РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Для розвитку економіки в умовах війни потрібна чітко визначена державна стратегія, успіх якої залежить від узгодженої та системної економічної політики, орієнтованої на досягнення конкретних показників і якісні зміни. Українська економіка зараз перебуває в умовах, коли мільйони громадян виїхали за кордон, сотні тисяч працездатних осіб мобілізовані для оборони, а тисячі підприємств змушені припинити діяльність. В цей період основним завданням внутрішньої політики є адаптація національної економіки до умов війни, створення ефективної системи мобілізації та перерозподілу фінансових, трудових і матеріальних ресурсів для максимального задоволення потреб оборонного комплексу та збройних сил.

Загалом можна виділити наступні основні проблеми української економіки сьогодні: невизначеність та відсутність чіткої стратегії економічного розвитку внаслідок туманної перспективи військових дій; втрата великої частки виробничого та трудового потенціалу країни; значний дефіцит бюджету, що супроводжується нераціональними тратами на непершочергові потреби; суттєва залежність від донорських надходжень  з  інших країн; стагнація малого бізнесу; ускладнені логістика та транспортні перевезення; інституційна незрілість. Коротко розглянемо кожну з них.

Повномасштабна збройна агресія з боку рф проти нашої країни створила ряд невизначеностей, які ускладнюють довгострокове планування щодо економічного розвитку та визначенню пріоритетів. Стан війни не дозволяє ефективно залучати інвестиції в бізнес, що ставить під сумнів думку про економічне зростання країни, адже сотні підприємств було знищено/пошкоджено/захоплено і зараз не мають змоги відновитися. Також спостерігаються проблеми з найціннішим ресурсом - людьми, адже без них виробничі потужності - лише приміщення. Близько 5-6 мільйонів українців виїхали за кордон (останнім часом фіксуються масові випадки повернення людей в окупацію через нездатність держави адекватно допомогти постраждалим внаслідок військової агресії), більшість з яких навряд чи планують своє повернення по різних причинах; десятки й сотні тисяч українців вже вбиті й нині продовжують гинути. Варто зазначити, що молодь надає перевагу виїзду з країни на основі отримання подальшої освіти за кордоном та оформлення там постійного місця проживання. Ті хто лишаються в країні переважно поступають у заклади освіти на гуманітарні, а не виробничі спеціальності, яких конче потребує наш оборонно-промисловий комплекс та промисловість загалом.

Дефіцит бюджету складає приблизно 50%, який в більшій мірі компенсується вливанням іноземної фінансової допомоги. Здавалося б в наш час більшість ресурсу повинна йти на боротьбу за виживання нації, а необов’язкові та відверто шкідливі витрати мають присікатися. Однак цей сектор не обходиться без казусів та відвертого популізму, наприклад необґрунтовано великий штат державних службовців: верховний суд України налічує 154 судді, в той час як США (перша економіка світу) має лише 9 суддів. Або ж зовсім нове рішення роздати кожному громадянину тисячу гривень (сумарно 30 мільярдів гривень), попередньо підвищивши податки до історичного максимуму, бо бюджет необхідно наповнювати у зв’язку з щорічним скороченням фінансової допомоги країн-донорів. Або нещодавній проект держбюджету на 2025 рік із закладеним збільшенням зарплат прокурорам на 25% (на цю ініціативу могло піти 13,3 мільярда гривень), який завдяки суспільному резонансу був скасований правкою №155 більшістю нардепів.

Перші півтора роки повномасштабного вторгнення малий бізнес працював без особливого тиску з боку держави попри загальний шок: мінімальна кількість перевірок, низькі податки, фінансове стимулювання шляхом надання грантів тощо. Але станом на сьогодні можемо спостерігати повернення перевірок, урізання державного фінансування, яке доповнилось історичним збільшенням податків та недосконалою системою мобілізації громадян до сил оборони України. Дуже важливо, щоб наша держава мала орієнтир на розвиток країни через підтримку малого бізнесу, бо якщо фокус буде, як завжди, на великі корпорації та монополістів, повернути сюди біженців, що вже перетнули наш кордон, буде вкрай важко.

Щодо логістики. Через бойові дії було заблоковано або обмежено доступ до ключових транспортних артерій України, що призвело до ізоляції та ускладнення міжнародних транспортних зв’язків. Це, в свою чергу, негативно вплинуло на зовнішню торгівлю та логістичні процеси, збільшивши час і витрати на доставку товарів. Додатковими викликами для української логістики стали зміни в митних процедурах та контролі, а також необхідність перегляду логістичних стратегій компаніями з метою вибору нових маршрутів і підходів до доставки товарів.

Кажучи про інституційну зрілість, варто відзначити, що вона має під собою чесні суди та ефективне антикорупційне законодавство. Саме ця зрілість є одним з головних чинників конкурентної ринкової економіки країни і чим краще працюють зазначені органи, тим привабливішою виглядає країна для залучення приватних внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Наша країна поступово рухається в цьому векторі, але масштаби поглиблення корупційних метастазів надто великі, щоб перемогти корупцію швидко.

Підсумуємо. Розвиток економіки в умовах воєнного часу потребує чіткої державної стратегії, де успіх залежить від злагодженості і системності державної економічної політики та її націленості на конкретні показники якісних змін. При цьому перед державою стають питання, як посприяти поверненню українців з закордону та зменшити долю безробітного населення; як розробити й налагодити механізм працевлаштування соціально вразливого прошарку населення з пріоритетом на галузі стратегічної промисловості, адже, з одного боку, розмір соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам необхідно поступово збільшувати або тримати на сталому рівні, а з іншого, ці особи повинні дедалі активніше залучатися до виконання громадських робіт у тилу: як тих, що пов’язані з підтримкою армії (харчування, логістика, транспортування), так і тих, що стосуються потреб цивільного населення: відбудова пошкоджених ракетними обстрілами об’єктів інфраструктури; послуги зі складування, сортування та розподілу гуманітарної допомоги; робота в сільському господарстві тощо. Крім того важливо відновлювати, модернізовувати, відкривати нові підприємства, а також, враховуючи воєнну реальність, активно розвивати власний ОПК задля зменшення залежності від нестабільної допомоги країн-партнерів та зростання перспектив експорту озброєння у повоєнні часи. Паралельно з цими заходами необхідно стимулювати розвиток малого підприємства, адаптувати логістику до сучасних реалій та удосконалювати антикорупційне законодавство у співпраці з міжнародними інституціями. Крім того, щоб стимулювати насиченість ринку працездатним населення на довгу перспективу, необхідно зайнятися популяризацією робітничих й інженерних спеціальностей в закладах середьно-технічної та вищої освіти, а саме: спрощена система вступу, якісне матеріально-технічне забезпечення закладів освіти, заохочення високими стипендіями та пільговим проживанням в гуртожитках, запрошення викладачів нового покоління до процесу освіти та інше.