чисельність населення, що отримувала дану допомогу, скоротилась. [2] В результаті великого вторгнення й активного ведення бойових дій, у країні за 2022 рік було втрачено близько 5 мільйонів робочих місць, за даними Міністерства економіки – це вдвічі перевищує, значення кризових «пандемійних» років. Водночас, дані Державної служби зайнятості вказують, що в Україні кількість зареєстрованих безробітних є меншою. Це пов’язано насамперед із зменшенням підконтрольних територій, виїзду великою частини українців закордон, а також з тим, що не всі офіційно реєструють безробіття. [3]

У 2023 році було дещо реформовано процес виплат по безробіттю. Тепер максимальний розмір допомоги становить 6 700 гривень, тобто дорівнює мінімальній заробітній платі, раніше ж максимальні виплатили становили 150% від мінімальної зарплати. Мінімальний розмір допомоги становить 1 000 гривень, раніше найменша сума виплат становила 1 800 грн. Даний тип допомоги застосовується для людей, які мали стаж менше семи місяців протягом останнього року. В цілому, допомога виплачуються залежно від тривалості періоду безробіття: перша половина строку – 100%; далі – 50 %. [4]

Для оптимізації соціальних виплат, Міністерством економіки України було впроваджено ще один спосіб подолання безробіття – «Армія відновлення». Тобто люди, які з різних причин залишилися без роботи отримують можливість працювати на благо держави, зокрема виконуючи суспільно корисні роботи з відбудови країни. Перелік таких робіт залежить від потреб конкретного регіону. Їх виконання держава оплачує у розмірі не нижче мінімальної зарплати.

ЗМІНИ ВИТРАТ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ

Софія Свистун — 2023-12-26

Нині на діяльність підприємств впливає чимало негативних зовнішніх факторів. Зокрема сьогодні українська економіка потерпає від наслідків повномасштабного російського вторгнення. За оцінками НБУ, внаслідок російсько-української війни, у 2022 році економіка України скоротилася на 30 %. Причинами цього стали окупація частини території країни, значні пошкодження інфраструктури, руйнування енергетичної системи України, перебої в роботі, спровоковані змінами на ринку: зміна пріоритетності потреб споживачів, скорочення попиту, обмеження експорту тощо. Попри надзвичайні труднощі, представники українського бізнесу продемонстрували власну стійкість, адже значна їхня частина знайшла шляхи для продовження діяльності та розвитку [1].

Безумовно період адаптації до нових умов був складним та передбачав низку перетворень і змін у політиці управління та діяльності підприємств. Для багатьох підприємств початок війни став руйнівним фактором, оскільки в наслідок отриманих збитків значна кількість суб’єктів господарювання припинила діяльність. За результатами дослідження, проведеного Kyivstar Business, було визначено, що витрати підприємств сфери обслуговування та виробництва зросли від 20% до 50% [2]. Основними причинами зростання витрат стали різке зниження попиту внаслідок зменшення чисельності населення, зниження рівня купівельної спроможності населення, девальвація валютного курсу, зростання вартості транспортних витрат, підвищення цін на матеріальні ресурси тощо.

У тих суб`єктів економіки, які демонстрували відносну стійкість витрат, політика їх стримування досягалася завдяки зменшенню масштабів діяльності, обмеження переліку логістичних послуг, зменшення кількості працівників, зниження оплати праці тощо. Однією з галузей, витрати в якій демонструють різку тенденцію до зростання, є сільське господарство. В результаті блокування українських портів зросли транспортні витрати та витрати на експорт продукції. Внаслідок чого експортна ціна тони пшениці зросла, а на внутрішньому ринку навпаки знизилась через надлишок продукції в країні. Попри низьку ціну на продукцію, вартість на її вирощування невпинно зростає через збільшення цін на пальне, запчастини для сільськогосподарської техніки, мінеральні добрива тощо. Окрім того, для всіх галузей господарювання з’являються нові видатки – відшкодування завданих збитків і руйнувань, благодійні внески для військових (донати).

Попри низку негативних тенденцій в поведінці витрат в умовах війни, Національним банком України прогнозується низка позитивних змін, спрямованих на пожвавлення економічного зростання та зниження витрат. Зокрема, прогнозується сповільнення інфляції, зростання економічної активності та споживчого попиту, зниження рівня кредитних ставок. Вже в жовтні 2023 року НБУ прийняв рішення знизити облікову ставку з 20 % до 16 %. Цим самим НБУ стимулює кредитування, інвестування та розвиток економіки загалом. Також НБУ покращив прогноз щодо зростання ВВП України у 2023 році з 2,9 % до 4,9 % [3].

Покращення економічного стану України в найближчому майбутньому дозволить підприємствам скоротити їхні витрати. Значним поштовхом для скорочення витрат є очікувані прогнози розвитку українських підприємств. Адже зростання масштабів діяльності знижує витрати одиниці продукції. Вже зараз позитивні прогнози економіки розширюють потенціал українських підприємців: динаміка розвитку бізнесу зростає, розвиваються інвестиційні проекти, зростає кількість суб`єктів економіки. Залучення національних підприємств для відновлення й розбудови України сформує потужний стимул для економічного розвитку та, як наслідок, сприятиме зростанню ефективності їх діяльності.

SOCIAL-ECONOMIC AND MORAL-ETHICAL ASPECTS OF LOGISTIC ACTIVITIES IN WARTIME CONDITIONS

H Sydorenko — 2023-12-26

Logistics in commercial enterprises during wartime is a complex and multifaceted area that faces significant challenges and transformations. The war makes adjustments to all aspects of business, especially to logistics, which becomes a key element in the survival and efficiency of enterprises. Let us consider some of them:

Difficulties in the development of logistics processes.

The war affects logistics on several levels:

- instability of supply chains, as their usual channels may be interrupted or destroyed, requiring the search for alternative routes and suppliers;

- Increased risks and unpredictability of events - includes the possibility of goods and vehicles coming under fire, as well as problems with personnel safety;

- changes in demand, as military operations change consumer priorities, affecting the range of goods and their supply.

Increase in logistics and other costs.

Logistics costs of commercial enterprises are growing for the following reasons:

- Increased transportation costs due to dangerous conditions and the need to avoid conflict zones; - Increased security and insurance costs due to the need to provide additional protection for goods and personnel, as well as insurance against war risks; - frequent cases of loss of goods due to shelling and delivery delays, which affect the overall efficiency of supply chains.

Philosophical aspects: - In a philosophical context, wartime logistics reflects deeper issues of human existence and interaction with extreme conditions; - moral dilemmas due to the choice between efficiency and ethics, for example, in cases where it is necessary to decide which goods to supply in the first place; - survival and adaptation issues, as in times of war, people and organizations need to adapt to new realities, often at the expense of familiar values and practices; - community resilience (understanding the importance of cohesion and collective efforts to overcome wartime difficulties).

Thus, logistics at enterprises in wartime goes beyond the traditional understanding of business processes, turning into a complex area where practical needs are intertwined with ethical, philosophical and strategic dimensions. This requires not only technical adaptation, but also a deep reflection and rethinking of approaches to management, strategic planning, and interaction with customers and suppliers. Logistics in wartime is not only a challenge but also an opportunity to develop new, more flexible and resilient systems that can adapt to the most difficult conditions.

In this context, it is also important to ensure communication between the various elements of the logistics chain, including producers, suppliers, distributors and consumers. Effective communication and coordination are key to maintaining the reliability and efficiency of logistics operations in wartime. The ability to respond quickly to changes in customer demands and market conditions is also important.

From a philosophical point of view, war brings an element of existential crisis to logistics, raising questions about the moral and ethical aspects of their activities. This includes responsibility to employees, customers, and society, as well as the need to find a balance between economic efficiency and social responsibility. In this context, logistics is evolving from a purely technical discipline into a field where ethical decisions and humanitarian issues are important.

ДОСЛІДЖЕННЯ КОРУПЦІОГЕННОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Маргарита Сінайко — 2023-12-26

Однією з актуальних проблем сьогодення є високий рівень корупціогенності національної економічної системи, що відповідним чином результує вигляді низки негативних наслідків таких як сприянні поширення практик неформальної інституціоналізації, скорочення потенціалу економіки до залучення зовнішніх інвестицій, зниження доходної спроможності бюджету, що власне і обумовлює необхідність ґрунтовного дослідження даної проблематики.

Опираючись на статистичні дані, представлені у дослідженні Transparency International Ukraine, у 2022 році Україна набрала загалом 33 бали зі 100 можливих(+1 бал за останній рік) за Індексом сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI)[1]. З цього випливає декілька висновків. По-перше, це є найкращим результатом для України за останні 10 років, що відображає поступову стабільну боротьбу з корупцією в країні, яка відбувається навіть за умов російського вторгнення. По-друге, це є найнижчим показником серед країн Європи, що дає нам зрозуміти, що для продовження руху України до вступу у Європейський Союз необхідно посилювати антикорупційну політику.

Стан корупції в Україні на 2023 рік вважають найсерйознішим викликом після воєнних дій 89% українців за інформацією SACCI. Слід відмітити, що відчувають наслідки корупції різні сфери економіки, а найбільш корумпованими сферами життя суспільства є митниця, судова система, прокуратура, медичні послуги та вирішення земельних питань [2]. Зауважимо, що зниження корупціогенності економічної системи потребує активного залучення громадського сектору з відповідним інформаційним висвітленням даної проблеми, адже високий рівень сприйняття корупції слугує джерелом її подальшого поширення.

В Україні існує значна кількість вдалих практик у боротьбі з корупцією, що були введені у останні роки. Яскравим прикладом може стати електронна система публічних закупівель Prozorro, що надає можливість кожному громадянину відслідкувати напрямки та конкретні об’єкти витрачання коштів платників податків. Крім того, система надає можливості бізнесу приймати участі у прозорому тендері. Іншим прикладом можна назвати електронну систему охорони здоров'я eHealth. Вона сприяє уникненню корупції при отриманні медичних послуг громадянами, дає змогу записуватися до лікарів онлайн, отримувати рецепти тощо.

Хоч в Україні вже присутні конкретні антикорупційні програми, діє розгалужена мережа антикорупційних органів, проте необхідно продовжувати рух у напрямку подолання корупції завдяки новітнім рішенням та ідеям. Одним з таких напрямків може бути створення громадських груп активістів, що підтримуватимуться державою для виявлення та дослідження проблем на місцевому рівні. Це дасть змогу звернути більше уваги на локальні прояви корупції. Ще перспективним можливим рішенням може виступати створення системи заохочення та покарання для посадових осіб: нагороди, премії та інші стимули для розкриття корупційних схем, разом із посиленням відповідальності за участь у них.

Отже, питання корупціогенності економічної системи в Україні під час війни постає досить гостро та є актуальною проблемою сьогодення, що вкрай негативно впливає на поточні та прогнозні показники економічного розвитку, інвестиційний та оборонний потенціал держави, звужує євроінтеграційні перспективи. Подальших досліджень у даному напрямку вимагає проблематика конкретизації економічних заходів боротьби з корупційними явищами у контексті їх впливів на господарюючі суб’єкти.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ГРАМОТНОСТІ ДОМОГОСПОДАРСТВ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Артем Тарасенко — 2023-12-26

Особливу роль у розвитку ринку фінансових послуг відіграють домогосподарства, які виступають споживачами фінансових послуг і надають можливість фінансовим установам формувати доходи від такої діяльності та розвиватися. При цьому важливу роль у наданні саме цих фінансових послуг відіграють не лише економічні, фінансові чинники, але і значний спектр неекономічних факторів (психологічні, організаційні, інформаційні), які мають здатність впливати на рішення домогосподарств щодо використання фінансових послуг. Забезпечення фінансової грамотності в суспільстві, особливо в епоху діджиталізації роботи фінансових установ, є важливою передумовою формування належного рівня фінансової безпеки держави, формування стабільного фундаменту для розвитку не лише ринку фінансових послуг, але і загалом фінансової системи країни.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології активно сприяють розвитку ринку фінансових послуг, враховуючи, що фінансові установи в сучасних реаліях досить часто виступають центрами розробки та запровадження таких технологій. З іншого боку, активне застосування цифрових інновацій у фінансовій сфері обумовлює необхідність відповідного рівня не лише фінансової, але і цифрової грамотності населення. Все це у комплексі актуалізує пошук нових напрямків, реалізацію заходів щодо підвищення обізнаності домогосподарств у можливостям сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у сфері фінансових послуг, нових способів використання електронних фінансових послуг, підвищення ефективності їх споживання з урахуванням тих можливостей, які сьогодні формують процеси діджиталізації ринку фінансових послуг.

Розглянемо більш детально сутність фінансової грамотності. Представимо декілька наукових підходів до розгляду змісту цієї категорії, а саме:

11) фінансова грамотність – «певний обсяг знань, що дозволяє усім без винятку членам суспільства (навіть без спеціальної освіти) правильно розуміти зміст фінансових відносин, роль фінансів у суспільстві, особисте місце в цій фінансовій системі та доцільність участі у відновленні країни (наприклад, через заощадження у формі банківських депозитів, сплату податків, користування кредитними коштами, сплату комунальних платежів, індивідуальні інвестиції тощо)» [9, с. 12].

2) фінансова грамотність – «сукупність знань та навичок, що формують вміння розпоряджатися своїми власними коштами з мінімальними ризиками та максимальною ефективністю» [7];

3) фінансова грамотність – «сукупність теоретичних знань, а також здатність населення використовувати свої знання на практиці. Це сукупність знань про фінансові ринки, особливості їх функціонування та регулювання, професійних учасників і пропоновані ними фінансові інструменти, продукти і послуги, уміння їх використовувати з повним усвідомленням наслідків своїх дій і готовність перейняти на себе відповідальність за прийняті рішення» [4, c. 431].

Таким чином, можна зазначити, що серед науковців превалює позиція, за якої фінансову грамотність прийнято розглядати як сукупність знань, уявлень та переконань домогосподарств про фінансові послуги, особливості їх надання а умовах становлення цифрової економіки, що впливає на процес прийняття рішень щодо використання таких послуг і управління власними грошовими ресурсами.

Аналізуючи фінансову грамотність як окремий об’єкт досліджень і враховуючи представлені концепції розгляду його сутності можна виокремити змістовні риси такого об’єкта. До їх числа можна віднести наступні:

– являє собою певний обсяг знань про фінансові послуги, що свідчить про нематеріальність об’єкту дослідження та складність опису його онтологічних ознак;

– є результатом світоглядних принципів особи, результатів її навчання та пізнання навколишнього середовища;

– початковий рівень знань формується у громадян неусвідомлено, але більш глибокі та специфічні знання у сфері фінансових послуг вимагають навчання;

– не повинна вимагати спеціальної професійної освіти для використання фінансових знань у повсякденному житті;

– є важливою з позиції забезпечення стабільності функціонування ринку фінансових послуг та загалом фінансової системи;

– підлягає складному вимірювання, що можливо реалізувати виключно на основі використання соціологічних та евристичних методів емпіричного дослідження;

– є важливою частиною прийняття фінансових рішень домогосподарствами, які впливають на якість їх життя, рівень їх доходів та матеріального забезпечення;

– пов`язана з фінансовою інформацією, що вимагає правильного її збору, опрацювання та узагальнення та інші ознаки [2; 6, с. 188; 5, с. 37-39; 3].

Питання підвищення рівня фінансової грамотності сьогодні є актуальним для всіх розвинутих країн, в який ринок фінансових послуг відіграє важливу роль у функціонуванні фінансової системи і особливо в умовах його активної діджиталізації. Саме активний розвиток фінансових установ, сприятливі умови для їх діяльності в межах національної економіки обумовлюють їх зацікавленість у забезпечення зростання фінансової грамотності населення, що стимулює їх співпрацю з іншими суб’єктами у цій сфері.

В Україні сьогодні питання фінансової грамотності залишається досить складним для вирішення, враховуючи як сучасний макроекономічний розвиток країни, війну, складні соціальні умови для життя громадян. Проте, при цьому ринок фінансових послуг повністю виконує покладені на нього функції. Органи державної влади, насамперед, Національний банк України, намагаються впроваджувати політику підвищення фінансової грамотності населення, розробляючи відповідні матеріали, співпрацюючи із закладами вищої освіти. У Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025р, яка розроблялася до початку війни, виокремлено такий компонент забезпечення такого розвитку як Фінансова інклюзія, в рамках якого виокремлено базові заходи підвищення її рівня в країні. До їх віднесено наступні: підвищення доступності та рівня користування фінансовими установами; посилення захисту прав споживачів фінансових послуг; підвищення рівня фінансової грамотності населення [8, c. 15]. Однак військова агресія негативно вплинула як на спроможність НБУ впроваджувати у життя визначені у Стратегії заходи, так і на відношення громадян до питань навчання фінансової грамотності, враховуючи наявність більш актуальних для їх життєдіяльності питань. Проте, НБУ поступово впроваджує в життя окремі заходи з метою формування умов для подальшого залучення громадян до відповідного навчання. Так регулятором був запущений відповідний сайт з фінансової грамотності, який отримав назву «Гаразд», на якому надається інформація про основні фінансові послуги, які найбільш поширені в Україні [1].

Отже, в умовах швидкого розвитку технологій та діджиталізації фінансових послуг, підвищення рівня фінансової грамотності домогосподарств стає необхідною умовою для забезпечення фінансової стабільності країни, забезпечення ефективної роботи банківських і небанківських установ. Залучення домогосподарств саме до цифрового фінансового середовища вимагає від них більшої обізнаності про ризики та переваги цифрових технологій, а також навичок ефективного користування цифровими інструментами.

ІННОВАЦІЇ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Дмитро Тетерев — 2023-12-26

У сучасних умовах господарювання, що характеризуються високою конкурентоспроможністю, підприємствам необхідно постійно вдосконалювати свою діяльність, щоб залишатися на ринку. Одним із найважливіших напрямків такого вдосконалення є інноваційна діяльність.

Інновації – це новий продукт, процес або послуга, які відрізняються від існуючих аналогів принципово новими властивостями, характеристиками, параметрами або новим поєднанням відомих властивостей, характеристик, параметрів.

Інновації є ключовим елементом розвитку сучасних підприємств, які стикаються з постійною потребою адаптації до змін в економічному, технологічному та соціальному середовищі. Відповідно до широко визнаного визначення, інновації представляють собою впровадження новаторських ідей, продуктів, процесів або організаційних підходів, спрямованих на підвищення ефективності та створення нових можливостей для підприємства.

Ефективне здійснення інновацій дозволяє створити визначальні стратегічні переваги в найбільш конкурентних галузях. Підприємства – лідери досягають конкурентних переваг завдяки інноваціям – шляхом використання як нових технологій, так і методів роботи, але після досягнення переваг утримання їх стає можливим тільки шляхом постійних вдосконалень, тобто безперервних інновацій. Таким чином, на сучасному етапі світового економічного розвитку головною ознакою конкурентоспроможності стає її інноваційність, тобто здатність системи до безперервного розвитку, оновлення та змін діяльності на основі засвоєння нововведень. Інноваційність також означає використання наявного науково-технічного, інформаційного та інтелектуального потенціалу з метою подальшого розвитку, підвищення результатів діяльності та якості життя [1].

Інновації можуть бути різними за масштабом, характером, сферою застосування. Вони можуть стосуватися продукції, технологій, організації виробництва, управління, маркетингу та інших аспектів діяльності підприємства.

Інновації є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності підприємства з наступних причин:

– інновації дозволяють підприємству задовольняти зростаючі потреби споживачів. Нові продукти, послуги, технології можуть запропонувати споживачам нові можливості, які не можуть бути задоволені існуючими аналогами. Це дозволяє підприємству залучити нових споживачів і збільшити частку ринку.

– інновації дозволяють підприємству зменшувати собівартість продукції (послуг). Упровадження нових технологій, матеріалів, обладнання може призвести до зниження витрат на виробництво, що дозволяє підприємству знизити ціни на свою продукцію (послуги) і зробити її більш конкурентоспроможною.

– інновації дозволяють підприємству отримувати конкурентні переваги. Нові продукти, послуги, технології можуть дати підприємству перевагу над конкурентами, що дозволить йому збільшити прибуток і рентабельність.

Для того, щоб інновації стали ефективним фактором підвищення конкурентоспроможності підприємства, необхідно забезпечити їх ефективне управління. Управління інноваційною діяльністю підприємства включає в себе наступні етапи:

– визначення потреб у інноваціях. На цьому етапі необхідно визначити, які саме інновації необхідні підприємству для підвищення його конкурентоспроможності.

– розробка інноваційних проектів. На цьому етапі необхідно розробити конкретні проекти інновацій, які будуть відповідати визначеним потребам.

– реалізація інноваційних проектів. На цьому етапі необхідно забезпечити впровадження інновацій на практиці.

– оцінка ефективності інновацій. На цьому етапі необхідно оцінити, наскільки ефективно інновації підвищили конкурентоспроможність підприємства.

Висока загальна продуктивність факторів виробництва є підґрунтям економічного зростання і показує синергію та ефективність використання капіталу та управління персоналом, сприяє зростанню конкурентоспроможності країни та підприємства [2].

Задля підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю підприємства задля підвищення конкурентоспроможності доцільно рекомендувати впровадити деякі заходи:

– формування інноваційної культури підприємства. Інноваційна культура - це сукупність цінностей, норм і правил поведінки, які сприяють розвитку інноваційної діяльності. Формування інноваційної культури на підприємстві передбачає створення позитивного ставлення до інновацій, стимулювання творчості і ініціативи працівників, а також забезпечення доступу до інформації та ресурсів, необхідних для реалізації інноваційних проектів.

– залучення висококваліфікованих фахівців. Успішна реалізація інноваційних проектів вимагає наявності висококваліфікованих фахівців у сфері науки, техніки, виробництва, маркетингу та інших сфер діяльності. Підприємство має створювати умови для залучення та утримання таких фахівців.

– забезпечення фінансування інноваційної діяльності. Інноваційна діяльність є витратною, тому підприємство має забезпечити фінансування інноваційних проектів. Це можна зробити за рахунок власних коштів, кредитів, грантів та інших джерел.

Отже, інновації є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності підприємства. Вони дозволяють підприємству задовольняти зростаючі потреби споживачів, зменшувати собівартість продукції (послуг) і отримувати конкурентні переваги. Для того, щоб інновації стали ефективним фактором підвищення конкурентоспроможності підприємства, необхідно забезпечити їх ефективне управління.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТАН РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Юлія Ткач — 2023-12-26

Хімічна промисловість в Україні визначається динамічними та сталими змінами, які відбуваються в галузі експорту. Розвиток цього ключового сектора національної економіки визначається не лише внутрішніми чинниками, але й глобальними тенденціями, які впливають на конкурентоспроможність та експортний потенціал.

Однією з домінуючих тенденцій в експорті хімічної продукції є збільшення обсягів експорту базових хімічних речовин. Книги, що досліджують економіку та індустрію, вказують на те, що експорт сировини для виробництва полімерів, добрив та хімічних речовин для фармацевтичної галузі стає домінуючим напрямком. Ця тенденція підкреслює стратегічне значення України як постачальника важливих компонентів для різних галузей глобального виробництва.

Іншою важливою тенденцією є зростання інновацій у хімічній промисловості. За останні роки, галузь стала активно впроваджувати нові технології та методи виробництва, що підсилює конкурентоспроможність української хімічної продукції на світовому ринку.[1] Книги висвітлюють, як інновації в сфері виробництва та обробки можуть покращити якість продукції та забезпечити стабільний зростання експорту.

Природно, екологічні аспекти хімічної промисловості також відіграють важливу роль у формуванні її експортного потенціалу. Сучасні книги та дослідження розглядають вплив хімічного виробництва на довкілля та пропонують стратегії для забезпечення сталого розвитку галузі. Зацікавленість світового споживача у екологічно чистих продуктах створює нові можливості для експорту та визначає важливість екологічних ініціатив для українських виробників.

Дослідження також вказують на важливість диверсифікації експортного портфеля хімічної промисловості. Залежність від окремих ринків може створити ризики у випадку геополітичних або економічних труднощів. Джерела вказують на те, що розвиток нових ринків та укладання стратегічних міжнародних партнерств може забезпечити сталість експорту та знизити ризики для українських виробників.[2]

Узагальнюючи, тенденції розвитку експортного потенціалу хімічної промисловості України визначаються рядом факторів, включаючи збільшення експорту базових хімічних речовин, активне впровадження інновацій, увагу до екологічних аспектів та стратегічну диверсифікацію ринків.

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Карина Туз — 2023-12-26

фактору успішності. Однак, незважаючи на цю усвідомленість, багато з них зіштовхуються із неефективністю робочих процесів, що створює об'єктивну необхідність удосконалити їх функціональність та продуктивність. Цей виклик вимагає системного та стратегічного підходу для впровадження коригувальних заходів, спрямованих на оптимізацію операцій та підвищення конкурентоспроможності. Оскільки підприємства здійснюють цифрову трансформацію в сучасному висококонкурентному бізнес-середовищі, неефективні процеси можуть негативно вплинути на всі бізнес-операції компанії. Лише один такий процес процес може вплинути на ресурси, робочу силу, прибуток, а також якість і надійність товарів та послуг[1]. Неефективні процеси можуть створювати обмежені чинники у бізнес-процесах, які перешкоджають роботі, збільшують витрати, призводять до пропуску термінів і незавершених завдань, а також сповільнюють реакцію організації на коливання ринку.

Оптимізація ресурсів в умовах сучасного бізнесу є ключовим завданням для підприємств, оскільки спрямована на максимізацію продуктивності та оптимізацію витрат. Цей процес передбачає розподіл та управління ресурсами з найбільшою ефективністю з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства та задоволення потреб клієнтів. Метою стратегії оптимізації ресурсів є реалізація максимального рівня продуктивності при паралельному зменшенні прямих трудових витрат. Такий підхід дозволяє підприємствам раціонально використовувати свої ресурси та підвищувати ефективність виробництва[2]. Методи оптимізації ресурсів охоплюють різні аспекти бізнес-процесів. Одним із важливих методів є раціональне призначення компетентних співробітників для конкретних проектів у визначений часовий період. Це дозволяє забезпечити належну кваліфікацію та навички для успішної реалізації проектів вчасно. При цьому підприємства уникають зайвих витрат на персонал, оскільки працюють з обмеженою кількістю співробітників, які дійсно потрібні для проектів. Це сприяє ефективному використанню робочої сили та зменшенню надмірних витратних елементів. Уникнення недовикористання ресурсів є ключовим аспектом ефективного управління підприємством. Недостатнє використання визначається як ситуація, коли ресурси компанії не використовуються з належною ефективністю та рентабельністю інвестицій. Це може призвести до надмірних витрат і неоптимального використання ресурсів, що в свою чергу загрожує фінансовому стану підприємства. Прикладом недостатнього використання може бути наймання старшого інженера-програміста, тоді як молодшого співробітника буде достатньо в цій ситуації.

У рамках стратегії підвищення ефективності оперативної діяльності, відзначається важливість реалізації політики покращення доступності даних. Реалізація політики покращення доступності даних у сучасному бізнес-середовищі є важливим завданням для забезпечення обґрунтованого та своєчасного прийняття рішень, а також для оптимізації управління ресурсами та бюджетом[3]. Відкритий доступ до точних даних визначено як критичний елемент, що впливає на ефективність функціонування організації, оскільки закриті дані ускладнюють процес прийняття рішень.

Отже, всі ці практики та підходи до оптимізації бізнес-процесів демонструють, наскільки важливо забезпечити ефективне використання ресурсів та покращити бізнес-процеси в сучасних умовах конкурентного бізнесу. Впровадження цих підходів може призвести до збільшення продуктивності та ефективності бізнесу, що в свою чергу сприяє досягненню успіху на ринку та задоволенню потреб клієнтів.

ОЦІНКА ПОВОДЖЕННЯ З ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ ЗА ПРИНЦИПАМИ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Наталія Усова — 2023-12-26

Циркулярна економіка це розумне виробництво, використання та шляхи утилізації в інтересах навколишнього середовища та суспільства. Якщо ми не замінимо сьогоднішнє суспільство продукування викидів на екологічно ефективний замкнутий підхід до процесів виробництва, утилізації та відновлення, буде неможливо зберегти обмежені запаси нашої планети для майбутніх поколінь. Циркулярна економіка концентрована на користуванні замість споживання, а це змінює парадигму мислення розробників інновацій.

Масштабним викликом 21-го століття є водна криза [3]. Водні проблеми особливо гострі в міських районах, де вперше в історії проживає більше половини світового населення. За оцінками, міське населення світу до 2050 року збільшиться ще вдвічі, що поглибить кризу водозабезпечення [3]. Споживання води містами збільшиться з 15–20% запасів до 30% [3]. Аналогічно збільшиться потоки стічних і забруднених вод. Фактором сприяння зменшенню водних ресурсів є зміни клімату, що змінюють кількість, розподіл, час і якість доступної води. В Україні послуги міського водопостачання та каналізації надаються державними або комунальними Такі форми власності накладають специфічні особливості управління на технічні і технологічні питання розвитку. Але досі водний сектор не долучений до обговорення стратегії циклічної економіки на рівні формування стратегії і тактики розвитку суспільства. З практичної точки зору циклічний підхід створює продукти, які зменшують тиск на природні ресурси та мінімізують відходи. Принципи кругової економіки формують можливість визнати та охопити повну цінність води (як послуги, входу в процеси, джерела енергії та носія поживних речовин та інших матеріалів, повернення у технологічний цикл або у відновлення).

Переосмислення міського водопостачання через циклічну економіку та стійкість дає можливість подолати всі ці виклики, забезпечивши системний і трансформаційний підхід до надання послуг водопостачання та санітарії більш сталим, інклюзивним, ефективним і стійким способом.

Щоб досягти повної ефективності, циркулярна система водопостачання має бути стійкою та інклюзивною. Стійкість повинна бути інтегрована в будь-яку циклічну стратегію, щоб підготувати міста до невизначених потрясінь і стресових факторів, щоб уникнути небажаних наслідків збоїв або збою водопостачання[1,2].

В ході дослідження можливості застосування принципів циркулярної економіки у міському водному секторі було визначено:

1) Організація водопостачання повинна бути стійкою до непередбачуваних умов. Водозабезпечення повинно бути інклюзивною послугою – передбачати суцільний повний доступ;

2) Розширення сфер застосування води у технологіях виробництва і побуті формує нові види забруднень, а значить стратегія розвитку водозабезпечення повинна формувати засади таких технологій. Тобто оцінка інноваційності виробничої або побутової технології повинна містити оцінку водозабруднення і водовідновлення на всіх етапах життєвого циклу процесів.

3) Проєктування технологій водоспоживання будь-якого рівня повинно передбачати оцінку джерел і напрямів повернення такої ж кількості води назад у природну систему.

Така адаптація принципів циркулярної економіки до сфери водозабезпечення змінює техніко-технологічні засади формування виду діяльності. Переформатування поводження з водою на засади циркулярної економіки, інвестиції в циркулярні та стійкі системи приносять економічну та фінансову вигоду, можуть допомогти комунальним підприємствам залучити фінансування приватного сектора.

В ході виконання дослідження було сформовано основні кроки, які сприяють переведенню водозабезпечення і водовідведення у парадигму циркулярної економіки:

переоцінка ресурсного потенціал на кожному етапі інфраструктури поводження з водою сприяє економії відкладених капіталовкладень;
запровадження програм енергоефективності та недохідної води передбачає оптимізацію періоду повернення капіталовкладень не більше за три роки, зменшення витрат самої води, енергії з одночасним розширенням доступності послуг;
переведення підприємств водозабору, водозабезпеченні, водовідведення, водовідновлення на власні джерела відновлюваної енергії з метою переходу до енергетичної нейтральності;
розробка технологій з відновлення вторинних ресурсів зі стічних вод, відновлення зворотних вод, формування потоку повернення води у природне середовище не менше ніж потік вилучення - такі заходи формують нові потоки доходу через продаж енергії, води та добрив з повним покриттям операційних витрат;
вхід комунальних підприємств водозабезпечення в парадигму циркулярної економіки територіальних громад створює умови співпраці з приватними підприємцями у сфері формування місцевих екосистем.

Таким чином, адаптація принципів циркулярної економіки до сфери водозабезпечення дозволяє визначити напрями розвитку поводження з водними ресурсами як на рівні підприємств , так і територіальних громад, суспільства, держави. Розуміння сутності запропонованих змін дозволить завчасно уникнути викликів прогнозованої водної кризи та зростання міського населення.

Окремим напрямом розвитку парадигми поводження з водними ресурсами лишається запровадження принципу соціальної інклюзії. Принципи циркулярної економіки формують водозабезпечення можливостей і прибирають стратегію обмежених ресурсів для уразливих груп населення.

Такі принципові зміни і підходи до водозабезпечення мають сенс ефективної реалізації тільки в умовах економіки сталого розвитку і глобального розуміння світовими спільнотами. Врахування прагнень і активності громадянського суспільства, а також адаптація до змін клімату, роблять цю стратегію ще більш вагомою у вирішенні проблем водозабезпечення.

Отже, глибока інтеграція принципів циркулярної економіки у водний сектор сприятиме сталості водних ресурсів, забезпечить економічний, екологічний та соціальний розвиток. Стратегія циркулярного водозабезпечення є фактором руху суспільства в напрямку сталого та інклюзивного майбутнього.

THE DIGITAL ECONOMY: CHALLENGES AND OPPORTUNITIES

D Filonenko — 2023-12-26

Permanent development and invention of technologies impacts not only science, but it changes the society, economies, and all economic agents. It does not alter the outcome of most processes, but it sets a new way of doing everything – a more efficient and quicker way, therefore, global economy adapts and transforms into digital economy. It is expected that the share of digitized enterprises in the world GDP will exceed 50% [1].

The digital economy distinguishes itself from a conventional economy by depending on digital technology, online transactions, and its transformative impact on established industries. COVID-19 became a significant push, which accelerated digital economy’s growth, because of lockdowns, remote work, shopping etc. Even though the effects of Covid have already been decreased, digital economy is still undergoing constant evolution and rapid expansion, pursuing emerging technologies and innovations. In Ukraine, the war became an additional impetus for the development of the digital economy, since it is less dependent on physical assets than industry or agriculture [2].

On one side of the coin, digital economy partially benefits firms and households. Due to social media, businesses can directly connect with their future employees or partners. Furthermore, social media allows micromarketing – specifically targeted advertisement (recommendation systems), which is very efficient and cheap. Improved technology and innovations make production process more efficient – “lean production”, which lowers costs in long-run.

Another benefit is e-commerce websites, that allow firms to expand, scalable and enter new markets. As well, digital economy reduces barriers to entry, due to avoidable physical costs (i.e., rent). This increases contestability of markets and increases competitors for companies, which improves quality of product or service for consumer (i.e., household). As well, it engaged to create new businesses, which promotes entrepreneurship. Moreover, firms can offer wide product selection without the limitations of physical shelf space. This helps to counteract “long tail” issues and sell more niche and low-impact products. Households also benefit from it, as they can leave quick feedback to companies, which is very useful for firms, and get better quality products. Also, digital economy solves “Principal Agent problem”, as comparison websites decrease information asymmetry [3].

Overall, change to digital economy made consumers more involved into business and increased their contribution to markets. If consumers used to be dependent on Agents and firms, now they are independent as free and permanent access to internet allows them to find out more, for example, reviews, companies reputation and origin etc. Digital economy played a significant role by improving market cooperation worldwide. First of all, markets are opened 24/7 and can be accessed from any place at any time, which made trading much faster and cost efficient. Secondly, firms based in Ukraine can easily order any products or goods from overseas, for example, China. Those will be shipped from Chinese market to Ukrainian and local markets in a few days for a low fee.

Moreover, digital economy provided an opportunity to create new markets, such as trading platforms, e-commerce websites, comparison websites and review platforms, which have significant impact on already existing. Those new markets and firms in them make increase customer awareness about certain aspects of the distributors, suppliers, or providers, which affects their sales, therefore profit. As a result of it, digital economy and competition expanded markets to a global scale and created new [4].

However, on the other side, increased competition due to lower entry barriers forces firms to compete, which is costly and intense. Technological innovation often leads to creative disruption by outperforming obsolete products, which pushes them out of the market by “Digital natives”. As well, digitalization limits firms’ ability to differentiate and takes away their unique selling point (USP). Some established firms have to adapt or shift their business models to stay relevant, which requires shift from original idea. Firms can`t also speculate on customers due to their information asymmetry, as it is decreased by Internet resources. Companies often feel skills shortages, as it is hard to find highly skilled workers for certain areas in IT, which leads to competition for labor and increases costs for recruiting and training staff.

Another challenge is Intellectual property, as anything can be easily copied or shared. Also, companies collect a lot of personal data and information about their customers, which they have to keep safe and prevent data breaches, other way they might get sued or fined. Furthermore, regulatory compliance requires firms to navigate strict regulations, which can be costly and require legal and compliance expertise [1]. Finally, firms are missing out from benefitting from economies of scale, as they operate on digital markets, not physical. Once a benefit for consumers possibility to directly contact producers or suppliers, is the threat to retailers. Despite the changes on markets and social life of consumers, there is a great challenge arising to the government: how to control the online market and how to manage digital economy. Since there is no longer any physical connection between online firm and real world (i.e., assets, real estate) anything can be distributed on it, which might possess national security risks.

Therefore, Ukrainian government set up new police and government departments: cyberpolice and Ministry of Digital Transformation of Ukraine, whose role is to maintain digital security for population, prevent any hacker attacks from abroad and to control product distribution on markets. Another major call is to provide fair taxation on online business. This all requires additional funding from the budget and regulatory actions, which increases government spending and brings in the “opportunity cost”.

Nevertheless, digital economy can significantly increase the effectiveness of future reconstruction of our country because digital sector has shown the greatest resilience since the beginning of the full-scale invasion. In particular, the Ukrainian IT industry is the only industry, which export volume increased in 2022. Digital technologies are currently improving and will continue to improve production efficiency, distribution of international aid and control over its use at even larger scale, which will reduce corruption risks.

Summing up, digital economy is a modern type of economy that made any process much more efficient and cost-effective at some point. In contrast to consumers, firms have greater access to global markets, however not only firms face new challenges, but government as well.

АКТИВІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКУТАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНИХ ДЕТЕРМІНАНТ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Семен Ханін — 2023-12-26

Тенденції суспільного розвитку демонструють безумовність подальшого розвитку країн та їх регіонів за рахунок розвитку інноваційної та інтелектуальної складових. Жоден регіон не може досягнути конкурентоспроможності та сталого розвитку не базуючись на інноваційній основі. Інноваційність передбачає активність наукової, освітньої, інноваційно-дослідної та інших видів інтелектуальної діяльності, яка забезпечує впровадження інноваційних ідей у реальне виробництво, що дає можливість підвищувати ефективність діяльності суб’єктів господарювання та їх конкурентоспроможність. Тому активізація інтелектуально-інноваційних детермінант розвитку регіональних економічних систем є актуальною проблематикою для України, що знаходиться у воєнному стані внаслідок нападу рф на країну. Саме інтелектуально-інноваційне спрямування розвитку виступатиме платформою повоєнного відновлення та розвитку регіонів та країни в цілому.

Для того щоб інтелектуально-інноваційні чинники набули детермінуючого значення для розвитку регіональних економічних систем необхідно вже сьогодні докладати зусилля у напрямі:

- розвитку освіти і науки, забезпечуючи якість освіти, створення інтелектуальної бази для інноваційного розвитку, забезпечувати сприяння активізації науково-дослідної діяльності, обміну знаннями між закладами вищої освіти та науки, а також підприємствами для впровадження інноваційних розробок у виробництво;

- стимулювання інноваційної діяльності, шляхом розробки та впровадження спеціальних програм та фінансових інструментів, які сприятимуть залученню інвестицій та підтримці інноваційних стартапів та інноваційно-активних підприємств;

- покращення співпраці між регіональними структурами, завдяки регіональним центрам інновацій підвищувати ефективність співпраці між підприємствами, науковими установами та закладами вищої освіти, що сприятиме обміну знаннями та технологіями, новим інноваційним проектам;

- створення сприятливого інвестиційного клімату, шляхом активізації роботи інвестиційних фондів, створення спеціальних інвестиційних зон та інших заходів, наприклад, таких як створення екоіндустріальних парків, які сприятимуть залученню інвестицій у інноваційні проекти регіону, у тому числі із урахуванням релакованого бізнесу;

- створення сприятливої інституційної та правової бази через розробку та впровадження спеціальних законодавчих актів, які сприятимуть розвитку інновацій, захисту інтелектуальної власності та створенню сприятливого клімату для розвитку інноваційних проектів.

Окреслені напрями допоможуть активізувати інтелектуально-інноваційні детермінанти розвитку регіональних економічних систем і сприятимуть створенню стійкого та успішного розвитку регіонів.

Таким чином, активізація інтелектуально-інноваційного розвитку вимагає щільності взаємодії державних та місцевих органів влади, застосування нових підходів до використання інтелектуального потенціалу. Активізація інтелектуально-інноваційних детермінант розвитку регіональних економічних систем є актуальним та важливим завданням для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіонів та повоєнного відновлення України.

ОСОБЛИВОСТІ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИВАТНИХ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯХ

Діана Харитоненко — 2023-12-26

Виробництво електроенергії з відновлюваних джерел енергії, зокрема на приватних малих та мінігідроелектростанціях (ГЕС), набуває все більшого поширення в Україні. Енергетична галузь є однією з найважливіших галузей економіки будь-якої країни. Від ефективності її функціонування залежить стабільність роботи всіх сфер суспільного життя. Одним з ключових сегментів енергетики є виробництво електроенергії на гідроелектростанціях. Збутова діяльність таких підприємств має певні особливості, зумовлені специфікою продукту та ринку.

Основним продуктом, що виробляється на ГЕС, є електрична енергія. Вона має ряд технічних особливостей, які впливають на збут.

По-перше, вона не піддається зберіганню та накопиченню у великих обсягах, тому повинна вироблятися саме у тій кількості, яка необхідна для задоволення поточного попиту споживачів.

По-друге, виробництво електроенергії має бути безперервним процесом для підтримки стабільності енергосистеми.

По-третє, обсяги виробництва повинні постійно збалансовуватися зі змінним попитом, щоб уникнути дефіциту або надлишку електроенергії в мережі.

Ці особливості вимагають погодження графіків виробництва і постачання зі споживачами та системним оператором.

Основним клієнтом для таких станцій виступає держава в особі гарантованого покупця, який закуповує у них всю вироблену електроенергію за «зеленим» тарифом на підставі укладених договорів.

Цей тариф виступає економічним механізмом стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні та забезпечує інвестиційну привабливість таких проєктів. Встановлюється державою для стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Він застосовується до електроенергії, виробленої на об'єктах відновлюваної енергетики (сонячні, вітрові, малі гідроелектростанції тощо). Тариф диференціюється залежно від типу об’єктів відновлюваної енергетики та їх потужності. Встановлюється на тривалий період для забезпечення окупності інвестицій у «зелену» генерацію. Також «зелений» тариф гарантує закупівлю всієї виробленої за цим тарифом електроенергії державним підприємством - гарантованим покупцем.

Тому малим ГЕС не потрібно самостійно шукати клієнтів та узгоджувати ціни. Головним завданням їх збутової політики є максимізація виробництва для продажу всієї електроенергії гарантованому покупцю за вигідним «зеленим» тарифом, що забезпечує окупність інвестицій та прибутковість такого бізнесу.

Отже, збутова політика приватних ГЕС в Україні має свої особливості через систему державної підтримки «зеленої» енергетики. Їх основним завданням є максимізація виробництва для продажу всієї електроенергії державному підприємству у вигляді «Гарантованого покупця» за вигідним тарифом, що забезпечує окупність інвестицій та прибутковість такого бізнесу.

ОСОБЛИВОСТІ ТА СПЕЦИФІКА ДВОЕТАПНОГО ПІДХОДУ ДО СЕГМЕНТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО РИНКУ

Євген Чернаєнко — 2023-12-26

У сфері сегментації ринку існують різні моделі, але критерії, що використовуються для визначення сегментів клієнтів, загалом збігаються. Важливо відзначити відмінності між сегментацією ринку B2C (бізнес-споживач) і B2B (бізнес-бізнес). При сегментації споживчого ринку основними критеріями є географічні, демографічні, психографічні та поведінкові фактори [1]. На відміну від цього, сегментація промислового ринку є більш складною через численні сфери застосування промислової продукції, що призводить до суттєвих відмінностей між промисловими споживачами, зацікавленими в одному і тому ж продукті [2]. Визначення релевантних і нерелевантних відмінностей для сегментації в промисловому контексті може бути надзвичайно складним завданням [3].

Двохетапний підхід до сегментації промислового ринку був вперше запропонований Віндом і Кардозо (Y. Wind & Cardozo) у 1974. Процес сегментації починається з макросегментації - групування компаній на основі даних, отриманих з вторинних джерел. Критерії макросегментації можуть охоплювати тип галузі, розмір компанії, географічне розташування, застосування продукту або організаційну структуру. Після того, як відповідні макросегменти визначені, маркетингова організація повинна оцінити, чи ці сегменти по-різному реагують на маркетингові стратегії фірми. Якщо відмінності існують, то для сегментації достатньо орієнтуватися на макросегменти. Якщо ж спостерігається однакова реакція, наступним кроком є визначення мікросегментів у межах попередньо визначених макросегментів.

Мікросегменти визначаються на основі відмінностей або подібностей між особами, що приймають рішення (ОПР). Одиниці, що приймають рішення, демонструють такі характеристики, як особисті характеристики покупців, ставлення покупців до продавців та сприйняття важливості покупки. Визначення характеристик мікросегментації є більш ресурсномістким і трудомістким порівняно з макросегментацією. Після того, як відповідні мікросегменти визначені, маркетингова стратегія обирає бажані цілі за допомогою аналізу витрат і вигод [4].

Ця модель має на меті забезпечити як ключову залежну змінну для сегментування компаній, так і набір незалежних змінних, придатних для прогнозування залежної змінної [5]. Наприклад, успішна сегментація може виявити, що правило прийняття рішення про купівлю певного продукту залежить від таких змінних, як "кількість дефектів на 1000 одиниць" або "найнижча ціна за 1000 одиниць". Маркетолог може виявити, що на ці фактори впливають три незалежні змінні: розмір фірми (виміряний у кількості працівників), категорія СІЦ та найвпливовіша особа у прийнятті рішення про купівлю.

На завершення, сегментація промислового ринку - це складний процес через різноманітність клієнтів та ринкових умов. Різні підходи до сегментації можуть бути використані в залежності від конкретних цілей компанії та особливостей ринку. Ключовою метою є створення стратегій, які найкраще відповідають потребам і очікуванням різних сегментів клієнтів і сприяють досягненню успіху на індустріальному ринку.

АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Катерина Чернега — 2023-12-26

Одним з ключових елементів економічної системи виступає ринок праці, динаміка розвитку якого напряму впливає на соціальні показники розвитку населення та витратне навантаження на підприємницьких структур, їх можливості до підтримки стабільного функціонування. В умовах воєнного стану актуальності набуває проблематика аналізу кон’юнктурних змін ринку праці під впливом активних процесів інтелектуальної та гуманітарної релокації персоналу, мобілізаційних процесів, тимчасової окупації окремих регіонів, загибелі значної кількості населення.

Війна в Україні призвела до значних змін на ринку праці. Попит на робочу силу в Україні також знизився. Причинами цього стали неможливість працювати у зоні бойових дій, окупованих територіях. Згідно з опитуванням на сайті Work.ua приблизно 30% підприємців призупинили повністю або частково свою роботу. Ще 10 % евакуювалися, а інші надалі працюють. Тобто більшість компаній продовжують працювати, але багато хто скоротив штат або перемістив виробництво у безпечні регіони.

Багато людей втратили роботу, а багато хто виїхав за кордон, що призвело до втрати професійних кадрів. За даними Міжнародної організації праці (МОП) близько 4,8 млн робочих місць втрачено з початку повномасштабного вторгнення [1]. Також прогнозують збільшення цієї кількості, якщо ситуація загострюватиметься. Проте кількість зареєстрованих безробітних в Україні невелика, але реальна кількість безробітних, за підрахунками Мінекономіки, становить від 2,6 млн осіб. В Україні є досить поширеною тіньова зайнятість, а під час війни її рівень, закономірно зріс, про що свідчать дані Державної служби статистики, зокрема, до 24 лютого 2022 р. кількість неформально зайнятого населення становила 3 млн осіб. [2] Відповідно це ускладнює оцінити належним чином рівень безробіття.

Аналізуючи стан усього ринку праці в Україні, зауважимо, що найстабільніша ситуація наразі в західних та центральних областях України. За даними кадрового порталу grc.ua, на Західну Україну припадає третина всіх актуальних вакансій. Серед регіонів Західної України найбільше вакансій у Львівській області (13,2%). Це пов'язано з тим, що Львівщина ще до війни була одним із найбільш розвинених регіонів України. На другому місці за кількістю вакансій Івано-Франківська область (4,3%), на третьому – Закарпатська область (2,9%).

Принагідно зазначимо, що війна чинить деструктивний вплив на рівень інвестиційної привабливості. Внаслідок зменшення інвестицій та обмеженості вітчизняними ресурсами капіталу темпи економічного зростання характеризуються сповільненням. Після війни ринок праці очікувано перебуватиме у дисбалансі, оскільки попит на робочі місця буде нижчим за пропозицію. Роботодавці будуть готові до скорочення заробітної плати, а працівники – до зниження вимог до умов праці. У даному контексті, актуальним є формування превентивних рішень щодо обмеження впливу відповідних негативних процесів. На сьогоднішній день, урядом реалізовуються проєкти, які скеровані на покращення ситуації на ринку праці. Одним з них є програма “Власна справа”, яка націлена на розвиток та підтримку малого бізнесу в Україні. Програма передбачає надання мікрогрантів, сумою від 50 до 150 тис. грн.

Отже, можна стверджувати, що війна в Україні призвела до значних змін на ринку праці, у вигляді істотного скорочення попиту на робочу силу, розширення неформальної занятості та тінізації ринку праці, поглибленню регіональних диспропорцій сфери зайнятості.

РОЗВИТОК РИНКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Л Чепіжко — 2023-12-26

Повномасштабна агресивна війна у центрі Європи внаслідок нападу на розвинуту країну з ринковою економікою (2022 р.) засвідчила енергозалежність сучасного суспільства. Як наслідок, сформувалося нове бачення стратегії розвитку енергетичної незалежності територій, у тому числі через розвиток альтернативної енергетики.

Відновлювальна енергетика формується кожною країною самостійно залежно від ефективності наявних джерел: енергія припливів, енергія гідротермальна, енергія сонячна, вітрова, тощо. У липні 2019 року Португалія досягла найнижчої вартості сонячної енергії у світі і тримає цей показник і зараз. П’ятірка країн Європи, які мають максимальну частку енергії з відновлювальних джерел – Швеція, Фінляндія, Данія, Латвія, Австрія. Як бачимо, це країни півночі, які не концентруються тільки на сонячній енергії, а використовують наявні зональні можливості генерацій. Атомні електростанції часто розглядаються джерелами стабілізаційного енергопостачання.

Дослідження показали, що в Україні таку роль відіграють гідроелектростанції [1]. Частка енергії з відновлювальних джерел в енергобалансі України становила на 2021 рік 12-13%. Активно у 2020-2022 р.р. в Україні розвивалося виробництво теплової енергії з альтернативних видів палива [2]. Основними відновлювальними джерелами енергії в Україні визначено вітер, сонце і біологічні (сільськогосподарські) відходи. На думку міжнародних аналітиків Україна не змогла активно задіяти потенціал вітрової енергетики у промислових масштабах – великі інвестори були зацікавлені у формуванні офшорної вітроенергетики, але негативний досвід функціонування в Україні вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку початку 21-го століття змушував законодавців гальмувати такі процеси. За рахунок окремих приватних інвестицій територіями розвитку альтернативної енергетики стали Одеська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська області. Але саме ці області тривалий час потерпають від воєнних дій і руйнування.

Основним фактором розвитку альтернативної енергетики України є держава, а основними важелями такого впливу − формування фонду державного стимулювання виробників за допомогою «зеленого тарифу» і створення державного підприємства «Гарантований покупець». Така залученість державного бюджету до формування ринку відновлювальної енергетики сприяла активній боротьбі учасників ринку за державне фінансування, особливо під час війни і в умовах скорочення бізнес-процесів в Україні. Ліквідність ринку електроенергії залишається на низькому рівні, що сприяє ціновим маніпуляціям [3]. Низка подій з отримання учасниками ринку неправомірної вигоди концентрує увагу законодавців на пошуку нових механізмів функціонування і розвитку ринку відновлювальної генерації.

Перевагою альтернативних джерел енергії під час масштабних екстериторіальних криз стає їх автономність і сегментація як за джерелами генерації, так і за потужностями. Отже, основними напрямами розвитку такої енергетики стає мобільність устаткування, зменшення його вартості одночасно зі зменшенням потужностей генерації і пропорційно зменшенню цих потужностей. За таких умов альтернативні генерації ставатимуть зональними виробниками енергії, для яких основним фактором споживання є не стільки ціна, скільки стабільність характеристик і надійність постачання енергії. Вільне ціноутворення і зменшення державного впливу спочатку призведе до зменшення ринкових пропозицій залишків енергії з відновлювальних джерел. Виробництво буде зосереджене тільки на обсягах споживання і матиме спрямування на задоволення потреб окремих територіальних громад. Але подальший розвиток ринку альтернативної енергетики відбуватиметься вже за ринковим механізмом – шляхом формування попиту на енергію і запровадження аукціонів для резервування потужностей. Таке розуміння розвитку ринку альтернативної енергії вимагає вже зараз законодавчого унормування процесів становлення і розвитку генерації. Зруйновані під час обстрілів території України потужності великої енергетики потребуватимуть значних капіталовкладень у відбудову або відновлення. Альтернативна енергетика може розвиватися як мала енергетика, енергетика цільового забезпечення мікро, малого і середнього бізнесів. Така концепція розвитку легко узгоджується з принципами циркулярної економіки, економіки замкнутого циклу.

Законодавче регулювання відновлювальної енергетики в Україні сьогодні залишилося на рівні довоєнних реалій: стимулювання спрямоване тільки на глобальних інвесторів, основним джерелом стимулювання є податкові пільги [4]. Ухваленням закону України «Про енергетичну ефективність» [5, ст.6] перенесено увагу ринку на формування місцевих енергетичних планів, але за умови жорсткого контролю органами виконавчої влади і подальшим реінвестуванням лише в енергоефективність. Такі обмеження, можливо, захищають енергобезпеку держави, але формують несприятливі умови для розвитку сектору. Таким чином, розвиток альтернативної енергетики в Україні став розподілятися на два самостійні напрями – розвиток регульованої державою відновлювальної генерації і розвиток приватної малої альтернативної енергетики, енергетики домогосподарств. Основними напрямами розвитку енергогенерації стали саме домогосподарства: до 36% нових потужностей сонячної генерації у 2021 році реалізовано саме в домогосподарствах; до 2% біоенергетичних потужностей також реалізовано у домогосподарствах [6]. Активізувався розвиток домашніх вітроустановок і комбінованих станцій. Отже актуальним напрямом розвитку альтернативної енергетики України є шлях унормування дозвільно-проєктної документації для інсталяцій платформ енергогенерації на дахах будинків та об’єктів домашніх господарств. Це полегшить залучення малих інвестицій у розвиток відновлювальної генерації та побудову розгалуженої енергосистеми на принципах автономності [7].

Недорозвиненим лишається і національний сектор біоенергетики, формування місцевих фондів біомаси і біопалива. Нагальною потребою є формування карт територіального розподілу біоресурсів для альтернативної енергетики і регламентів застосування їх із зазначенням теплової і енергетичної потужності таких речовин, обсягів газоутворення на одиницю об’єму. Завдання формування таких карт і регламентів може стати об’єктом грантових пропозицій і інституціональних інвестицій у розвиток сектору.

АКТУАЛЬНІ ВИКЛИКИ ТОРГІВЛІ ЗЕРНОВИМИ КУЛЬТУРАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Єва Черкасова — 2023-12-26

Актуальність проблеми торгівлі зерновими культурами сільськогосподарських підприємств в Україні визначається їхньою ключовою роллю у галузі сільського господарства та економіці країни загалом. Україна відома як один з провідних світових виробників та експортерів зернових культур, і стабільність цього сектору є критичною для забезпечення продовольчої безпеки та економічного розвитку.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну більшість зернових культур транспортувалися за допомогою морських шляхів. Так близько 90% сільськогосподарської продукції відправлялося із Чорноморських портів. Але з поступовою окупацією південної частини України та мінуванням морських шляхів, даний вид транспортування став неможливим а з часом лише частково доступним. Єдиною альтернативою для підприємств став залізничний та автомобільний транспорт, який прямував до прикордонних країн на Заході. Додатково до цього Єврокомісія зняла всі мита та заборони з нашого експорту починаючи з червня 2022 року.

Однак це рішення не дозволяє перевозити такі великі обсяги вантажів, як раніше. Головними причинами цього є: по-перше, набагато нижча пропускна спроможність залізничного транспорту (один потяг в середньому перевозить 1/10 зерна, яку може транспортувати судно); по-друге, надмірна завантаженість залізничного транспорту з лютого 2022 р. (евакуація населення, перевезення гуманітарних вантажів); по-третє, різна ширина залізничних колій у ЄС та в Україні, що суттєво ускладнює транспортування [1]. Наступною перешкодою для наших підприємців стали заборони Польщі, Словаччини та Угорщини на продаж деяких рослинних товарів з України на їхніх територіях. Ці обмеження створюють серйозні труднощі для українських підприємців, оскільки вони втрачають доступ до важливих ринків збуту та мають обмежені можливості для реалізації своєї продукції.

Всі вище зазначені проблеми із транспортуванням, призвели до загострення ситуації із зберігання зернових культур. Вона полягає в тому, що на території України немає зерносховищ в достатній кількості. Затримки або відмови в експорті зернових культур за кордон призводять до їхнього псування та, відповідно, великих фінансових втрат [1].

Саме так більшість сільськогосподарських підприємств опинилися на межі фінансової кризи і не можуть своєчасно погасити свої зобов’язання перед кредиторами, що у свою чергу загрожує банкрутством. Тому, щоб залишатися на ринку в умовах політичної нестабільності, великих економічних спадів, значної конкуренції та регуляторних змін, необхідно мати спеціалізовані системи для виявлення та подолання фінансових криз на ранній стадії [2].

Таким чином, розвиток фінансової стійкості, системи управління фінансами на сільськогосподарських підприємствах та пошук логістичних можливостей є ключовими аспектами для подолання викликів у торгівлі зерновими культурами під час війни та сприяє їхньому стабільному постачанню на ринок, що впливає на продовольчу безпеку країни.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПЦІЇ АНТИСИПАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Олександр Шашин — 2023-12-26

В умовах критичного зростання часових та інформаційних дефіцитів при здійсненні управлінського рішення щодо функціонування підприємства особливої актуалізації набули концептуальні положення орієнтовані на ідентифікацію сигналів внутрішнього та зовнішнього середовища на ранніх стадіях, котрі спроможні виявити слабкі сигнали зміни середовища функціонування господарюючого суб’єкта. До таких відносять і концепцію антисипативного управління підприємством. Дана концепція використовує ефекти синергетичного підходу щодо поєднання теоретико-практичних засад традиційних підходів до управління - процесного та структурного, із виокремленням найбільш прогресивних їх положень. За твердженням О. Кузьміна: «Інтегруюча пріоритетність процесно-структурованого підходу до менеджменту…вказують на доцільність розгляду антисипативного управління крізь призму концепції процесно-структурованого менеджменту» [1, с. 72].

Однією із базових особливостей концептуальних положень антисипативного управління підприємством є використання характеристик системності структурно-процесного управління щодо впорядкування технологій управління керуючої та керованої підсистеми щодо діагностування явищ функціонування підприємства на основі випередження з метою його підготовки до будь-яких потенційних змін.

Наступною особливістю характеризованої концепціє виступає безперервність реалізації управлінського процесу із логічним виконанням цілей кожного етапу управління, виконання яких є реалізацією ефективного антисипативного управління із використанням усіх наявних можливостей середовища функціонування підприємства. При цьому, кожен етап управління відповідає реалізації класичних функцій управління, але має власну специфічну структуру, оскільки орієнтований на випередження виявлення будь-яких змін щодо внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства.

Також слід наголосити, що функціональний аспект антисипативного управління підприємством, який охоплює класичний набір у вигляді планування, організації, мотивування та регулювання, набуває особливого трактування, оскільки основна мета його реалізації полягає в ранньому ідентифіковані потенційних змін у функціонуванні підприємства, що спрямовує реалізацію кожної функції на виявлення слабких сигналів та формування упереджувальних управлінських рішень.

Окрім цього, концепція антисипативного управління підприємством передбачає особливу взаємодію працівників, які орієнтовані та мотивовані на контролювання управлінських дій, використовуючи комплекс норм, стандартів та критеріальних положень, котрі здатні зафіксувати ранні зміни параметрів функціонування підприємства у різних площинах, починаючи від фінансового планування, завершуючи збутовою діяльністю.

Таким чином, можемо стверджувати, що теоретико-методичні положення антисипатвного управління підприємством мають особливі концептуальні засади орієнтовані на виявлення ранніх різноаспектних змін середовища функціонування господарського суб’єкта та формування ґрунтовного інформаційного базису задля прийняття управлінських рішень випереджувального характеру.

ТЕНДЕНЦІЇ ІНВЕСТУВАННЯ В УМОВАХ СВІТОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Катерина Щур — 2023-12-26

Світові економічні процеси останнього десятиліття характеризуються значними перетвореннями, що спричинені такими факторами, як цифровізація, геополітичні ризики та воєнні конфлікти. З урахуванням змін пріоритетів розвитку держав, а також з появою відповідно нових векторів міжнародного бізнесу зазнають трансформацій інвестиційні процеси. Однією із помітних тенденцій є подальше зростання значимості інновацій як об’єкту інвестування.

За спрямуванням інновацій, доцільно виділити наступні тенденції інвестування.

Екологізація. Особливої ваги набувають екологічно спрямовані інновації. Посилення екологічних ризиків обумовлюють розробки «зелених» технологій. Інвестори виявляють підвищений інтерес до компаній, котрі активно долучаються до впровадження екологічних рішень. Підприємства Європи, спрямовані на «зелену» енергетику, активізували діяльність після оголошення «Плану REPowerEU». Після його опублікування 18 травня 2022 року, вартість акцій декількох компаній, наприклад, норвезької «NEL» та данської «Orsted» зросла на 48 та 24% відповідно, про що зазначається у джерелі [3].

Соціальна спрямованість. Демографічні зміни, зокрема, старіння населення, також впливають на вибір напрямів інвестування. Зростання попиту на послуги для літніх людей створюють нові можливості для інвестицій у ці сектори [1]. Міграція населення спричиняє зміни в попиті на нерухомість та може створювати нові можливості для інвесторів у секторах, пов’язаних із обслуговуванням потреб мігрантів.

Актуалізація проблем національної безпеки. Геополітичні кризи, такі як конфлікти між країнами, війни, терористичні акти, санкції викликають турбулентність глобальних ринків. Після початку війни в Україні серед основних тенденцій інвестування можна виділити наступні [2]: зростання інвестицій у відновлювану енергетику, цифрову економіку, відновлення інфраструктури, у розвиток оборонно-промислового комплексу. Збільшення обсягів закупівлі безпілотних літальних апаратів (БПЛА) за країнами світу є очевидним наслідком зростання воєнних ризиків. Так, загальний ринок БПЛА у 2019 році оцінювався на рівні 19,3 млрд дол., а до 2025 року за прогнозами досягне 45,8 млрд дол., згідно [4].

Для успішного інвестування в умовах світових трансформацій важливо мати гнучкість стратегій, розуміння глобальних тенденцій та здатність пристосовуватися до постійних змін. Диверсифікація портфелю, глибоке дослідження галузей та гнучкість у виборі інструментів інвестування визначають успішність у цьому динамічному середовищі.

ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ФОРМ ОПОДАТКУВАННЯ ФРІЛАНСЕРІВ

Катерина Щур — 2023-12-26

Сучасні форми оподаткування для фрілансерів набувають великої актуальності в зв'язку зі зростанням числа осіб, які працюють самостійно, вимагаючи удосконалення систем оподаткування для забезпечення справедливості та ефективності оподаткування таких доходів. Питання оподаткування фрілансерів стає все більш актуальним у контексті швидкого розвитку цифрової економіки та потреби в адаптації податкових систем до нових форм заробітку.

Фріланс в Україні – це форма праці, при якій особа працює самостійно, не залежить від постійного роботодавця і часто надає свої послуги дистанційно, вони зобов'язані сплачувати податки зі своїх доходів та вести відповідну звітність перед податковими органами [1].

Різноманітність правових форм самозайнятості можуть відрізнятися в різних країнах. Наприклад, фрілансер може обирати між реєстрацією як самозайнята особа, створенням власного підприємства або використанням інших юридичних форм. Українські підприємці-фрилансери часто обирають III групу єдиного податку на рівні 2% або 5% (спрощена система оподаткування). ФОП III групи, які сплачують 5%, мають внести 5% від свого доходу та постійну суму ЄСВ, яка в 2023 році складає 1 474 гривень на місяць [2]. Можемо побачити позитивний момент в тому, що існує різний вибір правових форм самозайнятості, яке дозволяє фрілансерам обрати найбільш підходящий варіант для своїх потреб і бюджету. Не дивлячись на цей плюс, є і негативний момент в цьому, що при багатому виборі правових форм самозайнятості може ускладнити процес вибору та реєстрації.

Другим важливим аспектом є розуміння податкових ставок, відрахувань та можливостей для зменшення податкових витрат. Фрілансерам необхідно уважно вивчати законодавство своєї країни щодо податкових відрахувань та знаходити способи оптимізації податкових платежів, використовуючи доступні податкові вирахування та пільги. До 2022 року фриланс в Україні не був легально врегульованим. Проте 18 липня 2022 року Верховна Рада прийняла законопроєкт №5161, який прямо стосується всіх українських фрилансерів [2]. Цей законопроєкт пропонує додати до Кодексу законів про працю України нову статтю під номером 21-1, яка регулює введення нової форми трудового угоди, а саме, угоди з гнучким робочим графіком. Це дозволяє фрілансерам оптимізувати свої податкові платежі та заощадити гроші. Третім аспектом є фінансове планування та ведення обліку. Збереження точних фінансових записів є важливим не лише для власної оцінки прибутковості, але й для відповідності податковому законодавству. Використання бухгалтерських програм чи сервісів обліку може спростити цей процес та допомогти уникнути помилок при декларуванні доходів, але вимагає часу та уваги для правильного ведення обліку.

Крім того, важливо враховувати міжнародний аспект оподаткування, якщо фрілансери співпрацюють з клієнтами з інших країн. Різні правила і ставки оподаткування між країнами можуть вплинути на загальний податковий навантаження та необхідність дотримання міжнародних податкових угод. Наприклад, якщо фрілансер надає послуги клієнту з країни, де ставка податку на прибуток фізичних осіб вища, ніж в Україні, він може зазнати подвійного оподаткування. У такому випадку фрілансер може скористатися міжнародною податковою угодою між Україною та цією країною, щоб уникнути подвійного оподаткування. Бо якщо фрілансер з України надає послуги клієнту з країни, де не існує єдиного податку, він може зазнати більш високого податкового навантаження, ніж в Україні. У такому випадку фрілансер може розглянути можливість реєстрації як самозайнятої особи в країні клієнта, щоб отримати більш вигідні податкові умови.

Сучасні форми оподаткування для фрілансерів важливі у зв'язку з розвитком цифрової економіки та зростанням самозайнятих осіб. Фрілансери в Україні мають можливість вибирати різні правові форми оподаткування, що надає їм гнучкість, але це також може ускладнити вибір та реєстрацію. Розуміння податкових ставок та можливостей оптимізації податкових витрат є ключовим для фрілансерів. Введення нових законодавчих норм у 2022 році полегшує фінансове планування та ведення обліку, проте міжнародний аспект оподаткування залишається важливим для тих, хто співпрацює з клієнтами з інших країн.

ПРАВОВІ ПРОГАЛИНИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

І Ващенко — 2023-12-26

Оскільки воєнний стан передбачає собою створення військових адміністрацій, що не передбачено в звичайний період, доцільно дослідити проблемні аспекти діяльності саме військових адміністрацій як специфічних органів місцевого публічного управління, що заміняють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування на період воєнного часу.

В першу чергу, слід звернути увагу на визначення рівня самостійності, який мають військові адміністрації у вирішенні певних питань. Наприклад, в частині 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що заходи правового режиму воєнного стану вводяться військовим командуванням спільно з військовими адміністраціями (якщо вони створені). З цього формулювання випливає, що для введення цих заходів на певній території необхідно прийняти спільне рішення військового командування та військової адміністрації. Однак у пункті 5 Порядку здійснення заходів під час введення комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування на певних територіях, де оголошено воєнний стан, передбачено інший підхід, згідно з яким «комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування вводяться шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її створення)» [1].

Зважаючи на важливість таких заходів для забезпечення правового режиму воєнного стану, необхідно внести уточнення на рівні Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яке визначило б, що заходи правового режиму воєнного стану вводяться шляхом видання спільного наказу військового командування та начальника відповідної військової адміністрації. Це уточнення має бути супроводжене відповідними змінами у підзаконних нормативно-правових актах, які регулюють порядок введення окремих заходів правового режиму воєнного стану [2].

На військові адміністрації покладено низку повноважень публічно-владного характеру. Багато науковців звертають увагу на відсутність положень, які б стосувались правонаступництва військових адміністрацій і ставлять акцент на необхідності законодавчого врегулювання такого з метою дотримання прав та законних інтересів громадян. Однак, дана теза є перебільшенням, оскільки Закон України «Про правовий режим воєнного стану» чітко вказує в яких випадках створюються районні, обласні військові адміністрації на базі місцевих державних адміністрацій, і в яких випадках створюються військові адміністрації населених пунктів, що виконують повноваження місцевого самоврядування, тому і питання правонаступництва буде вирішуватись за аналогією покладаючись або на відповідні державні адміністрації або на селищні, міські ради залежно від бази на якій була створена військова адміністрація.

Отже, в ході війни стало очевидним, що цей період став складним випробуванням для національної системи управління, зокрема для місцевих органів публічної влади в особі місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, в зв’язку з чим фіксується певна кількість викликів та прогалин в діяльності цих структур. Проте, в умовах екстремальної війни ці інститути продемонстрували свій високий рівень організації та готовність ефективно реагувати на виклики воєнного стану.

МЕХАНІЗМ НАДАННЯ ЖИТЛА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМ ОСОБАМ

М Гиря — 2023-12-26

Механізм забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах особливого правового режиму воєнного стану виступає ключовим елементом гуманітарної допомоги та соціального захисту. Урахування особливостей воєнного періоду вимагає негайних та ретельно спроектованих заходів, спрямованих на тимчасове та довгострокове розв'язання проблеми житла для ВПО.

Основною метою права на житло є задоволення житлової потреби, яка визначається як потреба кожної особи у постійному місці проживання.

Житлове питання ВПО у воєнний період є надзвичайно актуальним і складним аспектом гуманітарної ситуації. Воєнні конфлікти та природні катастрофи можуть змушувати людей покидати свої домівки, шукати притулку та захист.

Державна житлова політика стає ключовим інструментом у вирішенні цієї проблеми. Зважаючи на складні обставини, пов'язані з конфліктом, державні органи повинні враховувати специфічні вимоги і потреби громадян, особливо тих, хто втратив житло через війну.

Сьогодні держава не має можливості безкоштовно забезпечити своїх громадян житлом. Проте держава має, зокрема, за допомогою житлових програм оживити будівельний ринок, створивши сприятливі умови та зрештою отримати додаткові надходження до державного бюджету за рахунок податків від будівельної галузі.

Будівництво доступного житла є головним напрямком державної політики всіх розвинених країн. Загалом у країнах Західної Європи на програми соціального житла виділяються великі кошти: від 0,1-0,3% до 1,2-1,4% валового внутрішнього продукту (ВВП) в Італії та Греції [1, 2].

Враховуючи міжнародний досвід, Україні необхідно удосконалити модель реалізації житлових програм з використанням механізмів державного управління для задоволення потреб більшості населення у купівлі житла, доступності власності та доступу до відповідного державного фінансування з прийнятними умовами іпотеки.

Питання забезпечення житлом ВПО в Україні більш-менш законодавчо врегульовано. На державному рівні прийняті програми пільгового кредитування для вирішення житлових проблем ВПО, але на практиці програма практично не реалізується. Держава надає переселенцям кошти на оплату оренди житла та проживання. Але це неефективно для вирішення існуючих проблем.

Аналіз світового досвіду приводить до логічного висновку: вирішення житлових проблем громадян, правильна реалізація державних і громадських житлових програм потребують комплексних скоординованих заходів у багатьох сферах національного і суспільного життя; в економічно розвинених країнах прийняття «Концепції такі як «соціальне житло» та «доступне житло» не мають нормативного посилання на доступ до безкоштовного житла. При реалізації житлових програм держава може впливати на розвиток будівельної галузі шляхом використання різноманітних механізмів через уповноважені органи. Механізми надання житла ВПО у воєнний період повинні враховувати не лише тимчасові потреби, але й сприяти довгостроковій стабільності та відновленню.

МЕХАНІЗМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДТРИМКИ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

А Гончарова — 2023-12-26

У сучасних умовах активнiсть населення до перемiщення iстотно посилюється, і як правило, основними причинами цього є економічні чинники. В Україні ще декілька років тому міграція вiдбувалась внаслідок науково-технiчного прогресу, який значно полегшив процеси міграції та адаптації.

Однак, упродовж останніх років, процеси внутрішньої міграції змінились і посприяло цьому повномасштабне вторгнення країни агресора до нашої держави, яке спричинило руйнацію підприємств, транспортної і соціальної інфраструктури, логістики. Відбувається масова міграція населення, виникають нові ризики у соціально-економічній сфері, посилюються наголоси на вже сформованих проблемах [1, 2].

У період збройної агресії основним завданням є ефективне використання робочої сили, оскільки трудова сфера є основою економічної системи і безпосередньо від неї залежить продуктивність праці, зростання економіки, добробут працюючого населення та соціальний добробут.

З початку військової агресії в Україні економічна ситуація значно погіршилась, серед основних факторів стала руйнація інфраструктури, ускладнення відносин із основними торгівельними партнерами, зниження внутрішнього попиту, тощо.

З метою акумуляції трудових ресурсів та збереження рівноваги на ринку праці управлінцям органів місцевого самоврядування необхідно скерувати свої зусилля за такими напрямками: розвиток промислового потенціалу, модернізація виробничих потужностей, розробка і випуск новітніх видів продукції, розробка сучасної техніки; зростання продуктивності сільського господарства за рахунок модернізації виробничих потужностей, процвітання землеробства та виробництва органічних продуктів харчування; залучення інвесторів до громади, створення індустріальних парків, зміцнення експорту за рахунок виробництва інноваційних видів продукції та її популяризації на зовнішніх ринках; будівництво та реконструкція об’єктів соціальної інфраструктури; впровадження сприятливого бізнес-клімату, наближення послуг до громадян, підвищення їх якості та поліпшення сервісу обслуговування; збільшення кількості робочих місць, а також взяття участі суб’єктами господарювання у створенні інноваційних проєктів з метою отримання додаткових фінансових ресурсів; мінімізація рівня безробіття; створення та підтримка функціонування місцевих програм з перекваліфікації населення, а також навчання новим видам професій; розвиток особистого бізнесу, на який дає підтримку держава у вигляді різноманітних грантів.

Отже, якщо індивід матиме підтримку як із сторони держави, так і зі сторони органів місцевого самоврядування, то буде і активно розвиватись соціальна мобільність, що сприятиме економічному добробуту населення.

МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНИМ МАЙНОМ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

А Кураш — 2023-12-26

Процеси децентралізації та формування територіальних громад в Україні неминуче загострюють питання підвищення ефективності утримання та використання комунальної власності, що стає стратегічним напрямком розвитку регіональної економіки.

Раціональне управління комунальною власністю може бути ключовим фактором у розвитку та зміцненні територіальних громад шляхом підсилення фінансової спроможності громад, прогнозування роботи органів місцевого самоврядування, що буде спрямованою не лише на забезпечення суспільної стабільності, а й на досягнення сталого та збалансованого розвитку. Це сприяє підвищенню інвестиційної привабливості територіальних громад та покращенню клімату для створення та розвитку якісних публічних послуг та бізнесу на відповідній території.

Однією з основних проблем, з якими стикаються територіальні громади у сфері управління комунальним майном, є неефективне використання та, як наслідок, відсутність додаткових надходжень до місцевих бюджетів.

Другою поширеною проблемою в громадах є велика кількість об’єктів комунального майна, що знаходяться в занедбаному стані. Як вихід із ситуації, об’єкти, що не використовуються або не можуть використовуватися територіальною громадою можуть бути продані, щоб отримати додаткові кошти для бюджету або передані в оренду місцевому бізнесу або ж неприбутковим організаціям у користування. Є багато доступних ефективних варіантів. Головне – працювати прозоро в обраному напрямку. Що стосується того, який варіант вибрати з перерахованих вище, то ми вважаємо, що до кожного об'єкта потрібно підходити окремо.

Як важливий інструмент для розвитку регіональної економіки громади, механізми управління комунальною власністю можуть сприяти сталому розвитку, соціальній справедливості та економічному зростанню, а також змінам екологічної рівноваги. Розуміння та впровадження цих механізмів є важливими кроками у створенні сильних, сталих громад, які можуть покращити добробут жителів територіальних громад.

Розробка та впровадження ефективного механізму управління комунальним майном базується на ряді концептуальних засад, які орієнтовані на досягнення оптимального використання ресурсів, забезпечення сталого розвитку та задоволення потреб громади.

Належне вирішення питань управління майном комунальної власності може посилити спроможність територіальних громад та зробити роботу органів місцевого самоврядування більш прогнозованою, спрямованою на сталий та збалансований розвиток, а також на забезпечення соціальної стабільності. Це сприяє підвищенню інвестиційної привабливості територіальних громад та покращенню середовища для створення розвитку якісних публічних послуг та бізнесу на території.

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ НАСЕЛЕННЮ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В Плиско — 2023-12-26

Ефективний розвиток країни в сучасних умовах може спиратись не лише на економічний вплив та управлінські важелі, а й інвестувати в людський капітал через розвиток соціальної сфери [1, 2].

Наше сьогодення вимагає вдосконалення системи надання соціальних послуг з метою пошуку шляхів подолання негативних наслідків збройної агресії, посилення соціальної інтеграції та реабілітації людей, які постраждали і потребують соціальної підтримки.

Саме якісно побудована система соціальної роботи в громаді є надважливим завданням сучасності. Враховані інтереси всіх членів громади та наявні механізми задоволення потреб кожного – це передумова ефективної системи соціальної підтримки.

На сучасному етапі розвитку країни, реформування послуг має бути направлено на створення адресної, якісної, комплексної підтримки незахищених категорій населення. Умови воєнного стану в Україні вимагають оперативного реагування, гнучкості прийняття рішень щодо організації та надання соціальних послуг.

Загальний алгоритм створення та розвитку ефективних моделей надання соціальних послуг можливо скерувати за такими векторами:

- технологічна модернізація: впровадження та розвиток механізмів кейс-менеджменту для надання соціальних послуг. Електронний кейс-менеджмент покликаний оптимізувати роботу фахівців із соціальної роботи та забезпечити системний підхід до організації надання соціальних послуг вразливим категоріям населення та особам/сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах;

- організаційна модернізація: оптимізація структури та організаційних процесів системи надання соціальних послуг, наприклад, шляхом розвитку інноваційних послуг, створення комплексних соціальних центрів;

- фінансова модернізація: можливість збільшення фінансування соціальної сфери в умовах воєнного конфлікту, шляхом залучення додаткових джерел фінансування, перерозподілу бюджетних коштів та ефективного управління фінансовими ресурсами;

- кадрова модернізація: удосконалення кваліфікації та підвищення компетентності працівників, які надають соціальні послуги, а також можливість залучення волонтерів та спеціалістів з інших сфер для надання соціальних послуг;

- інформаційна модернізація: забезпечення населення оперативною та достовірною інформацією про соціальні послуги, їх доступність та процедури отримання; створення централізованих систем інформаційної підтримки та комунікації з населенням.

Зазначені вектори модернізації покращать ефективність та якість надання соціальних послуг в умовах воєнного стану, а також забезпечать доступ населення до необхідних соціальних послуг у важкі періоди. Адже вже зараз нам необхідно відновлювати країну, розширяти людський потенціал країни. А для цього потрібні ефективні соціальні послуги, завдяки яким будуть створені громади дружні до дитини й турботливі до кожного мешканця та мешканки.