ТРУДОВА МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД

Анотація

Проблема міграції населення є досить актуальною на сучасному етапі розвитку економіки нашої країни. З кожним роком вона стає все більш масштабною і породжує низку економічних проблем. Ріст трудової міграції разом із збільшенням людей пенсійного віку та зменшенням новонароджених вимагає негайного розгляду урядом України соціальної, економічної та міграційної політик. У зв’язку з військовим станом відтік трудових кадрів день-у-день набуває все більших розмірів, тому ця проблема вимагає подальшого дослідження.

Перш за все, ми маємо зрозуміти, що міграція населення – це переміщення людей через кордони певних територій зі зміною місця проживання [1]. Існує декілька типів міграції, але у свої тезі я розгляну лише основні – це внутрішній та зовнішній відтік кадрів. Міграція робочої сили є абсолютно природнім та неминучим процесом у світі, який був закладений ще на початку існування людства, Україна не стала винятком.

Чисельність від’їзду трудових кадрів закордон за період 1990-2021 мала схильність до зростання. Лише у 2010 та 2020 роках цей показник знизився через світову економічну кризу та виникнення обмежень, пов’язаних із пандемією коронавірусу. Відповідно до данних Міністерства соціальної політики України, за кордоном на постійній основі працює близько 3,2 мільйона наших співвітчизників, а в окремі періоди – від 7 до 9 млн осіб [2]. Також дані Звіту про міжнародну міграцію показали, що Україна посідає 8 місце у списку країн, громадяни яких виїжджають на роботу за кордон [3].

На жаль, з 24 лютого 2022 ситуація докорінно змінилася в гіршу сторону. Після вторгнення російської армії на територію України, спостерігається як внутрішня, так і зовнішня міграція кваліфікованих кадрів. За даними Міністерства соціальної політики, у кінці березня як внутрішньопереміщених, зареєстрували лише 130 тис громадян, тоді як за підрахунками Міжнародної організації міграції, такими є понад 6,5 млн осіб [1]. Щодо зовнішньої міграції, то вимушено свою домівку покинуло близько 7 млн українців, головними їхніми напрямками стали: Польща, Чехія, Німеччина та ін. І хоча вже понад 2 млн громадян України повернулися на Батьківщину, більша частина залишилася закордоном і надалі планує там проживати. Звичайно, це призводить до катастрофічної кризи кількості трудового населення, яке так потрібне у відбудові країни.

Отже, у зв’язку із всім вище сказаним можливе лише одне вирішення такої серйозної проблеми – це покращення соціальних, економічних та культурних умов життя. У такий жорстокий період це буде вельми складно, але саме наша жага до кращого життя та адекватні дії уряду допоможуть сприяти здійсненні цієї пропозиції. Адже вона допоможе не лише повернути співвітчизників на рідну землю, але й можливо залучити зовнішню робочу силу. І з часом, перетворити Україну на потужну та конкурентоспроможну країну із чудовою економікою.